Олена Беркова проводить інклюзивні заняття балетом в Маріуполі. Діти виконують партії на візках
Колишня солістка балету, а нині керівниця маріупольської школи класичної хореографії Олена Беркова навчає балету та ставить спектаклі за участю дітей з інвалідністю. Своє життя з самого дитинства вона присвятила мистецтву. Про свій професійний шлях та унікальні інклюзивні заняття Олена розповіла Свои.City.
Балетне училище стало школою життя
Олена Беркова народилася в Маріуполі у звичайній родині. Батько працював інженером, а мати дуже хотіла побачити доньку на великій сцені.
«Сама вона не танцювала. Але мріяла, щоб я стала професійною балериною. Тому, коли мені виповнилося 10 років, мати повезла мене до Москви, де я вступила до академічного хореографічного училища».
Навчання в хореографічному училищі триває вісім років. Цей період, зізнається пані Олена, став найскладнішим в її житті. Вона жила в інтернаті, щодня займалася балетом по 5-6 годин, сиділа на жорстких дієтах. Але, найстрашніше, що ще зовсім маленькою вона лишилася далеко від рідного дому та близьких.
«Ці труднощі вдалося подолати. І, звичайно, важка праця була не даремною. Уже в 14 років разом з іншими ученицями училища ми відправилася в свою першу гастрольну поїздку - до Франції».
А потім на Олену чекали виступи в країнах Європи і Азії, Південної та Північної Америки, в Африці та Японії.
Паралельно Олена заочно отримала юридичну освіту. На жаль, кар’єра балерин недовговічна. В Маріуполі вона зустріла майбутнього чоловіка і в «нульових» остаточно повернулася в рідне місто.
З іноземним досвідом
В Маріуполі Олена вирішила продовжити справу свого життя. Одразу після повернення вона почала працювати спочатку як хореографиня в театрі, а згодом очолила маріупольську філію школи хореографічної майстерності Вадима Писарева. Філія проіснувала недовго, декілька сезонів. Тому згодом її реорганізували в самостійну школу класичної хореографії та балет-центр, які працюють при палаці культури «Молодіжний». Тепер в школі Олени Беркової займаються діти віком від трьох років.
Наразі, окрім тренувань з юними балеринами, які до речі, постійно виступають в Маріуполі і за його межами, пані Олена проводить інклюзивні заняття. Наразі серед її учнів та учениць – діти з інвалідністю.
Хореографиня ділиться: вперше побачила балетний клас, де за допомогою рук, тулуба і голови люди в інвалідних візках виконують танцювальні па, під час гастрольного туру Америкою.
«На той час то була досить дивна річ. Але відчуття задоволення від виступу людей на візках не передати словами. Вони відчували себе рівними. Тоді я і зрозуміла, що можу подарувати дітям ось це почуття задоволення від творчості».
Балетна школа Олени Беркової існує понад десять років. Але перші заняття з людьми з інвалідністю провела в 2013 році. Тоді вона з колегами стала організаторкою конкурсу краси «Леді на візку», де взяли участь молоді дівчата.
«А декілька років назад я почала активно займатися саме з дітьми. Наразі заняття проходять декілька разів на місяць. Все залежить від соціального таксі, яке довозить моїх учнів та учениць на заняття. На жаль, скористатися цією послугою безкоштовно людина може лише два рази на місяць».
Попри це, зізнається Олена, батьки дітей з інвалідністю роблять все можливе, аби привести їх на заняття. Адже тут хлопці та дівчата розкриваються, надихаються та, головне, відчувають себе повноцінними членами спільноти.
«Тож хоча б заняття їм допомагають. А через творчість ми привертаємо увагу і громадськості, і влади на те, що проблема здоров’я дітей повинна вирішуватися на державному рівні».
«Лускунчик» на візках
Серед великих проєктів Олени Беркової та її особливих учнів – балет «Лускунчик». Вперше в Маріуполі його побачили в грудні 2018 року. Всього в постановці задіяли 50 танцівників, серед них до п'яти дітей з інвалідністю.
«Перших діточок ми знайшли через соціальні мережі. Прямо так і писали: шукаємо особливих акторів. А потім все спрацювало за принципом «сарафанного радіо» і до нас приходило все більше людей. Проте велику роботу доводилося проводити з батьками. Пояснювала їм, що негативного наслідку на здоров’я дітей не буде, що ми беремо на себе всю підготовку й організацію, під кожну дитину адаптуємо костюми».
Складну хореографію, каже пані Олена, адаптували під можливості дітей. Оригінальний сценарій трохи змінили. Наприклад, головна героїня Маша засинає на інвалідному візку і уві сні разом із Лускунчиком вона йде в чарівну країну. А вже згодом, наяву, відбувається справжня зустріч головних героїв, де вони обидва на інвалідних візках. Тож у фіналі актори й акторки продемонстрували, що дружба, любов, розуміння - це головне.
«Коли обирали героїв, дивилися не на інвалідні візки, а на можливості дітей. Бувало, нам вистачало всього декілька занять - і нові учасники та учасниці «вмикалися» у гру. Окрім танцювальних занять, ми слухали класичну музику, спілкувалися. І за період репетицій всі вони потоваришували».
Створили спектакль завдяки гранту програми «Громадський бюджет», який розрахований на три роки.
«Ми готуємо і наше суспільство до прийняття людей з інвалідністю, і людям з інвалідністю даємо можливість займатися творчістю і жити повноцінним життям. Глядач часом не вірить, що беруть участь у спектаклі дійсно діти на візках».
Кожен показ, а за перших рік існування проєкту їх було 10, був повний аншлаг, а у фіналі юним артистам аплодували стоячи.
Втілити «Світлі мрії»
Зараз, окрім вже звичних занять, учні та учениці Олени Беркової повторюють номер «Світлі мрії». Вийти з ним на сцену вони планували ще минулого року але через пандемію дату прем’єри довелось відкласти.
Крім того, учні балетної школи на чолі з пані Оленою, наприкінці 2020 року вирішили поставити нову балетну виставу «Чиполіно». Там також будуть задіяні діти з інвалідністю. Для цього вони прописали проєкт і подали на грант президента, проте і досі не отримали жодної відповіді.
«Можливо, причиною цього мовчання стала пандемія. Може, це просто не цікаво. Але ми продовжуємо стукатися в усі двері. І віримо, що нам вдасться вийти на сцену з новою виставою. Адже це так важливо для кожного з нас».
Свої в Telegram 
