Утомлені на фоні війни та пандемії. Як працює лікарня в Красногорівці просто на лінії зіткнення
Лікар-інфекціоніст Іван Герус вже п'ять років працює у Мар’їнській центральній районній лікарні у Красногорівці. Він очолює відділення, яке з початком пандемії перепрофілювали для ковід-пацієнтів. Ми провели тут день та дізналися, як працює лікарня на лінії зіткнення в умовах коронавірусу.
Цей медіасеріал - частина спецпроєкту «Лікарі на лінії». Свои.Сity розповідають про роботу медиків у ковід-відділеннях у лікарнях на лінії розмежування. Підписуйтесь на наш канал в YouTube, щоб першим побачити нові серії.
Люди, які потребують кисню, його отримують
Мар’їнська центральна районна лікарня є однією з найближчих до території Донеччини, яка неконтрольована Україною. Під час війни на Донбасі вона пережила безліч обстрілів.
“Наша лікарня знаходиться у Красногорівці, це безпосередньо лінія зіткнення, - каже Іван Герус. - Через бойові дії з 2014 року будівля неодноразово отримувала пошкодження, тому деякі відділення перевели на територію Курахівської міської лікарні. А наше відділення зараз знаходиться у приміщенні, де раніше було пологовий та гінекологія”.
Із ковідними пацієнтами лікарня почала працювати з жовтня 2020 року. Тоді кардіологічне відділення Мар’їнської ЦРЛ перепрофілювали для боротьби з коронавірусом та лікування хворих на пневмонії.
“За весь час пандемії через нас пройшло більше 160 осіб, серед яких у 50 пацієнтів за допомогою ПЛР-тестів підтвердили COVID-19. Але ці показники відрізняються від реальних, бо на початку пандемії лабораторії були сильно завантажені та результати тестів доводилося дуже довго чекати. А за два тижні хвороби їх просто не було сенсу робити. Тому по факту людей з COVID-19 було значно більше".
Лікар зізнається, що на початку пандемії були проблеми із забезпеченням кисневими концентраторами.
"Але нам почали допомагати різні організації. Зараз тільки у кардіологічному відділенні концентраторів 37. Люди, які потребують кисню, його отримують. Плюс в нас з’явилася ще й киснева розводка, але ми поки що нею не користувалися, бо не було необхідності. Зараз у порівняння з жовтнем-листопадом людей надходить менше (на кінець лютого - Свои). Але ми готові приймати більше людей. У нашій будівлі можна одночасно розмістити 70 пацієнтів".
Люди втомлені на фоні війни та пандемії
Найбільший обсяг роботи з пацієнтами з коронавірусом, за словами лікаря, випав на молодший та середній медичний персонал лікарні.
“Хворіють на розгорнуті форми коронавірусної інфекції зазвичай люди похилого віку. Такі пацієнти потрапляють до нас обов’язково з якимось фоном: хвороби серця, ожиріння, цукровий діабет тощо. Тобто людина і так вже була нездорова та потребувала лікування, а тут ще й важка форма пневмонії. Було таке, що у людини уражених легеневих тканин було більше, ніж неуражених. Це дуже важко, бо пацієнт, крім тих ліків, які зазвичай приймав, починає додатково вживати антикоагулянти, гормони. Ці люди вимагають особливої до себе уваги та іноді потребують і сторонньої допомоги”.
Весь персонал у відділенні всю зміну знаходиться у захисних костюмах. Сам пан Іван говорить, що захисні комбінезони — його улюблена форма одягу.
“Захисний комбінезон дуже зручний. Його швидко можна одягнути та бути захищеним. До речі, в ньому є й капюшон, який можна використовувати замість шапочки. У відділенні я також ношу захисні окуляри та маски. Взагалі, із засобами індивідуального захисту в нас проблем немає — одягайся скільки хочеш. Мінус один — в цьому одязі буває спекотно, а респіратори дуже тиснуть, але до цього швидко звикаєш”.
Пандемія також звернула увагу держави на медиків — заробітна плата стала вищою.
“За останні місяці у розрахунковому листі я дійсно побачив, що нам стали платити набагато більше. Чому так сталося — я не вдавався у подробиці, бо я лікар, а не бухгалтер. Стали більше платити — й добре”.
Лікар намагається дивитися на життя з позитивом, але деякими проблемами все ж таки наважився поділитися із нашими журналістами.
“Люди в нашому місті натерпілися — дуже втомлені на фоні війни та пандемії. Питної води тут немає — деякі люди приходять набирати воду зі спеціальних контейнерів до нашої лікарні.
Просто не у всіх є можливість купувати в достатній кількості вугілля чи дрова, особливо у літньому віці, особливо самотнім людям. Тому ми намагаємося всім допомагати. Наприклад для “позитивних” людей у лікарні завжди є медикаменти та витратні матеріали”.
Все життя працював з пацієнтами з інфекційними хворобами
Кожного ранку Іван Герус приїжджає до Красногорівки з Курахового. Возить медичних працівників спеціальний автобус. Лікар розповів, як проходить його звичайний робочий день.
“Сам я з Мар’їнки, працюю у Красногорівці, а живу в Кураховому. День розпочинається з того, що ближче до дев'ятої ранку я приїжджаю на автобусі на роботу, мені доповідають про стан хворих та події у лікарні. Потім роблю обхід, дивлюся пацієнтів та корегую лікування. Далі — паперова та комп’ютерна робота. Часу на це не багато, бо автобус до Курахового від лікарні відправляється о 15:00. Але в мене ще є нічні чергування. Наприклад, у лютому їх було чотири”.
Вибору, бути лікарем чи ні, у пана Івана не було. Адже він виріс у родині лікарів.
“Із дитинства я дивився на книжкові полиці з медичною літературою, вивчав ці книги та знав багато інформації з різних галузей медицини. Я завжди знав, ким я буду. І зараз я розумію, що іншої професії я б не хотів. Після школи закінчив Донецький національний медичний університет імені Горького. Навчався на факультеті медико-профілактичної справи”.
Герус закінчив інтернатуру за напрямком “Інфекційні хвороби” у лікарні Вишневського у Донецьку. Із того часу інфекційними хворобами все життя й займався.
"Перша робота була у поліклініці — завідував службою ВІЛ-інфекції. Далі працював у інших лікарнях з пацієнтами хворими на ВІЛ, опортуністичні інфекції та займався антиретровірусною терапією. Потім в Донецьку стало фізично складно працювати”.
Працювати у поліклініці лікарю не так подобалось, як зараз в стаціонарі.
“Стаціонар мені ближче. Бо тут я бачу результати нашої роботи. Коли до тебе привозять пацієнта, який не може самостійно дихати, й через деякий час він виходить від тебе своїми ногами та здоровий — це дійсно надихає”.
***
Матеріал створений у співпраці з Transitions в рамках проєкту «What's working: bringing innovative content genres and effective revenue generation methods to Ukraine» за фінансового сприяння Посольства США у Києві для підтримки журналістики рішень.
Свої в Telegram 
