Ванда Об’єдкова пережила Голокост. У 91 рік вона загинула в холодному підвалі блокадного Маріуполя
Ванді Об’єдковій був 91 рік, коли вона загинула в Маріуполі під час російського вторгнення. Донька Лариса розповіла їхню історію для Сhabat.org. Свои переклали.
Маріуполь часів Другої світової війни
Ванда Об’єдкова народилася в Маріуполі 8 грудня 1930 року. Їй було 10 років у жовтні 1941 року, коли нацисти увійшли в Маріуполь і почали збирати євреїв міста. Коли есесівці прийшли до родини і забрали матір Ванди, дівчинці вдалося уникнути арешту, сховавшись у підвалі. 20 жовтня 1941 р. німці стратили від 9 до 16 тис. євреїв у ровах на околицях Маріуполя, включно з матір’ю Об’єдкової.
Родина Ванди Об'єдковоїФото: Особистий архів
Пізніше дівчинку затримали, але прийшли друзі родини й переконали нацистів, що вона гречанка. Її батько, який не був євреєм, потім зумів помістити її в госпіталь, де вона залишалася до звільнення Маріуполя в 1943 році. У 1954 році вона вийшла заміж і все своє життя провела в місті. Останні роки вона жила з донькою Ларисою.
“Мама любила Маріуполь. Вона ніколи не хотіла їхати звідси”, – згадує Лариса.
Мама не заслуговувала на таку смерть
Помираючи в маріупольському підвалі, в холоді і без води, 91-річна вціліла під час Голокосту Ванда Об’єдкова хотіла знати лише одне — чому це відбувається?
Вона померла 4 квітня не від старості у власному ліжку, а як жертва жахливої війни 21-го століття, яка торкнулася її рідного міста.
Її донька каже, що “мама не заслуговувала на таку смерть”. Але жінка могла лише спостерігати, як життя її матері згасає. Після смерті мами Лариса та її чоловік, ризикуючи життям, поховали літню жінку в парку за кілометр від Азовського моря під звуки постійних обстрілів.
Об'єдкова під час інтерв'ю про Голокост, 1998 рікФото: USC Shoah Foundation
Коли на початку березня почалися обстріли та бомбардування, родина переїхала в підвал сусіднього тепломагазину. Єдина допомога, яку сім’я отримувала за цей час, надходила від синагоги та громадського центру рабина Коена.
Об’єдкова та її сім’я довгий час були активними членами єврейської громади Маріуполя. Рабин згадує, що вона була доброю, радісною жінкою і особливою людиною. Від початку війни Коен працював повний робочий день, щоб евакуювати членів громади з Маріуполя. На початку цього тижня йому вдалося евакуювати Ларису та її родину.
Ми повторюємо їхнє життя
Ще в 2014 році жінка та її родина приєдналися до єврейської громади Маріуполя, евакуюючись разом із рабином Коеном до табору Хабад поблизу Житомира. Вони повернулися, коли все затихло, але Лариса каже, що цього разу шляху назад немає.
“Мені дуже шкода маріупольців. Немає ні міста, ні роботи, ні дому — нічого. До чого повертатися? Для чого? Все пропало. Наші батьки хотіли, щоб ми жили краще, ніж вони, але тут ми знову повторюємо їхнє життя”, — каже Лариса.
Свої в Telegram 
