Ці волонтери досі вивозять мирних жителів з Луганщини. І наполягають на евакуації родин з дітьми
Попри численні обстріли та значні руйнування, у Лисичанську залишається до 12 тисяч цивільних жителів. Волонтери громадської організації BASE UA евакуюють місцевих щодня і досі, під жорсткими обстрілами. Вони ризикують своїм життям, аби врятувати чуже. Яка психологія тих, хто залишається в зоні бойових дій, який виїзд був найважчим та чи варто вивозити жителів примусово — ми обговорили з волонтером Антоном Яремчуком.
У мирному житті Антон Яремчук працював режисером, входив до Асоціації кінематографістів України та Європейської федерації Imago. Останні десять років він жив між Берліном та Києвом, але 24 лютого, не вагаючись, повернувся до України допомагати людям. Разом з однодумцями чоловік вивозив жителів Сєвєродонецька та Лисичанська у безпечні райони. Селив їх у прихистки та повертався назад, рятувати інші життя.
Свої поговорили з Антоном про евакуацію з Луганщини.
Хто залишається у підвалах Лисичанська під обстрілами і у якому вони стані?
Люди, які не виїхали, травмовані. Вони не можуть адекватно сприймати ситуацію. Як тільки вони виїжджають, перестають чути обстріли і бачать світло, вони змінюються. Під обстрілами люди не розуміють, що насправді відбувається. Не розуміють, що знаходяться на фронті, де цивільним не місце. Більшість тих, хто залишився, — це люди, які не мають навичок, чи інструменту, аби адаптуватися і вибудовувати нове життя. Вони провели все своє життя у одному місті. Весь їхній всесвіт існує там. Тим паче люди чули і пам’ятають негативний досвід тих, хто виїхав, — за тиждень треба шукати квартиру, яка дорого коштує і роботи немає. Люди бояться що опиняться на вулиці — і тому залишаються вдома.
Наскільки Україна, її інфраструктура була готова до війни?
На жаль, держава не змогла підготувати інфраструктуру навіть на тих територіях, де було зрозуміло, що це потрібно робити. У Сєвєродонецьку, Лисичанську було би абсолютно нормально за 8 років підготувати людей, що бойові дії знов відбуватимуться. Що цивільні там не можуть залишатись під час війни. Потрібно було провести інформаційну кампанію. Це мало стати рутиною. Люди повинні були розуміти, де вони знаходяться і що мир — тимчасовий. Потрібно було облаштувати бомбосховища. У яких люди могли б збиратись для масового і організованого виїзду. Важливий момент — це підготовка житла для біженців. Люди повинні були знати, вони не просто лишають свої домівки і їдуть в нікуди. А що їх чекає інфраструктура у більш менш безпечних місцях. Подалі від фронтової зони. Вже не кажу про підготовку населення до надання першої домедичної допомоги.
Як ви переконуєте людей поїхати?
Ми всілякі практики пробували: від позитивних до агресивних. Інколи просто кричиш на людину, намагаючись привести її до тями. Більшість з тих, хто виїжджає, — це люди, які думають про евакуацію. Нам треба зупинись в правильний час, у правильному місці. Ідентифікувати їх і підібрати вірний підхід.
Майже ніколи не було такого, аби люди, які вирішують поїхати завтра, поїхали. Переночувавши у бомбосховищі ще одну ніч, люди, по суті, повертаються у сформовані комуни, які їх затягують. Тому тим, хто погодився, ми даємо 10 хвилин, щоб зібрати сумку і поїхати.
Хто вас вразив під час евакуаційної місії?
В поганому сенсі, мене вражають батьки, які залишаються з дітьми під обстрілами. Я вважаю, це злочинна поведінка. Держава повинна евакуйовувати їх примусово, бо діти не можуть приймати рішення за себе. Декілька днів назад розірвало 6-річного хлопчика під час обстрілу. У зв’язку з цим рішення батьків залишатись вражає мене до сліз.
Чи є поранені серед ваших волонтерів?
Поранило нашого колегу Пилипа, який у Сєвєродонецьку два місяці координував гуманітарний штаб ВЦА. Він з водієм Олексієм поїхав на адресу, де потрапив під обстріл. У Олексія кульове поранення. Куля пройшла крізь руку, і рана ще не загоїлась. У Пилипа осколкове поранення. Осколок все ще в його тілі. Їх пораненими вивезли до Лисичанська. Зараз вони у нормальному стані і продовжують активно працювати. Якби не це поранення, я впевнений, що Пилип був би у полоні. Він хотів повернутись у штаб. А всі чоловіки-волонтери, які залишились у гуманітарному штабі Сєвєродонецька, зараз у полоні росіян. Що з ними, я не знаю. Є спроби їх витягнути, але що конкретно відбувається, не можу сказати.
Свої в Telegram 
