Симптоми хронічного пієлонефриту

Що спричиняє хворобу

Хронічний пієлонефрит — це інфекційне запалення нирок. Його діагностують у випадку, якщо запальний процес при гострому пієлонефриті продовжується впродовж трьох місяців.

Для захворювання характерні рецидиви з довгими періодами ремісії. Якщо не проводити лікування, можливий розвиток хронічної недостатності нирок.

Основні причини загострення хронічного пієлонефриту2:

• відсутність лікування або неправильно поставлений діагноз;
• недієва схема терапії гострого пієлонефриту;
• поява нових штамів патологічних бактерій, що спричинили виникнення захворювання;
• порушення роботи імунної системи;
• перенесені інфекційні чи вірусні захворювання;
• порушення гормонального балансу, наприклад, менопауза;
• генетично обумовлені патології, через які виникають порушення сечовипускання;
• переохолодження.

Також причиною приступів можуть стати стресові ситуації та надмірне нервове збудження.

Симптоми хронічного пієлонефриту

Діагностика захворювання ускладнена через те, що симптоми проявляються лише під час загострення, а в більшості випадків клінічна картина нечітка. Тому дуже важливо звертати увагу на самопочуття та не ігнорувати окремі ознаки хвороби.

Під час загострення пієлонефриту пацієнти часто стикаються з такими його проявами, як3:

• висока температура;
• біль в попереку (важкий, ниючий, тягнучий);
• порушення сечовипускання (часті позиви до туалету без збільшення норми випитої рідини, неспроможність повністю звільнити сечовий міхур);
• втрата апетиту;
• частий головний біль;
• підвищений артеріальний тиск;
• набряки, особливо на обличчі;
• блідість.

Під час виникнення описаних ознак треба звернутися до лікаря. Він призначить лікування: медикаментозне (знеболювальні, антибактеріальні засоби, також вітаміни та діуретики для полегшення симптомів), фізіотерапію. Обов’язковою складовою терапії є правильне харчування — слід уникати алкоголю, кави, гострих, солоних та кислих продуктів.

Зазвичай симптоми вдається полегшити вже у перші дні лікування. У цілому лікування займає декілька тижнів (в залежності від стану хворого та стадії розвитку хвороби).

Що робити під час приступу

Перш за все необхідно обмежити рухову активність. Можна прийняти безпечне знеболююче з призначених лікарем (спазмолітики, анальгетики). Нормалізувати питний режим та не переохолоджуватись.

У період загострення хронічного пієлонефриту слід дотримуватися рекомендованої дієти та виконувати всі поради лікаря — це допоможе прискорити одужання.

Література:

1. Горішний І. М. Обгрунтування комплексного лікування хронічного пієлонефриту у дітей з поєднаною патологією травної системи [Текст] /І. М. Горішний, І. Л. Горішна //Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2009. – №1. – С.14-16.
2. Патогенез пієлонефриту: що ми знаємо і що ні [Текст] /М. Колесник, Н. Степанова, В. Дріянська [та ін.] //Український журнал нефрології та діалізу. – 2011. – №3. – С.34-46.
3. Лісовий В. М. Фармакоекономічні аспекти в лікуванні хворих на пієлонефрит [Текст] /В. М. Лісовий, Т. І. Єрмоленко, Г. О. Сирова //Вісник фармації. – 2009. – №1. – С.46-49.