У Новгородському, що за 15 км від лінії розмежування, місцева підприємниця не побоялася відкрити власну справу. Зараз за круасанами та хлібом до неї приїжджають із сусідніх міст

З околиць селища Новгородське видно Горлівку, до неї 15 км. 15 хвилин машиною в інший бік – до Донецька. Попри це місцева підприємниця Оксана Ленко у 2017 році не побоялася близькості до війни, написала грант і за підтримки ПРООН відкрила кафе-пекарню.

“Увесь страх лишився у 2014 році”

- Страху не було, - ділиться Оксана Ленко. – Увесь страх лишився у 2014 році, я вирішила, що найстрашніше вже позаду, перестала боятися і почала займатися власним розвитком, вирішила подати грант.

На 250 тисяч гривень придбала обладнання для випічки – спеціальні шафи для тіста та пічки, кондитерську вітрину. Зняла приміщення колишньої пошти. Про назву довго не думала – до 1951 року селище, яке заснували німецькі колоністи у 1892 році, було Нью-Йорком, Оксана вирішила повернути цю назву.

- Назву я обрала таку, як колись називалося селище – Нью-Йорк. Хотілося, щоб це кафе стало осередком культури, щоб люди знали і цінували землю, на якій живуть, - пояснює назву Оксана. – Колись селище було потужним промисловим центром, тут розвивалися і підприємства, і культура. Може, повернення історичної назви залучить інвестиції в селище, воно стане туристичним центром.

Зараз у Верховній Раді України зареєстрований законопроект, за яким пропонують перейменувати Новгородське у Нью-Йорк.

Своє кафе родина вже мала

У 1990-ті роки молода родина Ленко вже відкривала у селищі сімейне кафе. У приміщенні колишнього буфету власними силами зробили ремонт і повісили фіранки, стали пропонувати людям коктейлі, морозиво, домашні тістечка.

- Пам’ятаю, як чоловік на підносі у руках носив ті тістечка до кафе, робили желе, намагалися створити хоч маленьке свято людям, до нас стали ходити цілими родинами, - говорить Оксана про бізнес у 1990-ті роки.

Поступово до кафе стали приходити колишні ув’язнені, поки в один день не сталася перестрілка. Після того родина закрила кафе.

Медсестра стала підприємницею

За освітою Оксана Ленко - медсестра. Коли постало питання, як далі утримувати родину, залишила улюблену роботу і відкрила у селищі продуктові крамниці.

- Я кілька днів плакала, не хотіла кидати медицину, але потрібно було жити, розвиватися. Так я стала власницею кількох продуктових магазинчиків, - розповіла Оксана.

Але весь час у родини була мрія відкрити кафе. Мрія здійснилася у 2017 році.

- Весь час я хотіла, аби у нашому селищі було невелике кафе і там випікали круасани. У мене була внутрішня сила і впевненість, що це вийде, і люди захочуть скуштувати нашу випічку, - каже підприємниця.

На початку 2018 року, коли кафе-пекарню відкрили, випікали із замороженого тіста. Але від цієї ідеї швидко відмовилися. І почали робити власноруч свої круасани – зараз у пекарні їх понад 10 різних видів. Також тут щодня випікають хліб різних форм. Також виготовляють різні торти та короваї на замовлення, на Великдень люди вже почали записуватися, щоб придбати паску.

- Мені завжди хотілося, щоб люди бачили, як це випікається, це важливий елемент взаємної довіри – і до клієнта, і клієнта до нас, - говорить Оксана Ленко.

“Для мене це теж був виклик”

Коли Оксана розповідає про свою справу, у неї горять очі. Так само, як і у тих, хто щодня тут місить тісто, пригощає кавою, піцою та круасанами. Зараз у пекарні працюють п’ятеро людей. Ольга Мякішева до 2014 року працювала у донецькій “Обжорі”, звідти привезла усі рецепти хліба, круасанів та інших виробів з тіста. Вона має понад 15 років досвіду

- Крім донецьких привезених рецептів, я тут нові розробила, людям подобається, деякі за ними приїжджають з інших міст, - говорить пекар Ольга Мякішева. –Тісто мене щодня надихає, я люблю цю роботу. Коли чую відгуки людей, це додає сил та енергії.

За каву, піцу та бар тут відповідає Світлана Алєксєєва. Минулого тижня вона стала дипломованим барменом. До кожного клієнта має індивідуальний підхід – багатьох знає по іменах, за бажанням може намалювати тризуб на каві або написати побажання на коробці з піцою.

- Піцу ми робимо за італійською технологією – без рукавичок, бо тісто любить теплі руки, - розповіла Світлана Алєксєєва. – Часто діти просять теж долучитися, ми це дозволяємо, так вони отримують неймовірні емоції і знову хочуть прийти до нас. Я постійно чомусь навчаюся, це цікаво і мені, і людям, так ми пропонуємо якісні послуги.

Оксана Ленко говорить, що власне виробництво для неї було викликом, але віра і колектив допомагають долати ці виклики.

Люди приходять за атмосферою

Про любов самої власниці кафе до історії свідчить оформлення приміщення – тут є міні-музей, старі фото власників місцевих підприємств, стіни оформлені фотокопіями старовинних документів. Тут почали збирати експонати з історії селища, які планують передати у краєзнавчий музей. Його планують створити у приміщенні колишньої бібліотеки.

А у пекарні незабаром за чашкою чаю проводитимуть уроки-бесіди з краєзнавства. У тому, що все вдасться , власниця пекарні не сумнівається.

- Я вірю, що війна закінчиться, після темряви завжди сходить сонце, у наше селище повернуться люди, і усі разом ми будемо розвивати свою малу батьківщину.