Луганчанка Анастасія Глотова збирає гроші на ЗСУ. Як у цьому їй допомагають пінгвіни з Антарктики
Анастасія — переселенка з Луганська, котра зараз мешкає у Львові. У 2014 році активно виступала з проукраїнською позицію, волонтерила, розповідала про українську культуру та брала участь в Євромайдані разом зі своїм чоловіком Сергієм. Він працює біологом на станції “Академік Вернадський” в Антарктиці, а його хобі — фотографія. З початком повномасштабної війни пара вирішила конвертувати свої вміння, аби допомагати землякам, що боронять Україну. Свої дізналися, з чого все почалося та яку роль грають пінгвіни з морськими левами.
Волонтерство як частина життя
“Ми з Сергієм (чоловік Анастасії — Свої) переїхали до Львова на початку літа 2014 року. Зараз я мешкаю не в самому місті, а в області”, — розповідає Анастасія.
Волонтерський шлях Анастасія та Сергій розпочали ще в Луганську.
“Дійсно, волонтерська діяльність має довгу історію. Ще якщо не з кінця 2013 року, то з початку 2014. Тобто ми почали з луганського Майдану. Там перезнайомилися з однодумцями й почали активно вливатися в громадське життя — збирали та відправляли допомогу нашим захисникам, зокрема й у Луганський аеропорт”, — продовжує дівчина.
Під час проукраїнського мітингу у Луганську, 2014 рік
Коли пара приїхала до Львова, Сергій Глотов заснував волонтерську ініціативу, яка згодом переросла у благодійний фонд “Народна підтримка воїнів АТО”.
“Так, 2014-2016 роки ми активно цим займалися, постійно намагалися якісь акції вигадувати, щоб людей залучати до допомоги. Якось розважати людей, щоб вони донатили на ЗСУ, різні збори у нас були”.
Анастасія та Сергій одружилися 18 травня 2018 року
Наступні кілька років Анастасія, Сергій та їхні однодумці збирали інтерв'ю про оборону Луганського аеропорту, розшифровували та виписували їх у книгу. Книга вийшла у 2018 році.
“У нас п'ять співавторів у книжці. Це була ідея Сергія. Він, можна сказати, був ідейним натхненником. Також серед наших співавторів Ірина Грабовська (у книзі під псевдонімом Анастасія Воронова). Вона письменниця і вона мені дуже допомогла з обробкою інформації, з редагуванням розшифрованих інтерв'ю.
Також у нас в співавторстві Юрій Руденко, який брав участь безпосередньо в обороні аеропорту. Він тоді виконував обов'язки командира однієї із рот 80-ї бригади. Він вичитував те, що ми писали. Консультував нас, як військовий, як безпосередній учасник. П'ятий наш співавтор — Дмитро Путята. Він журналіст, дослідник війни. До речі, і Юра, і Дмитро на фронті зараз воюють. Така в нас команда.
Проте не тільки ці п'ятеро людей працювали над цією книгою, бо це величезний масив інформації — дуже багато тих записів було, дуже багато текстів. Нам допомагали й люди збирати ці інтерв'ю, інтерв'ювали не тільки військових, а й медиків, які там були, волонтерів, місцевих жителів, які допомагали оборонцям аеропорту. Це десятки волонтерів”, — розповідає Анастасія.
Анастасія Глотова та Олеся Дацко разом з книгою
Книга на 80% складається зі спогадів учасників, причому мовою оригіналу: частина українською, частина російською.
“Залишали також і специфіку мови, суржик навіть залишали, бо хлопці з різних регіонів були. Це чи не єдина досі книга документальна, в якій, хоч і коротко, але описані події, які передували війні в самому Луганську. Там по суті описаний луганський Майдан, як це все відбувалося, як відбувалося захоплення влади у нас у Луганську. Як наше місто, по суті, здали, бо ми безпосередньо в цьому брати участь, намагаючись якось цьому завадити. Тому сторінки нашої історії, вони, принаймні, в цій книзі зафіксовані. Хоча книга вийшла чотири роки тому, я вважаю, що вона навіть зараз не втрачає своєї актуальності”.
Екскурсії за донати
“Коли почалося вже велике вторгнення, то перше, що я почала робити, звісно, це були не екскурсії. Я перекладачка за освітою. Тож я почала гуртувати навколо себе колег, які володіють різними мовами і пропонувати свою допомогу, бо почали звертатися військові, волонтери з проханням перекладати різні тексти. Я створила групу "Перекладачі-волонтери". Ми за цей час багато кому допомогли, перекладаючи документи, тексти, статті різними мовами. Це перше, до чого я долучилася. Також у перші два місяці я підтримувала контакт з іноземними журналістами. І збирала контакти людей з різних регіонів, які принаймні англійською володіли. Перші пару тижнів сама давала інтерв'ю різним іноземним медіа, напевно, штук 20, — польським, німецьким, американським тощо. Я намагалася працювати над тим, щоби інформацію про те, що у нас тут відбувається, доносити за кордон”, — розповідає Анастасія.
Вона додає, що це зовсім маленький внесок, але через те, що так робили чимало українців, іноземці підтримують нашу країну вже майже рік. Окрім перекладів, Анастасія започаткувала ще традицію проводити екскурсії Львовом за донати на ЗСУ.
“Взагалі, розумію, може дивно, що людина з Луганська водить екскурсії Львовом, хоча мушу сказати, що далеко не всі екскурсоводи у Львові, а можете уявити, як їх багато, львів'яни. Але я добре знаю місто, моя бабуся зі Львова, тут половина моєї рідні, тому з Луганська з початком війни у 2014 році ми переїхали саме до Львова. Мені завжди подобалося це місто, тому в 2019 році я вирішила, що треба себе спробувати ще в інших якихось галузях. Ось так у мене виникла ідея піти на курси екскурсоводів, спробувати себе в цьому. Чесно кажучи, це напевно взагалі одна з найкращих подій, яка сталася в моєму житті, бо це реально дуже круто. Це мені так до душі. Я почала цікавитися історією, архітектурою, багато чого прочитала, багато різних екскурсій відвідала тощо”, — говорить дівчина.
Але на шляху було чимало перешкод — через карантинні обмеження навчання на курсах екскурсоводів тривали не пів року, а цілий рік.
“Коли я йшла на курси, мені здавалося, що це так перспективно, якщо будеш багато працювати, я маю на увазі вчитися, просувати свій бренд, напрацювати клієнтів тощо. Я ж ще володію кількома іноземними мовами, то мріяла з іноземцями працювати. Я хотіла їм показувати Львів, розповідати про Україну, але ніхто не знав, що буде ковід. Тож наше навчання розтягнулося рівно на рік. Рік, який був, напевно, найкращим в моєму житті, бо все було дуже класно. Коли все прийшло до норми, я почала роботу над власним брендом — почала себе просувати та напрацьовувати клієнтуру. Так тривало до кінця 2021 року”.
Все припинилося, коли почалося повномасштабне вторгнення. Анастасія говорить, що було просто не до того.
“Тому я більше перекладами займалася, волонтерською діяльністю. А потім у Львові міськрада започаткувала серію екскурсій для переселенців, до неї долучилися багато колег, але в мене тоді не вийшло. Нарешті влітку я дійшла до того, що треба до цього повертатися. І у липні проанонсувала екскурсію за донат у своїх соцмережах. Спочатку було небагато людей, а в середині серпня так сталося, що до мене на екскурсію прийшло людей 15-16. Реально велика група. Тоді назбирали понад 6000 гривень”.
Екскурсія за донати на авто для 123-го бату
Всі ці кошти пішли на купівлю позашляховика для військових.
“З початку квітня ми постійно проводимо збори. У нас така з друзями невеличка волонтерська ініціатива. Ми збираємо на машини. До речі, нещодавно закінчився збір на третю машину для тероборони, там наші друзі з Луганська, вони зараз під Бахмутом. Зараз купляємо для них позашляховик і знову починаємо наступний збір”, — розповідає Анастасія.
На машини доводиться збирати довго та своїми силами, постійно вигадуючи різноманітні акції.
“Зараз я зробила у екскурсіях перерву на зиму, тому що не сезон, але навесні, я так сподіваюся, що ми цю традицію відновимо. Поки що продаємо листівки Сергія та вигадуємо щось”.
Наприклад, на третій вже позашляховик вдалося зібрати кошти завдяки хлопчику Глєбу, котрий власноруч створив книгу про динозаврів та віддав її на благодійність.
Розіграш книги Глєба провели у прямому етері на радіо
“Глєб та його мама Світлана Незнайко зі Станиці Луганської, хлопчику було 2 рочки, коли його мама волонтерила під час луганського Майдану та возила їжу прикордонникам. У Світлани якось з’явилася можливість віддати книгу на підпис Залужному, тож розіграш дав нам понад 80 000 гривень. Тепер купуємо кросовер”.
Пінгвіни збирають на ЗСУ
“Мій чоловік Сергій зараз в антарктичній експедиції. З весни 2022 року він там як полярник-зимівник на нашій станції “Академік Вернадський”. Оскільки у Сергія є таке хобі та друга професія — фотографія, і він всю свою фотоапаратуру взяв у експедицію, у нього з’явилися неймовірні фотографії природи. Як я кажу, у Львові знімав моделей і спортсменів, а там знімає пінгвінів і тюленів.
Його фотографії дуже класні: і тварини, і пейзажі абсолютно неймовірні. Для нашого ока поєднання кольорів взагалі дуже незвичне — кольори нам здаються фантастичними, бо там інші світанки та заходи сонця”, — розповідає Анастасія.
Сергій Глотов вигадав акції "Листівки незламності"
Сергій Глотов хоч і знаходиться за тисячі кілометрів від України, дуже сильно переживає за свою країну, тому вирішив спрямувати свою фототворчість на допомогу.
“Спочатку він почав залучати знайомих в різних містах, в різних країнах, активістів, пропонував долучитися до проведення фотовиставок, зміст яких в тому, щоб люди приходили, дивилися і могли собі придбати фотографії, а кошти від цього благодійного продажу пішли б на волонтерські проєкти”
Такі фотовиставки вже відбулися у Барселоні, Трускавці, Миргороді, Лубнах, планується відкриття у Дніпрі та Чернігові.
“Пізніше у нас з Сергієм виникла ідея зробити “Листівки незламності” і дарувати цей набір за донати на ЗСУ. Першу серію зробили з пінгвінами — 5 штук з різними зображеннями пінгвінів-шкіперів. Плюс у нас є листівки, підписані нашими полярниками. А ще Сергій просить всі судна, що заходять на станцію, проштамповувати листівки, тепер це такий раритет. Ми дарували при пожертві 200 гривень набір просто з пінгвінами, а за 500 гривень — набір і фірмову листівку, підписану учасниками 27-ї української антарктичної експедиції. Ця акція нам принесла понад 40 000 гривень”, — розповідає Анастасія.
Листівки з пінгвінами дісталися Карпат
Подружжя Глотових вважає, що допомагати Україні може кожна людина, варто тільки захотіти та знайти сильну сторону — те, чим зможеш допомогти саме ти. Поки готувався текст, вийшов новий пак листівок-фотографій Сергія з антарктичними ссавцями.
Свої в Telegram 
