Михайло Пуришев рятував маріупольців, тепер — людей у Бахмуті. Вмовляє місцевих евакуюватися
Михайло Пуришев — підприємець із Маріуполя і волонтер. З перших тижнів війни він возив гуманітарну допомогу до Маріуполя, евакуював звідти більше тисячі людей. Тоді його впізнавали по красному бусу, який вони купили з друзями.
Після Маріуполя були інші місця. Люди потребували допомоги, і Михайло ні на мить не зупинявся. А зараз, коли вже довгі місяці точаться бої біля Бахмута, він із командою однодумців допомагає тим, хто залишився у випаленому місті. Михайло розповів нашим колегам з газети "Вперед" про волонтерську діяльність у Бахмуті.
І зігрітися, і помитися
Михайло, чому саме Бахмут?
Спеціально ми не обираємо, їдемо туди, де потрібна допомога. На той час, коли ми починали, допомоги потребував Бахмут. Привозили сюди харчові набори, ліки, ну, і, звісно, питну воду. Необхідно було ще й евакуювати людей.
У Бахмуті ви працюєте вже досить довго. Що вдалося зробити?
Ми з командою облаштували чотири пункти обігріву для людей, де кожен може прийти погрітися, випити чаю, поїсти, отримати необхідні ліки. Там є зв’язок і інтернет.
Цей бус Михайла Пуришева впізнавали люди
На третьому пункті пробурили свердловину, встановили додатково систему осмосу, це очищення, на 1000 літрів на годину. Але зараз і цього недостатньо, щоб забезпечити питною водою ту кількість людей, яка залишається у місті. Звичайно, частково проблему питної води ми вирішили, бо до цього її в місті не було зовсім, а тієї, що привозили волонтери, не вистачало.
До того ж, там ми додатково облаштували місця з пральними та сушильними машинами, встановили душові кабіни. Тепер бахмутяни можуть випрати речі та помитися. В розмові зі мною одна жіночка сказала, що вже два місяці не мила ноги. Уявляєте, який жах. Звичайно, що таке місце було вкрай необхідне у Бахмуті. Там навіть є перукар, стриже всіх охочих.
В одному з пунктів обігріву облаштували садочок та спортзал. У садочку зараз живе близько тридцяти людей, там є все необхідне.
Із соціальних мереж ми знаємо, що буріння свердловини зайняло багато часу. Як це було?
Спочатку вирішили бурити на вулиці, неподалік від пункта обігріву. Але коли почали роботи, над нами постійно літали дрони-розвідники. Ми зрозуміли, що ворог може подумати, що це встановлюється якесь військове обладнання, і це було небезпечно. Тож ми перейшли до приміщення. Там теж було не просто — низька стеля підвалу не давала можливості встановити обладнання. Коли почали бурити, воно вийшло з ладу. Щось полагодили, щось замінили. Зрештою ми впорались, і зараз така довгоочікувана вода у Бахмуті є.
Свердловина у Бахмуті
Тепер бахмутяни з водою
Хто вам допомагає, хто ваша команда?
Команда — це небайдужі люди, волонтери, з різних міст, з різних організацій. Допомогають не лише грошима, а й фізично: привозять, будують, повністю занурені у справу. Наприклад, киянин Руслан написав мені, що він є тамадою та грає в театрі, але розуміється на сантехніці і зможе допомогти її встановити. Звичайно ж, він до нас приєднався. А декоратор Віталій, наприклад, займався прокладанням сантехнічних труб. Всі вони в житті займаються чимось іншим, але зараз готові долучатись і працювати руками.
Чи співпрацюєте ви з адміністрацією міста?
Так, місцева влада надає приміщення. Також з приміщенням допомагав місцевий підприємець. Але все, що зроблено в наших пунктах обігріву, це на 98 відсотків зусилля волонтерів. Хоча мер міста постійно приїжджає до пунктів незламності і постійно цікавиться нашою роботою, бо він розуміє, як це важливо для людей. Це дивовижно, що в цей тяжкий час багато мерів втекли зі своїх міст, а мер Бахмута поряд, разом з містянами. Питався у місцевих і чув лише добрі слова у бік вашого мера.
Боремося за серця наших людей
Ви багато працюєте у місті, а чи евакуюєте людей з Бахмута?
Евакуація продовжується постійно і ніколи не зупинялась, бо в місті залишається ще багато людей. Але не всі готові виїжджати, з різних причин. Ми співпрацюємо з організацією База UA, які приїздять до пунктів і вивозять усіх охочих у безпечніші міста.
На ваших відео бачив, що також опікуєтеся тваринами.
Так, у Бахмуті зараз багато безпритульних собак та котів. Вони приходять до пунктів незламності у пошуках їжі. Ми побудували для них годівниці. Це зовсім прості конструкції з труб, куди засипаємо корм. Приходить дуже багато тварин, вони напевно теж комунікують між собою, бо знають куди треба йти, щоб поїсти.
Такі годівниці для тварин волонтери встановили у Бахмуті
Ви тривалий час спілкуєтесь із місцевими, чи відчувають люди, що Україна не покинула?
Так, вони це відчувають. Люди змінюються, мислення змінюється, вони чітко розуміють, що хочуть жити в Україні. Це не лише тому, що дивляться українські новини по телевізору у пункті незламності, але й тому, що ми з ними спілкуємось, допомагаємо, питаємось, як їхні справи. Пункт обігріву — це місце, де йде «боротьба» не лише за повний шлунок людини, але й за її серце!
Майже рік триває повномасштабна війна в Україні, ви постійно допомагаєте людям, звідки берете сили?
Мабуть, це такий обмін — коли ти щось даєш людям, тобі теж повернеться. Але я б не міг це робити, якби не було коштів. В мене є IT-компанія, яка працює в Івано-Франківську, тому маю змогу допомагати і можу жити.
Поки ми з вами розмовляємо, постійно чую голоси дітей у телефоні. Як часто ви буваєте вдома і на який термін їздите у Бахмут?
Буваю вдома тоді, коли виїжджаю з Бахмута. Завчасно ми не плануємо тривалість перебування там, знаходимось стільки, скільки потрібно, щоб зробити заплановане. Можемо поїхати на три дні, а залишитися на три тижні. Коли там перебуваєш, то бачиш, чого потребують люди. Зробили один пункт, багато людей почали приходити. Зрозуміли, що потрібні ще пункти незламності. Пробурили одну свердловину, зараз розуміємо, що питної води не вистачає, тому у планах ще одна.
Пройшло небагато часу після нашої з Михайлом розмови, і, дізнавшись, що він з друзями знову їде до Бахмута, я зателефонував йому.
Ще дві бурові установки для Бахмута
Михайло, пройшло небагато часу після повернення з міста-фортеці, і ви знову збираєтесь до Бахмута. Чи вдалося відпочити за такий короткий проміжок часу?
Коли повертаюсь з поїздки, одразу починаю готуватися до наступної. Щось планую, щось закуповую, з кимось веду перемовини. Але все ж таки встигаю побути з родиною, з дітьми, приділяю їм увагу, та й сам у цей час відпочиваю.
Під час першої нашої розмови ви ділилися планами пробурити ще свердловини та повністю забезпечити бахмутян питною водою. Що вже зробили?
Цього разу веземо до Бахмута дві бурові установки. Ми їх доробили, враховуючи ті складнощі, які виникали при бурінні першої свердловини. Треба ще замовити дві метрові штанги, за допомогою яких зможемо працювати в приміщенні з низькою стелею. Зараз на них не вистачає трохи грошей. Поки що плануємо бурити на вулиці, теж біля пунктів обігріву. Але, розумієте, планувати це добре, а як все вийде, враховуючи всі обставини, подивимось.
Знаю, ви хочете зробити, щоб у Бахмуті у кожному підвалі, де перебувають люди, лунало лише українське радіо. Всі розуміють, як важливо перемагати на інформаційному фронті. Чи можливо цю ідею технічно втілити?
Наразі ми веземо обладнання та будемо його тестувати, щоб транслювати лише українське радіо на тих хвилях, де намагається транслювати ворог. Знайшли спеціалістів, які в цьому допоможуть, спільно розробляємо обладнання з нуля, яке зможе програмувати під ту хвилю, яка нам потрібна. Хочемо зробити, щоб, окрім радіо, у підвалі можна було слухати аудіо-книги, аудіо-казки для дітей.
Війна триває, і люди повинні мати можливість чути українське. Також веземо 100 приймачів для мешканців міста. Вони налаштовані тільки на українське радіо, ворог не зможе втрутитись. Приймачі багатофункціональні, в них є ліхтарик, до них закупили елементи живлення — батарейки, додатково вони обладнані сонячними батареями.
Нові буси для роботи та евакуації
Михайло, ви купили ще два буси і готуєте їх до поїздки. Як плануєте їх використовувати?
Буси нам потрібні для транспортування бурового обладнання до будь-якого місця, доставки води з річки або ставка, яка необхідна для буріння. Минулого разу нам допомагали ДСНС-ники, але щоб їх не наражати на небезпеку під обстрілами, цього разу плануємо робити це самі.
Також буси необхідні для евакуації людей. Постійно вмовляємо їх виїжджати, особливо сім’ї, де є діти. Минулого разу вдалося евакуювати сім’ю з чотирьох дорослих і дитини до Констянтинівки, де орендували їм квартиру. Зараз вони зрозуміли, що хочуть бути у безпеці, і вже поїхали далі.
Ми постійно займаємось евакуацією. Зараз знайшли велике приміщення в Костянтинівці, йдуть перемовини з керівництвом «Ельдорадо», щоб його надали нам. Думаємо там зробити хаб, облаштувати його для життя людей, які тимчасово евакуювались.
Ми готові витрачати гроші, якими допомагають українці, на оренду квартир для сімей з дітьми, щоб діти жили у комфорті і почувалися безпечно. Я впевнений — коли буду у Бахмуті, зможу зробити так, щоб більша кількість людей виїхала.
Також цього разу домовились з мером міста зустрітись, щоб обговорити детальніше допомогу з евакуацією, ведення інформаційної війни проти ворога та інші важливі питання. Це буде така колаборація між місцевою владою та волонтерами, направлена на збереження найціннішого — життя та сердець наших людей.
Зараз Бахмут став ще небезпечнішим, обстріли не вщухають. Чи є у вас відчуття страху та занепокоєння?
Ці відчуття ніколи мене не залишають, вони постійно поряд. Відчуття страху повинно бути, воно нас застерігає не робити дурниць. Тому працюємо зважено і бережемо один одного.
Михайло, що перше зробите, коли Україна переможе?
Перш за все повернусь до українського Маріуполя і на «Сталеварі», маріупольці знають, накрию великий стіл, будемо святкувати. А потім буду балотуватися у мери, щоб мати можливість відновлювати місто.
Свої в Telegram 
