Художниця Марина Жукова намалювала "Скарби Бахмута". Цю ілюстрацію вона присвятила своїм землякам
Марина Жукова — ілюстраторка, художниця з Бахмута. До останнього жінка не хотіла покидати місто. Та коли ворожий снаряд прилетів неподалік, була вимушена виїхати. Тоді її головною метою було врятувати сина. Спочатку Марина евакуювалася за кордон, а за два місяці повернулася до України.
Нещодавно Марина на замовлення подруги створила ілюстрацію "Скарби Бахмута" і присвятила її землякам. Кошти від продажу продукції з ілюстрацією підуть на допомогу бахмутянам.
Хобі стало справою життя
Марина народилася у Донецьку. А в 1991 році переїхала до Бахмута.
"Це батьківщина мого тата. Він був військовим, тому з дитинства ми з родиною встигли помандрувати. Проте згодом вирішили переїхати і облаштуватися у рідному місті мого батька".
У Бахмуті Марина навчалася у 8 школі, згодом перейшла до 11-ї. Каже, зі школи мріяла стати дизайнеркою чи психологинею, та після отримання атестату вивчилася на політолога, а згодом отримала диплом еколога. З дитинства Марина захоплювалася малюванням. Каже, професійно ніде не навчалася.
"Олівець був ледь не постійно в моїй руці. Я малювали всюди та на чому завгодно. Згодом я набралася сміливості та почала втілювати свою дитячу мрію у життя. Спочатку малювала для себе, спробувала себе у різних напрямках творчості, а потім відкрила власний бізнес й почала писати картини акрилом на замовлення".
Марина Жукова з дитинства захоплювалася малюванням
Паралельно з цим Марина співпрацювала з місцевими закладами — радила їм щодо дизайну і оформлювала інтер’єр своїми картинами, допомагала у розробці вивісок. А ще у неї була власна агенція весільного декору. Марина ще займалася флористикою і робила хенд-мейд листівки і подарунки.
"Все це сприяло моєму розвитку, як митця, та мало, на мій великий подив, шалений відгук, люди потребували мого мистецтва. Це стало сильним поштовхом до втілення мрії. Тож я спробувала ще й діджитал-арт, і розпочала свій шлях у фрілансі, у напрямку дитячій ілюстрації".
А коли роботи Марини вже надрукували, то вона зрозуміла, що її історія йде за вірним напрямком.
"У 2006 році я чітко вирішила стати саме digital-ілюстраторкою. Я почала навчатися, розвиватися і заглиблюватися в цю тему. Чесно, я пишаюся тим, що не маючи профільної освіти дизайнерки, змогла досягнути певних успіхів у роботі. Тож тепер можу втілити у життя будь-який задум".
Марина поєднує традиційні матеріали — олівці, фарби тощо, і digital. Проте будь-який малюнок завжди починається з олівця на папері.
"Окреме місце в моєму серці займає саме графіка (чорнографітні олівці). Роботи, виконані за цією технікою, завжди ще більше надихають мене".
Будь-яка ідея, яку Марина втілює у життя, починається зі скетчу (замальовки).
"Спочатку я малюю олівцем. Потім шукаю необхідний матеріал та інформацію. Мені важливо розуміти тему глибоко, аби точніше передати задум замовника і своєю роботою викликати певні емоції. Своїми роботами я створюю безпечний простір, аби люди могли висловити свої будь-які емоції".
На своїй землі
Ще з початком війни росії проти України у 2014 Бахмут став прифронтовим містом. Марина залишалася у своєму місті, продовжувала працювати і вірила у найкраще.
"Це дуже важка тема. Мені болить, що люди зі сходу України відчули на собі жахи війни. І всі ці роки ми вчилися жити, підлаштовуватися під нові воєнні реалії. До війни звикнути неможливо. І не треба звикати".
Вже у прифронтовому місті Марина зустріла кохання свого життя.
Про можливий напад росіян на українські землі все частіше говорили в новинах. Проте тоді ніхто не очікував, що розпочнеться повномасштабне вторгнення.
"Ми були прифронтовим містом, тож звуки вибухів чули постійно. Але 24 лютого 2022 цей жах став гучнішим. Того ранку звуки вибухів були інакшими — страшнішими та всеосяжними".
Марина ділиться, попри небезпеку, вона довго не наважувалася покинути власний будинок, який був для неї справжньою фортецею. Мене щиро здивувало, що мій друг, з яким ми навчалися в університеті у Донецьку, у перші ж дні повномасштабного вторгнення запропонував приїхати до нього у Польщу.
"Лише у квітні я наважилася їхати. Напередодні неподалік від нашого будинку був приліт, побачивши очі сина, я зрозуміла, що мушу його захистити. Мій чоловік допоміг нам виїхати до більш безпечного місця. А сам залишився захищати нашу країну".
Марина з сином приїхали до Польщі, проте залишитися там надовго не могли — дуже сумували за рідними і своєю країною. Вже за два місяці, у липні, повернулися до України й оселилися у Києві.
"Мене тішить, що я на своїй землі. Це дає сили жити далі. Я продовжила працювати, аби світ дізнався про те, що відбувається в Україні".
І під час перебування за кордоном, і вже у Києві Марина докладала максимум зусиль задля наближення нашої перемоги.
"Мене довго хвилювало, що я мало роблю. Але я збиралася з силами й продовжувала працювати. У цій клятій війні загинули багато українців — дорослих і дітей, їх вбили росіяни... Я втратила найкращу подругу — Анастасію Олійник, вона загинула під час евакуації. До останнього вона допомагала і підтримувала тих, хто залишався у Бахмуті. А ще я постійно переживаю за свого чоловіка, всіх наших хлопців та дівчат, які нині боронять нашу країну".
Марина ділиться, через війну втратила зв’язок з багатьма друзями і близькими.
Унікальна нація
Попри болісні новини, Марина знайшла в собі сили продовжити працювати.
"Зараз у кожного свій фронт. Тож якоїсь миті я усвідомила, що мушу робити все, що мені під силу. Минулого року я стала однією з переможців у конкурсі на підтримку України. Він проходив за підтримки Благодійного фонду Сергія Притули, сучасної художниці сердець Соні Морозюк, Благодійного фонду GoodWill та громадської організації Ukrainian Army of Patriots. Малюнки переможців розмістили на фасаді найбільшого в Україні торговельного центру Blockbuster Mall".
Ілюстрація Марини на фасаді Blockbuster MallФото: Марина Жукова, Instagram
Фото: Марина Жукова, Instagram
Марина співпрацювала з фондами "Повернись живим", "Голоси дітей", "Разом" та іншими — передавала свої роботи на благодійність, гроші від продажу робіт ілюстраторки йшли на допомогу нужденним і військовим. Свою співпрацю з такими фондами Марина продовжує зараз і на міжнародному рівні.
Марина каже, що горда бути українкою.
"Скарби Бахмута"
За словами Марини, бахмутяни — дуже дружні люди, доброзичливі, щирі і працьовиті.
"У Бахмуті жило багато гідних людей, яким хочеться вклонитися. Тож мені хотілося якось увічнити це й підтримати своїх земляків, надати їм віру в те, що все налагодиться і ми разом зможемо впоратися. Що місто обов’язково відбудуємо".
До Марини звернулася подруга Світлана. Вона попросила намалювати ілюстрацію про Бахмут.
"Світлана, її мати та брат працювали на заводі шампанських вин, батько — на заводі кольорових металів. Тож для родини хотілося створити щось щось пам’ятне та важливе".
Подруга працює в закладі родини Зарічанських в Одесі, які заснували благодійний фонд допомоги армії України.
"У одному з їхніх ресторанів "Смажимо м’ясо" у Києві на стіні розмістили мапу України. На цій мапі є секції, де вставляються тарілки з назвами українських міст, це був дизайнерський задум. Тож вони запропонували мені створити ілюстрацію на тему нашого зі Світланою Бахмута, щоб розмістити цю тарілку у закладі на цій мапі України".
Мапа з українськими містами
Марина одразу погодилася й за два дні створила макет проєкту "Скарби Бахмута".
"На цій тарілці зображена продукція, яка відома в усьому світі — сіль, шампанське і кольорові метали. Ми цим пишаємося, бо дійсно про виробництво цих продуктів було відомо всюди. Особливий акцент я зробила на визнанні ролі та внеску саме людей у розвиток міста і країни в цілому. Це саме через їхню працю Бахмут став відомим на всю Україну та світ. Вони не просто виробляли продукцію, вони створювали шедеври, які прославляли нашу землю".
Побачивши цей проєкт, до Марини почали звертатися земляки з проханням отримати пам’ятну продукцію. Тож зі згоди Світлани та авторки ілюстрації з’явилася ідея втілити бажання людей отримати "Скарби Бахмута", тим паче, що кошти від продажу підуть на допомогу бахмутянам.
Ілюстрація "Скарби Бахмута"
Фото: Марина Жукова, Instagram
"Спочатку у мене була ціль реалізувати задум Світлани та Інари. І я це зробила із задоволенням. А потім разом ми вирішили, що зробимо якісний друк та дамо можливість людям придбати продукцію, й тим самим підтримати наших бахмутян у такі нелегкі часи".
Аби придбати пам’ятну продукцію, можна написати Марині. Вона зорієнтує по вартості та умовам придбання.
А вже зараз Марина замислюється про створення серії ілюстрацій про інші міста України.
"Я щиро вірю в нашу Перемогу. Хочу, аби мій Бахмут й інші міста відновилися та знову розквітнули. А поки ми всі маємо докладати максимум зусиль, аби це стало можливим якомога скоріше".
Свої в Telegram 
