П’ять грамів незламності і віри. Українці розкупили браслети з останньої партії сталі із «Азовсталі»

Власниками браслетів є міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров, мер Києва Віталій Кличко, співак Дмитро Монатік, режисер Ахтем Сеітаблаєв, військовий кореспондент Андрій Цаплієнко, шеф-кухар Євген Клопотенко, кліпмейкер Алан Бадоєв, прима-балерина Національної опери України Катерина Кухар, футболісти «Шахтаря» Тарас Степаненко та «Реал Мадрида» Лука Модрич, постійна представниця Президента України в АРК Таміла Ташева, головна редакторка Свої.City Гаяне Авакян та інші. Безкоштовно браслети отримали звільнені захисники «Азовсталі».

Цей проєкт придумали директорка зі зв'язків з громадськістю і комунікацій System Capital Management Наталія Ємченко та координаторка United24 Ярослава Гресь ще у травні.

Ярослава Гресь

«Ми придумали цей проєкт, сидячи на конференції у Давосі. Йшов страшний дощ, ми сховалися у маленькому кафе. Наташа зняла слухавку і почала дзвонити. Ці секунди були вічністю, а потім вона подивилася на мене і сказала: «Яся, вона є. Остання довоєнна партія з «Азовсталі» є. Ми можемо зробити все, що задумали», — згадує Ярослава Гресь.

Раніше зі сталлю не працювали — це перший досвід

Ювелірний бренд SOVA підтримав задум і взяв на себе реалізацію дизайну браслетів та пакування. За словами генеральної директорки ювелірного дому Людмили Сови, команда з натхненням сприйняла ідею і кожен працівник хотів бути причетним до реалізації.

«Тому за три тижні вдалося втілити потужну ідею у ювелірний виріб, який гідний стати символом незламності для всього українського народу. Прикраса мала бути універсальною — підходити як для жінок, так і для чоловіків, легко регулюватися та бути зручною для повсякденного носіння. Тому ми зупинилися саме на браслеті».

За 22 роки існування бренду ювелірам SOVA довелося зі сталлю працювали вперше.

«Під час втілення задуму керувались обмеженою кількістю самої сталі, яку неможливо поповнити, і великим накладом, адже такий браслет захочуть мати тисячі людей. Ми прагнули максимально раціонально використати матеріал, тому врахували це на всіх етапах виробництва — від порізки пластин до обробки. Азовська сталь — надзвичайно твердий матеріал, і ми на власному досвіді відчули його міць. Мужність та силу важливо було відобразити і в дизайні — витриманому та лаконічному, але з промовистим гравіюванням, яке буде значиме кожному — тому обрали український тризуб».

Людмила каже, що цілеспрямовано мінімально обробляли сталь та не покривали її — все для того, аби зберегти її початкову структуру, характер.

Шліфовка та гравіювання — це кропітка, індивідуальна робота ювелірів над кожною деталлю, адже кожен процес вони виконують власноруч.

«Що стосується паракорду, то він був обраний не випадково, адже саме таким шнурком користуються наші військові. Він витримує до 250 кілограмів і ще більше акцентує ідею сили в браслеті».

Ювеліри працюють у посиленому режимі. Всі гроші підуть на «Армію дронів»

Перший наклад браслетів у кількості 10 тисяч штук був розкуплений за 9 годин.

«Ми відчули, на скільки важливим символом є цей браслет для українців, тому вже наступного дня запустили передзамовлення на другу партію браслетів, що налічує 20 тисяч штук. Їх також було розкуплено за два дні. Наразі наше виробництво працює в посиленому режимі, щоб вже за місяць всі охочі могли отримати браслет з «Азовсталі».

Людмила Сова

Партнери проєкту вирішили встановити вартість браслета 1500 гривень, щоб виріб був доступний багатьом. І, звичайно ж, для того, аби досягти мети — зібрати кошти для «Армії дронів» (проєкт «Армія дронів» — це комплексна програма фандрейзингової платформи UNITED24, Генерального штабу ЗСУ, Міністерства цифрової трансформації та Держспецзв'язку, яка передбачає системну закупівлю дронів, їхній ремонт та оперативну заміну, а також курс навчання пілотів — Свої) й посилити українських захисників на фронті. Суму, яку вдалося зібрати, оголосять трохи згодом.

«В магазинах SOVA люди вишукувалися у черги, аби купити браслет, телефонували нам, щоб забронювали. Наш інтернет-магазин на собі відчув високу активність — ми отримали тисячі повідомлень на пошту, в соціальних мережах та коментарях. Браслети купували як для себе, так і для друзів. Люди розповідали, що повезуть частинку легенди знайомим за кордон. Захисники купували браслети для своїх побратимів. Особливо вразила історія двох батьків: вони купували браслет для сина, який боронить зараз Україну на сході. До нашого магазину в Чернівцях телефонували клієнти з тимчасово окупованого Херсону. Люди без Інтернету, але дізналися про проєкт з телебачення. Попросили придбати браслети та привезти вже до вільного Херсону. І таких щемливих історій десятки».

Браслети з автографом Залужного наробили галасу

Минулого тижня, до Дня захисників та захисниць нашої держави, ще у тисячі браслетів з довоєнної партії металу з написом «ВІРЮ ЗСУ» тепер є власники. 100 з них — з автографом головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Частину з них вручить особисто легенда українського і світового футболу Андрій Шевченко.

Валерій Залужний

Андрій Шевченко

Браслети розіграли серед людей, які зробили донати від п’яти гривень. Мета була зібрати 100 мільйонів для придбання двох «Ловців шахедів». Це система протидії дронам, яка допоможе виявляти та знищувати ворожі безпілотні літальні апарати, вони є на озброєнні країн НАТО. За 12 годин було зібрано 120 мільйонів гривень, загалом — понад 152,5 мільйона гривень.

17-метровий напис «Вірю в ЗСУ» простоїть біля «Батьківщини-Матері», найвищої монументальної скульптури Європи, до 1 листопада. Потім з нього зроблять нову партію браслетів.

Браслет я з гордістю колись передам своїм дітям

Євген Мушкін, директор ВДНГ:

— Як тільки побачив публікацію друзів про можливість придбати браслет із останньої партії сталі комбінату, зрозумів, що я просто мушу придбати такий собі. "Азовсталь" для мене — не лише важливий крок підтримки ЗСУ, символ незламності України, але й частина історії моєї родини. Адже мій дідусь Ісаак Гольдштейн був ГІПом (головним інженером проєкту) цього легендарного металургійного гіганта протягом близько 30 років.

Тобто, більшість свого професійного життя дідусь разом із колегами керував проєктуванням і авторським наглядом "Азовсталі". Дідусь пішов з життя у 1996-му році. На згадку про нього та його масштабні професійні здобутки, окрім спогадів, у мене залишилася хіба що пара фотографій. А тепер є браслет, який разом із історією про незламність героїв «Азовсталі» та історією своєї родини я з гордістю колись передам своїм дітям.

Браслет — символ мого очікування хороших новин

Катерина Жемчужникова, активістка Євромайдану в Донецьку, переселенка:

— Для мене це надзвичайно символічна річ. Мій дуже давній донецький друг — захисник «Азовсталі». З травня він перебуває в російському полоні і понад 5 місяців я не маю інформації ані від нього, ані про нього. Я щодня думаю про нього й цей браслет для мене символ мого очікування хороших новин. Я дуже чекаю на телефонний дзвінок цього мого друга в один з днів, коли він скаже, що його звільнили з полону, ну, або хоча б побачити його прізвище у списках на обмін.

Коли Маріуполь буде деокуповано, «Азовсталь», на мою думку, має стати місцем-символом цієї російської війни проти українців. Але в той же час цей браслет з металу, який був виготовлений у мирних цілях для розвитку економіки країни ще до повномасштабного російського вторгнення, а це також є символом того, що життя завжди перемагає і ця війна обов'язково закінчиться нашою перемогою.

Подарунок для французького друга, який слідкує за подіями в Україні

Катерина Коберник, засновниця сайту «Бабель»:

— Придбала браслет для друга нашої родини. Ріке з Франції, йому 72 роки. Він дуже ретельно слідкує за подіями в Україні, знає назви всіх українських міст, де йдуть активні бойові дії, не вірить російській пропаганді. На автівці у Ріке українські прапорці, також жовто-блакитний значок на одязі. Для нього спершу придбала марку з російським кораблем, а тепер і браслет до колекції. Просить ще марку з Кримським мостом.

Тепер зі мною завжди частинка Маріуполя. Це дивно і, можливо, неправильно, але вона вселяє віру, що Україна туди обов'язково повернеться

Стас Козлюк, фотожурналіст:

— Я був у Маріуполі, на жаль, лише один раз — у вересні 2014 року. Тоді, пам'ятаю, багато говорили про те, що росіяни от-от підуть на штурм міста. Вже говорили про те, що вони зайшли у Новоазовськ, Широкине стало сірою зоною, на блок-постах у бік цього села на березі моря був жорсткий контроль і оце все.

Тоді жив у Гранд готелі. Це якраз на задньому дворі "Азовсталі". І місто дивувало. Попри те, що весною 2014-го тут намагалися влаштовувати референдуми й проголошувати якісь недореспубліки. Було багато проросійських людей. І багато проукраїнських.

Дуже хотів повернутися туди ще раз, написати ще один репортаж. Але все ніяк не складалося. Бо далеко, дорого і важко добиратися без власного авто.

У січні-лютому цього року з Максом Левіним думали поїхати туди до морпіхів. Але теж не склалося. А після російської окупації на місто боляче дивитися.

Тому да. Сходив у магазин, взяв собі браслет. Не те, щоб дуже люблю всякі різні прикраси, але тут... Це історія не зовсім про гроші. Точніше, взагалі не про гроші. Це історія про символи. Ідея дуже крута: прикраса з останньої партії сталі, виплавленої на цьому заводі. Тепер зі мною завжди частинка Маріуполя. Це дивно і, можливо, неправильно, але вона вселяє віру, що Україна туди обов'язково повернеться. І звідти таки можна буде написати ще один репортаж. Хай важкий і складний, але з українського звільненого міста.

Євген Сосновський прожив 65 днів в окупованому Маріуполі. Тепер показує світу, яким було його місто

Війна закінчиться, а мій мурал буде тут. Художник з Маріуполя Дмитро Вовк про нову роботу

Окупанти знищили мій музей старовинних речей в Маріуполі. Історія В'ячеслава Долженка