"Шахтар" міг припинити своє існування. Володимир Мула розповів як проходили зйомки серіалу про клуб
Про роботу в спортивній журналістиці та футбол
— Я весь час хочу "вистрибнути" з цього потяга спортивної документалістики. Мені ніяк не вдається, тому що мої останні фільми були пов'язані зі спортом. Я думаю: "Зроблю якусь класну документалку на іншу тему", а тут одне замовлення, інше замовлення, ще пропозиції пішли...Тому не можу сказати, що я зараз велику частину свого життя приділяю футболу, бо є дуже багато справ, які потрібно вирішувати. Але коли потрібно увійти в процес, то я, звісно, дивлюся.
Я не відчуваю втрату інтересу, я здебільшого відчуваю, що можу зробити щось інше, не тільки у сфері спорту. І тому в мене зараз "на олівці" є одна ідея, яку я хочу пропрацювати. Вона не пов'язана саме зі спортом, не пов'язана із спортивною документалістикою. І мені взагалі цікаво не засиджуватися на одному місці.
Про футбольний клуб "Шахтар"
— Я не вболівальник футбольного клубу "Шахтар", я це визнаю. Пов'язала з "Шахтарем" мене тільки моя професія. Це було доволі цікаво, тому що я не планував робити такого роду продукт й інтегровувати себе в маленьку частинку цієї команди. Рік тому, в серпні, до мене звернувся Алекс Гейл. Це відомий британський режисер і продюсер.
Це було так спонтанно і неочікувано, тому що я тільки закінчив інший проєкт для сінгапурського каналу. Він мені написав на електронну пошту. Представився, сказав що бачив мої фільми і що хотів би запропонувати мені долучитися до його великого проєкту. Я одразу вийшов на зв'язок, а далі почалося найцікавіше, бо це така історія, яка, напевно, могла трапитися раз на сто років.
Він розповів про ідею зробити проєкт про "Шахтар". Тоді він думав, що це буде просто документальний фільм на 60 хвилин, який вийде до фіналу Ліги Чемпіонів. Сказав, що взагалі не розуміє, що відбувається в Україні й попросив долучитися до проєкту. Запитав, чи можу я зібрати команду і почати знімати. Я сказав, що можу, а він відповів, що почати знімати треба завтра.
Як пояснив Алекс, наступного дня команда мала виїжджати з Києва до Львова і їм потрібно було все це фільмувати. Все так закрутилося, а наступного дня я зібрав невеличку команду і ми почали працювати. Зафільмували тренування команди, зафільмували виїзд з Києва і ці кадри увійшли в першу частину фільму.
Чому знімали в Україні
— По-перше, їм потрібен був контекст. Вони не до кінця розуміли всі ті процеси, які відбуваються в Україні. По-друге, ми реально робили свій продукт і свою роботу доволі якісно. Плюс в мене дійсно склався хороший контакт з головним тренером, з футболістами, мені з ними було доволі комфортно працювати. Тож тут зійшлося все — і професійна складова, і те, що ми були краще, ніж будь-яка міжнародна знімальна група.
Наскільки мені відомо, рішення про те, що клуб дає доступ і дозволяє зйомку, теж з'явилося доволі швидко. Але я розумію, що CBS є дуже великою структурою з тисячами співробітників. Запустити такий проєкт на великому каналі — це доволі тривала річ. Тож коли з'явилося підтвердження від клубу я вирішив не гальмувати процес зі свого боку, не чекати, поки там на вищому рівні це все затвердиться, а поринути в роботу. І, як показала практика, це було правильне рішення в цій ситуації.
Найцікавіші моменти зйомок
— Напевно, найбільше запам'яталося те, що ми були чітко регламентовані, що нам потрібно знімати, що не потрібно знімати. Але те, що реально вразило, це коли ми приїхали до Львова і нам CBS прислало персонально охоронця з Польщі. Таке в моїй практиці взагалі було вперше. Він ходив з нами, жив у одному готелі, їздив в одній машині і повинен був вирішувати якісь непередбачувані питання. Я з ним потім розговорився. На моє питання, що він буде робити, якщо раптом прилетить щось, він казав: "Ну, послухайте, їм так спокійніше. Якщо раптом щось станеться зі знімальною групою CBS, то їм репутаційно буде потім дуже важко щось придумати, якщо щось станеться". Хоча, в принципі, він дійсно професіонал, тож якби щось трапилося, то він ці питання мав вирішувати.
Враження після інтерв'ю з Рінатом Ахметовим
— Після зйомки враження подвійне було, а після зустрічі з Рінатом Леонідовичем враження позитивне було. Чому я так розділяю? Тому що, звичайно, охоронці його нас обшманали, перевірили абсолютно все на світі. І, напевно, це правильно. Однак, якщо повернутися безпосередньо до розмови, яка увійшла в серіал, то він на мене справив позитивне враження. Я нічого не можу поганого сказати. І мені дійсно самому було цікаво, як ця людина буде поводитися в кадрі, тому що там запитання були не тільки про клуб. І мені навіть шкода, що деякі з його відповідей не увійшли до фінальної версії серіалу, бо насправді дуже мало шматків з його інтерв'ю потрапило в фінальний продукт. Але це було абсолютно щире інтерв'ю.
Фрагменти інтерв'ю, які не увійшли в серіал
— Там багато було. Він про дитинство своє розповідав, про те, як він взагалі підходив професійно до побудови клубу, як він спілкується з футболістами, на яких принципах це все збудовано. До речі, говорив і про політичну ситуацію в Україні. Він же був у Маріуполі за кілька днів до повномасштабного вторгнення. Говорили про те, як він привіз туди інвестиції. Він сказав, що взагалі не вірив, що повномасштабне вторгнення буде можливим. Тобто насправді дуже багато можна було б звідти витягнути, але я розумію британців, які не хотіли надмірний акцент на цьому робити.
Найяскравійший епізод та моменти зйомок
— Для нас вони проходили абсолютно з розумінням ситуації, для футболістів теж. Але що цікаво, там в першому епізоді є промова Йововича, коли він каже: "Хлопці, ви повинні розуміти, що ви граєте, в тому числі, для цих людей, які зараз знаходяться на арені Львів і які втратили все, що в них було". І це, насправді, доволі сильні слова були сказані перед першим виїзним матчем Ліги Чемпіонів. І це те, що його реально виділяло з-поміж тих тренерів, які свого часу були "у керма" команди. А його настанови, його розуміння ситуації, його промови до футболістів в роздягальні — це, звичайно, було дуже сильно. І коли ми знімали безпосередньо цих людей на арені, це дійсно було так щиро і по-домашньому. Люди реально мали можливість поспілкуватися з футболістами. Також там було дуже багато дітей, які чи не вперше цих футболістів бачили на власні очі. Це було дуже зворушливо, але навіть не це мене вразило. Найбільше мене вразило те, як футболісти намагаються ще більше проявити свою громадянську позицію і допомогти не тільки людям, які вже безпосередньо живуть на "Арені Львів". Вразило те, як вони відгукуються на повідомлення простих людей, які їм щодня пишуть в той же Інстаграм. Було дуже багато історій про те, як в перші тижні повномасштабної війни футболісти допомагали абсолютно всім.
Чому всім варто подивитись серіал про "Шахтар"
— Я думаю, що цей серіал, по-перше, розрахований на міжнародну аудиторію, і це хороша популяризація України. По-друге, фанати футболу можуть дійсно подивитися, як футбольний клуб існує в період війни. Першочерговою ідеєю було показати, як великий футбольний клуб з історією, який реально опинився на межі існування, не просто працює і розвивається, а ще намагається популяризувати Україну на футбольній мапі за кордоном. Ходять чутки, що в перші місяці повномасштабного вторгнення взагалі могло статися так, що клуб міг зникнути і припинити своє існування. Це насправді дуже цікаво і мені здається, що те, що робить "Шахтар" на міжнародному рівні для розвитку всього спорту в Україні, це ті речі, про які треба говорити.
Свої в Telegram 
