Покровська громада долучилася до Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства». Що відомо

Що сталося?

Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Її мета привернути увагу до проблем подолання насильства в сім'ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

До акції долучилася і Покровська громада, де реалізується проєкт «Змінотворці». Команда проєкту розробила буклет «16 днів проти насильства», в якому розвінчуються хибні міфи, що толерують насильство, для поширення серед партнерських організацій та мешканців(-ок) громади.

Примірники буклету отримали громадські організації соціального напрямку діяльності: ГО «АРЛІ», ГО «Міське товариство інвалідів міста Покровська», ГО «Покровська рада ветеранів», ГО «Родинська рада ветеранів».

Інформаційний буклет

«Пропонуємо всім бажаючим користуватися нашим буклетом та приєднуватися до команди «Змінотворців», єднаємося проти насильства», – зазначають активісти.

Інформаційний буклет

Тренінги задля обізнаності

Також у межах проєкту у Покровській громаді для активістів і активісток громади пройшли 8 тренінгів «Змінюємо соціальні норми».

Під час заходів тренерки допомагали учасникам й учасницям зрозуміти наявні стереотипи та хибні соціальні норми, що толерують домашнє і гендерно зумовлене насильство щодо жінок. Обговорили, як такі упередження функціонують і як їх можна змінити на здорову поведінку в суспільстві, тим самим запобігаючи насильству.

«Ми прагнемо підвищити обізнаність учасників(-ць) тренінгів про форми та проблеми насильства, навчити розрізняти токсичні та здорові стосунки з партнером(-кою), ідентифікувати аб’юзивну поведінку. Мотивуємо учасників(-ць) самостійно проводити зміни в громаді, використовуючи здобуті знання», – поділилася координаторка проєкту «Змінотворці» Марія Шамоніна.

Які види домашнього насильства існують?

Існують чотири види насильства.

1. Фізичне. Основними проявами є:

• ляпаси;
• потиличники;
• кусання;
• удушення;
• припікання;
• штовхання;
• примус пити або їсти те що шкодить здоров'ю (зокрема алкоголь або наркотики);
• побиття;
• використання вогнепальної зброї або погрози зброєю;
• залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані;
• заподіяння смерті;
• вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

2. Психологічне. Основними проявами є:

• словесні образи крики;
• приниження, безпідставно критика;
• залякування, погрози;
• шантажування, переслідування;
• ізоляція;
• прийняття одним членом сім'ї рішень, які не обговорюються;
• навіювання почуття провини, невпевненості;
• заборона бачитися або спілкуватися з рідними чи близькими людьми.

3. Сексуальнне. Основними проявами є:

• примус до статевих контактів у переважній ситуації або в небажаний час;
• зґвалтування;
• примус до небажаних форм статевих контактів;
• примус до спостереження за статевими контактами кривдника з іншими особами;
• підглядання;
• залучення до порноіндустрії чи секс-бізнесу.

4. Економічне. Основними проявами є:

• обмеження доступу до власних коштів;
• утиски свободи використання коштів;
• позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які людина має право;
• заборона навчатися або працювати.

Які існують міфи щодо насильства?

Міфи – це поширені хибні уявлення, які заважають запобіганню і подоланню домашнього насильства. Звільнення від міфів — перший крок до покращення стосунків з партнером.

Розглянемо основні міфи, які існують у суспільстві.

Міф 1. Домашнє насильство існує лише у «неблагополучних» сім'ях.

Реальність. Домашнє насильство не має ні соціальних, ні національних меж. Воно може трапитися будь з ким. Найчастіше основою домашнього насильства є бажання одного члена сім'ї контролювати іншого.

Міф 2. Чоловіки, які агресивно виявляють ревнощі щодо своїх жінок (обмежують свободу, коло спілкування, встановлюють суворі правила і сім'ї), таким чином демонструють свою любов до них.

Реальність. Ревнощі перш за все є проявом невпевненості партнера у собі або ж виявом почуття власності («жінка — моя, і я маю право контролювати її»). Дехто може вважати, що сварки, конфлікти та ревнощі бувають у більшості стосунків і є нормою взаємин. Це не так. Варто пам'ятати що обмеження волі, тотальний контроль, агресія – це прояви насильства.

Міф 3. У шлюбі не буває сексуального насильства.

Реальність. Статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, партнер залякує, принижує чи ображає – це сексуальне насильство. Це злочин, якому немає місця у стосунках між людьми(і не важливо, одружені вони чи ні). Також сексуальне насильство включає втягнення в порноіндустрію, секс-бізнес тощо.

Міф 4. Жінка сама провокує насильство.

Реальність. Багато жінок, які зазнали насильства, вважають себе винними у тому, що сталося. Кривдники також можуть перекладати свою провину на жінку або на обставини, виправдовуючись, мовляв, «вона мене сама спровокувала...».Через такі переконання багато жінок роками не звертаються по допомогу, що погіршує ситуацію та може призвести до важких психологічних наслідків. Насильство однієї людини щодо іншої — це протиправні дії, яким немає виправдання. Людину, яка вчиняє насильство, не треба жаліти або виправдовувати («він не міг інакше»), адже будь-яку ситуацію можна вирішити без насильства.

Міф 5. Треба почекати, і все зміниться — буде добре, як колись.

Реальність. Багато жінок вірять, що насильство в їхній сім'ї — це прикрий випадок, що чоловік зміниться — просто має пройти час... Треба дати йому «ще один шанс». Тим більше, що кривдник може вибачитися, дарувати подарунки та вкотре запевняти, що більше таке не повториться. Але на жаль, насильство відбувається знову і знову. Це значить, що з часом ситуація лише погіршиться.

Міф 6. Дітям потрібен батько, навіть якщо він агресивний. «Залишаюся тільки заради дітей».

Реальність. Діти, які зазнають насильства або бачать насильство в сім'ї, страждають набагато більше за тих, хто зростає з одним із люблячих батьків у родинному спокої. Діти, які є свідками насильства в сім'ї, страждають душевно. Це негативно впливає на їхній емоційний стан, взаємовідносини з однолітками, навчання. Для них насильство у стосунках стає нормою. Існує ризик того, що вони повторять приклад батьків у дорослому житті.

Куди звертатися, якщо ви зазнали насильства?

Контакти допомоги:

• 102 — Національна поліція України;
• 0500209846 — Покровське районне управління ГУНП в Донецькій області (чергова частина);
• 15-47 — Урядова гаряча лінія з питань запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі;
• 116123 або 0800500335 — Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства;
• 0663221902 — Денний центр для потерпілих від домашнього насильства м Покровськ.

Інформаційний продукт підготовлено у межах співпраці UNFPA та ГО «Інноваційні соціальні рішення» за підтримки уряду Великої Британії. Думки, погляди та рекомендації, викладені у цій публікації, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Інноваційні соціальні рішення» або уряду Великої Британії.

Розміри соціальної стипендії збільшили та спростили її оформлення. Хто може претендувати на допомогу

Допомога пенсіонерам від ООН. Хто отримуватиме грошову допомогу і як її оформити

Переселенцям можуть скасувати виплату допомоги. З’ясовуємо, кого це стосується — оновлено