Він був патріотом, волонтером і мужнім воїном. На фронті загинув Едуард Хатмуллін з Костянтинівки
Що сталося?
У Шумську поховали добровольця Едуарда Хатмулліна. Він служив у 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. Загинув Едуард Хатмуллін 30 квітня 2024 року поблизу села Синьківка на Харківщині при спробі винести загиблих побратимів.
«7 травня під пронизливі звуки сирени машин громада зустріла живим коридором військовослужбовця та волонтера. На площі Героїв Майдану духівники спільно із присутніми помолилися за душу відважного захисника. Траурна процесія під супровід оркестру пройшла вздовж міста до Спасо-Преображенського храму. З почестями поховали Героя на місцевому кладовищі. Тоді ж для нього востаннє прозвучали залпи військового салюту та Державний Гімн», — розповіли у Шумській територіальній громаді.
Напередодні відбулася урочиста церемонія прощання з Едуардом Хатмулліним у Києві на Майдані Незалежності. Там зібралися його рідні, побратими, друзі, волонтери та місцеві.
Церемонія прощання у Києві
У Едуарда залишились 16-річний син, дружина, мама і сестра. Їм побратими передали бойову кішку воїна.
Кішку Едуарда передали його рідним
«Ти залишив нам свою улюблену дівчинку Сонечку, яка дуже любила спати з тобою у спальнику, тепер вона частина нашої родини. Вона ще пахне війною, дизелем, машинним маслом, трохи грязненька, але то все дрібниці. Вона шукає господаря і сумує за тобою», — написала сестра Едуарда Олена Хатмулліна.
Що відомо про Едуарда Хатмулліна
Народився Едуард у місті Костянтинівка. З початку російської агресії проти України він перетворив свою домівку на штаб для військових і волонтерів, а свій бізнес спрямував на порятунок українських бійців.
Едуард допомагав війську з 2014 року
Тоді ж став співзасновником громадської організації «Схід та Захід Єдині». Едуарду вдалося об’єднати людей з різних куточків країни заради допомоги війську.
Коли розпочалося повномасштабна війна, родина Едуарда евакуювалася на Тернопільщину. Сам чоловік пішов на фронт у складі добровольчого підрозділу «Санта». Згодом служив у роті аеророзвідки 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка, де разом з побратимами виконував завдання на Донецькому й Харківському напрямках.
Едуард Хатмуллін у спогадах рідних і друзів
Сестра загиблого Олена розповідає, більше за все Едуард любив свою родину. Та найсвятішою для нього завжди була мати.
«Він її боготворив, за все своє життя ніколи навіть голос не підвищив, розмовляючи з нею. І нікому не дозволяв це зробити. Вона була для нього авторитетом з різних сфер життя. Мамуся, щоб не сталось, завжди його підтримувала. Іноді мені здавалось, що це було якесь вже божевілля, але ж це була така безумовна любов. Його складний характер могли витримати тільки мама та я».
Едуард з мамою
Згадує, якось, коли хворів їхній батько, матері теж стало зле. В той момент Едуард здався їй «маленьким хлопчиком зі страхом в очах і нерозумінням, що робити».
«Але в той самий момент я зрозуміла, що то на війні він така велика, потужна глиба. І на всі дії у нього є рішення. А з рідними він — мʼякий котик. Він, як хірург, який не в змозі оперувати своїх близьких, і страх за них сковує все тіло. Обіцяю йому, що виконаю все що він наказав. «Бережи маму» навіки в моїй голові».
Олександра Чудна дружила з Едуардом.
«Я знала, що завжди можу на нього розраховувати. І він знав, що може покластись на мене. Ми довіряли одне одному, і в ці дні я стільки всього згадала, що відчуваю безмежну вдячність та любов за те, що був у моєму житті. І біль, що його більше немає, що ніколи не почую його «Санька, йопсель-мопсель»… Нас так мало було тоді і так мало залишилось», — написала Олександра.
Олександра та Едуард у 2016 році в Авдіївці
Ділиться, Едуард був скелею та опорою для багатьох.
«Він сам був ланцюжком, який обʼєднував кращих. Людиною з великої букви. З великим серцем, золотими руками та розумом. З характером, з принципами, з жагою до життя та всього нового. Ед завжди всім допомагав, вирішував купу питань, боровся за справедливість. Він постійно щось вигадував, знаходив нестандартні рішення в будь-якій ситуації».
Волонтерка Діана Макарова згадує, Едуард був з тих, хто тримав наше небо з самого початку цієї війни.
Діана та Едуард
«Ми не були друзями. Але руку допомоги Еда я чітко знаю. Жодного разу не було відмови. Поважала його безмежно. Ед Хатмуллін — епоха світу старого фронту», — поділилася Діана.
Вікторія Мірошніченко зазначила, що загибель Едуарда — найважча для неї втрата.
«Я буду пахати, щоб кожного дня мститися. Артою, дронами, ракетами, авіабомбами! Всім, що знищує тих, хто забрав тебе у нас. Боляче до крику...».
Волонтери громадської організації «Схід та Захід Єдині» наголошують, Едуард залишиться в їхніх серцях, допоки вони битимуться.
«Ед намагався усіма силами наблизити перемогу України, тому у жодному разі не можна зупинятися, потрібно продовжувати нищити ворога, який обірвав життя нашого друга. Оговтатися і із світлою памʼяттю про Еда працювати, допомагати нашим військовим, бо це обовʼязок кожного із нас. Принаймні, так зробив би Ед. Честь тобі, друже».
Свої в Telegram 
