П’єси Олени Кудаєвої ставлять у театрах України і Польщі. Її перша — про окупований Донецьк і схід
Моя перша п'єса про окупацію рідного Донецька
Пані Олена пише п’єси з 2021 року. Перший драматургічний твір жінка написала завдяки участі в інтенсиві з документального театру від режисера Андрія Мая, який проходив у просторі “ВІЛЬна ХАта” у Краматорську.
Олена Кудаєва під час інтенсиву у Краматорську
“До того дня я жодного разу не писала таких текстів. Мій твір називався “6,5”, адже на той момент саме стільки часу мій рідний Донецьк та частина сходу України перебували в окупації. П’єса складалася з документальних свідчень і спогадів переселенців. Після презентації твору Андрій Май підійшов до мене і запропонував поставити мою п’єсу на сцені театру. Я не могла не погодитись. Після початку співпраці створений на воркшопі текст я доповнила ще двома історіями переселенців, для композиційної завершеності”, — згадує драматургиня.
Прем’єра вистави “6,5” відбулася вже у вересні 2021 у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Миколи Куліша. Пані Олена зазначає, що зараз пише свій дев’ятий текст, а за її участі наразі виходить вже третя збірка.
Олена Кудаєва має вищу освіту з психології та вже не перший рік працює за фахом, і цей досвід також допомагає їй у драматургії.
“Хочеш ти того чи ні, ти постійно крутишся в людських проблемах та людських типажах. І якщо ти плануєш розвиватися у письменницькій діяльності, то маєш вміти помічати та фіксувати світ навколо себе, і тут важлива кожна деталь. Адже завдяки цьому ви можете міксувати образи та якості ваших знайомих і наділяти ними ваших персонажів. Наприклад, у свої тексти я вкладаю дуже багато власного досвіду.
Таке є у драматургів та драматургинь, що перші свої тексти ми пишемо частіше про себе… Адже перше, що ми хочемо розповісти, це власна історія. І чим далі ти рухаєшся, тим важче стає писати”, — говорить Олена.
Олена Кудаєва впевнена, щоб писати хороші тексти, потрібно багато читати.
“Я читаю багато книжок про сценічне мистецтво, написання текстів, сценічну майстерність тощо. Для початку можу порадити: “Історія на мільйон доларів” Роберта Макі та “Врятуйте кицьку! Як блискавично писати живучі тексти” Блейка Снайдера, “Як написати кіно за 21 день” Вікі Кінг”, — ділиться драматургиня.
За один місяць жінка намагається прочитати мінімум дві книги.
“Як правило одна книжка — це професійна література з психології чи психіатрії, а друга книжка має бути якось направлена на мій розвиток у письменницькій діяльності”, — розповідає переселенка.
Олена Кудаєва
Пані Олена зазначає, що в її роботі важливо знаходити час і на сучасну драматургію.
“Торік я була рідеркою, простіше кажучи суддею, на конкурсі “Тиждень Актуальної П'єси”. Я мала за три місяці перечитати близько 60 текстів. І цей досвід допоміг мені краще зрозуміти, чим живуть сучасні драматурги. Серед тих текстів були дійсно хороші твори, проте їх було дуже мало… Були графоманські тексти й навіть відверто крінжові”, — ділиться драматургиня.
Олена Кудаєва
Секрет успішного тексту, коли глядач у твоїй історії бачить власну або історію друзів чи знайомих
На питання: “З чого потрібно починати новачку, якщо він хоче реалізувати себе як драматург?” пані Олена відповіла так:
“Все доволі просто — якщо ти хочеш писати, то пиши. Для того, щоб дізнатися, чи гарні твої тексти, чи вийдуть вони кудись — то подавайся на всі можливі драматургічні конкурси. Якщо твій текст увійшов в “лонг-лист”, то він вартий постановки і його дійсно можуть поставити, не увійшов — не опускай рук, пиши далі. Такі конкурси чесні та об’єктивні, адже рідери оцінюють анонімні тексти, не знаючи авторів. Податися на них може будь-хто”.
Олена Кудаєва впевнена, що сучасні драматурги мають бути різними:
“Насправді важко скласти конкретний перелік якостей, якими має володіти сучасний драматург чи драматургиня. Вони мають бути різними — нудними, веселими, брутальними тощо, писати на різні теми та у різних жанрах… Хтось може бути навіть бридким, писати тексти, які навіть читати не приємно… Мені, наприклад, одна людина сказала, що після моїх текстів хочеться піти помитися. Деякі люди заплющують очі на не прийнятну для них реальність, живуть так типу “жопа є, а слова немає”. І якщо ця тема мені цікава, то я буду про неї писати навіть якщо комусь вона здається гидкою.
Театральні стільці
Головне, як на мене, що у драматурга/драматургині має бути глибока обізнаність теми, яку він/вона розкриває. Бо не можна просто так взяти і написати текст про Волноваху чи Маріуполь на основі публікацій з Facebook. Якщо ти хочеш писати про Волноваху, ти маєш знайти людей, які пережили обстріли, окупацію, евакуацію, смерть близьких тощо та провести з ними детальні інтерв’ю, дізнатися подробиці, відчути їхні історії…
Також я не люблю, коли у своїх текстах людина нав’язує тобі готові сенси, ніби розжовує що таке добре, а що погано, вкладаючи їх як пропаганду якусь. Таких текстів раніше багато писали. Наприклад, такий наратив: якщо твій батько п’є, то він поганий і не вартий любові. Але людські стосунки то складна штука, і в житті буває так, що твій батько п’є, б’є тебе, але ти його любиш більше, ніж маму, так буває.
І, як на мене, текст має бути полі-сенсовим, багатошаровим, щоб кожна людина могла знайти в ньому щось своє. Наприклад, коли людина каже: я там побачив чи побачила своїх родичів, або себе, або щось знайоме. Мені здається, коли людина читає і бачить щось про себе, то в такому випадку текст працює”.
Олена Кудаєва поділилася корисними ресурсами, якими користується сама:
-
Група УкрДрамаХаб/ UkrDramaHub у Facebook
Свої в Telegram 
