Геннадій Дяченко з Мар'їнки волонтерить і плете сітки для фронту. Росіяни зробили з його міста руїни

Зруйнована Мар'їнка

За Мар'їнку було щонайменше дві великі битви — у 2014-му році та 2015-му. Місцеві жителі, що залишались у рідному місті до початку повномасштабної війни, переживали різне — від окупації до щоденних цілодобових ворожих обстрілів.

Геннадій Дяченко розповідає, що ще у 2014 році жителі Мар'їнки відчули на собі всю небезпеку війни.

Геннадій ДяченкоАвтор: особистий архів

“Ми вже тоді бачили, що таке війна. Російські окупанти — люди без Бога в душі. Обстріли були регулярні. Вони кидали на цивільні будинки все —від снарядів до ракет і касетних боєприпасів. Там таке було що… Хати горять і в сусіда, і в мене, по всім вулицям! Там дурдом. Я як почав уламки боєприпасів збирати, то два відра назбирав”, — пригадує Геннадій.

Спочатку проросійські терористи захопили частину міста, однак українські війська їх вибили. Якийсь період до повномасштабної війни було затишшя, але у 2022-му знов почалися щільні обстріли.

Зруйнована ворогом Мар'їнка з висоти Автор: фото з відкритих джерел

“Я жив на центральній вулиці і вона дуже прострілювалася. Так що в будь-який період доби небезпечно було виходити. Хоча з іншого боку — у будинку теж не було сенсу залишатися. Зараз мого будинка вже немає. У березні 2022 року я вже точно вирішив, що час їхати. Зібрав елементарні речі й евакуювався”, — говорить волонтер.

За словами чоловіка, зараз Мар'їнка перетворилась на місто-привид, де немає жодного вцілілого будинку — суцільні руїни.

Таке чудове місто було! І в церкву ходили, яка вона гарна була. Тихі вулиці, парки… Школи гарні. Все відновили після 2015 року — дах перекрили, світло зробили, сонячні батареї поставили. І знов війна. Все зруйнували кончені “освободітєлі”. Люди без Бога. Їхній бог — Путін, а більше нема

Геннадій каже, що і всі будинки, які були зруйновані обстрілами у 2014-му році, відремонтували.

Так зараз виглядає Мар'їнкаАвтор: фото з відкритих джерел

“У Мар'їнку люди з прилеглих населених пунктів приїздили за покупками. І дім у мене там був, і квартира, й сину квартиру трикімнатну купив. Все гарно — дочка у них народилась. Все добре було більш-менш, можна було жити”, — розповідає Геннадій.

Волонтер підкреслює, що в його місті, хоч і не багато, але все ж були “любителі руського міра”.

Вони все мріяли, що їм чи по 17 чи по 20 тисяч кацапськими пенсію зроблять. Як бачимо, дочекалися, що довелось тікати з рідного міста, яке розбомбили окупанти

Наразі три чверті Мар'їнки окуповані. Цивільних жителів у місті немає.

Волонтерство у Запоріжжі

Спочатку волонтер евакуювався до Курахового, а потім до Запоріжжя.

“Проблема була в тому, щоб вивезти стареньку маму. Вона не ходяча — треба було організувати її евакуацію. Але все вдалося. Також до Запоріжжя виїхала і моя дочка з родиною”, — розповідає Геннадій Дяченко.

Мати померла місяць тому, каже чоловік. Її поховали у Запоріжжі.

Її рідний дім — Мар'їнка, але найголовніше, що поховали у рідній українській землі

Зараз волонтер на пенсії й допомагає плести сітки для маскування військових. У Мар'їнці працював шахтарем.

“На пенсії нудно, я вважаю. До того ж нашим хлопцям треба допомагати. Якось я прийшов у волноваський хаб для переселенців й побачив, що тут на другому поверсі волонтерський центр. Я подумав: "Ну, невже я хлопцям не допоможу? Руки ж працюють і час є". Треба допомагати, хто чим може”, — каже Геннадій.

Волонтери передають військовим РЕБ і СтарлінкАвтор: особистий архів

До речі, волонтерська організація, де працює Геннадій Дяченко, не тільки виготовляє маскувальні сітки, а й збирає військовим на РЕБи, старлінки та інше необхідне обладнання.

Один із способів зібрати кошти на матеріал і техніку військовим — це творчість. Так дівчата-волонтерки розмальовують гільзи та інші відпрацьовані частини боєприпасів. І виставляють їх на аукціони.

Творчість, що допомагає військовимАвтор: особистий архів

У штабі працюють двадцять волонтерів, більшість з яких переселенці з окупованих територій України — Запорізької області, Донеччини та Луганщини.

“У нас багато людей, які також виїхали із Вугледару, Бахмута, Волновахи й окупованої частини Запорізької області. Дівчатка й хлопці прийшли до нас і почали нам допомагати. Комусь було дуже складно спочатку, хтось зрозумів процес роботи одразу. Але всі вже призвичаїлися. Ми вже стали такою великою родиною”, — каже волонтерка Алла Мірошниченко, яка разом з чоловіком започаткувала цей штаб.

Геннадій Дяченко каже, що допомога військовим вкрай важлива, бо всі хочуть перемоги й повернення додому.

Нас видрали із землі. Переселенці зі сходу згадують, як 10 років тому назавжди поїхали з рідних міст

Двічі пережила обстріли рф, останній — у «Охматдиті». Допоможіть врятувати 10-річну Дашу з Маріуполя

Допоможіть врятувати хвостиків з Мирнограда. Світлана Остапкова збирає гроші на новий дім для них