У Києві встановили рекорд читання поезії. Серед учасниць — поетки з Маріуполя і Біловодська

Читали навіть вночі, бо не могли здатись
Ольга Ляшко, одна з кураторок фестивалю «РІДхрамПОЕЗІЇ», зізнається, що була ладна відмовитися від участі у події.
«В процесі підготовки до фестивалю випливло багато страхів і блоків. Думка, що я не впораюсь, бо працюю без вихідних, постійно спонукала — виходь з проєкту».
Ольга Ляшко
Однак відповідальність перед людьми, які їй довірилися, виявилася сильнішою за сумніви.
«На фестивалі вразила атмосфера єдності і любові до України. Це було неймовірно — такі різні, і такі однакові в той самий момент люди говорили зі сцени про одне і те саме наче самим серцем!», — ділиться враженнями поетеса.
Ольга Ляшко евакуювалася з Маріуполя у березні 2022 до Тернополя. Вона стоматолог, тож нині там знайшла роботу й друзів, і продовжує писати вірші. На початку повномасштабної війни у її квартирі у місті Марії на сьомому поверсі потрощило всі вікна, було чимало руйнувань, бо прямі влучання у будинок були у восьмий і дев'ятий поверхи над її квартирою.
Її землячка Оксана Стоміна була у команді Ольги. Коли дізналися, що читати потрібно буде і вночі, то твердо вирішили — читатимуть попри все.
Оксана Стоміна
Оксана Стоміна пережила блокаду Маріуполя. Нині жінка вже три роки чекає чоловіка з російського полону. Дмитро записався у Маріупольську тероборону і пішов захищати місто. Востаннє вони бачились у день, коли росіяни скинули авіабомбу на драмтеатр у Маріуполі.
Відтоді вона пише чоловіку листи, хоча й знає, що він їх не отримує. Так само вона записувала все, що відбувалось у Маріуполі у перші дні повномасштабної війни і аж допоки залишалася у місті Марії. Нині Оксана свою поезію читає не лише українцям, а й за кордоном.
«Коли гармати гарчали, наші музи звучали»
Ірина з Біловодська пише під псевдонімом Ася Ейрена. Вона координувала команду з понад 20 поетів.
«Я була однією з кураторів — це люди, які зібрали свою команду поетів і разом з ними читали. На сцені хтось виступає, а ти вже готуєш іншого поета. Такий конвеєр — добу безперервно люди читали власні вірші», — розповіла для Суспільного про принцип роботи Ірина.
Найскладнішим виявився нічний період. Саме тоді Ася Ейрена взяла на себе найбільше навантаження, читаючи власні твори протягом 30 хвилин.

До повномасштабної війни Ірина працювала юристкою у Біловодську. У березні 2022 року селище захопили російські військові, а в червні їй вдалося виїхати з окупації.
Спочатку Ірина виїхала за кордон, але вже через два місяці повернулася в Україну. Нині живе в Києві, де у 2024 році приєдналася до когорти письменників і активно відвідує літературні вечори. Поезією жінка захопилася ще в п'ятому класі, але довго писала «в стіл». Лише війна змусила її піти на сцену і говорити відкрито про біль і надію.
На марафоні Ася Ейрена читала вірші, присвячені чоловікові-військовому. Вірші про війну вона почала писати тільки у 2025 році, серед них — твори про особисту трагедію.
Поетичні читання у Києві
«У квітні 2022 року окупанти розстріляли моїх бабусю з дідусем. Як розказували очевидці, на Луганщині кілька місяців працював «зелений коридор» — люди виїжджали, і в один із днів на блокпосту озброєний чоловік розстрілював автобуси. Перший автобус проїжджає, другий проїжджає, а потім виходить людина і розстрілює третій автобус», — розповідає поетеса про особисту втрату.
Що відомо про національний рекорд
Марафон, що тривав з 25 по 26 травня в рамках Міжнародного літературного фестивалю «РІДхрамПОЕЗІЇ», став символом незламності українського духу.
Ініціаторкою встановлення рекорду стала поетеса з Рівного Ірена Слута за підтримки співорганізатора Ігоря Дідковського та громадської організації «РОДОВІДсвіт».
Ірена Слута на поетичних читаннях
Читання наживо тривало попри тривоги та комендантську годину. Учасники заходу, які приїхали з різних куточків України, декламували власні вірші вдень і вночі у Києві.
Національний рекорд "Найтриваліше безперервне прочитання поетами власної авторської поезії"
Рекорд України зафіксували у номінації «Найтриваліше безперервне прочитання поетами власної авторської поезії».

