«Діалоги з друзями» єднають митців-переселенців. Що відомо про проєкт бахмутянки Світлани Кравченко
Від «Оберегу» до «Діалогів»
Світлана Кравченко понад 20 років тому стала фундаторкою творчого об'єднання «Оберіг» у Бахмуті, яке гуртувало митців зі всього регіону. Тепер у музеї «Літературне Придніпров'я» в Дніпрі вона реалізує нову ідею — презентує роботи малознаних, але талановитих авторів.
За її задумом, це має бути серія виставок майстрів народної творчості, які стали вимушеними переселенцями або живуть у прифронтових регіонах.
Світлана Кравченко
«Ці дівчата — вони майстрині високого рівня, але вони поки не мають високих нагород, визнань. Мені цікаві саме такі люди. І таких-от в моєму оточенні дуже багато, унікальних майстрів», — розповідає Світлана.
Перша виставка «Нитки зв'язків»
17 липня відкрилася перша експозиція проєкту — виставка «Нитки зв'язків». На ній представлені роботи двох мисткинь, які працюють у ткацьких техніках: Тетяни Білоус із Харкова та Катерини Савич, уродженки Луганська, яка тепер живе у Львові.
«Це трішки різні види, але вони близькі. Це — нитки, колір, це обов'язково авторський малюнок і це дуже різні і важкі техніки. І унікальні», — пояснює Кравченко.
Світлана зізнається: покинувши рідний Бахмут, два роки не могла зібратися з духом і повернутися до мистецьких проєктів. Згодом вирішила представляти митців, які розповідатимуть про культуру східного регіону.
Виставка «Нитки зв'язків» у музеї «Літературне Придніпров'я» триватиме до кінця серпня.
Адреса: Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 64.
Не переселенка, а вигнанка
Світлана принципово не називає себе переселенкою — лише вигнанкою.
«Більшість цих людей — це ті… Страшне слово «переселенці». Але насправді я не відчуваю себе переселенкою, я відчуваю себе вигнанкою. Я взяла дві валізки, дві сумки, собак — і виїхала в невідомість «на два тижні». І кожен з цих людей має таку свою особисту історію», — каже вона.
Для Світлани це не перша зустріч із війною. Бахмут був окупований, потім звільнений ще у 2014 році.
«От для мене, Бахмут окупований був, потім звільнений, вперше у 2014 році. Дуже багато з цим пов'язано: і біль, і втрати, і цінність. Цінність життя, яке зруйноване. Але насправді для мене воно не зруйноване, бо серце моє — в Бахмуті», — говорить жінка.
Останні дні в Бахмуті
Світлана виїхала з міста у серпні 2022 року, коли залишалася єдиною на своїй вулиці. До останнього дня допомагала доглядати за пораненими військовими. Те, що залишила в Бахмуті, неможливо відновити — це не лише матеріальні речі, а частина душі та родинної історії.
«Залишила я в Бахмуті своє життя. Залишила будинок, який будував мій прадід і в якому мешкала наша родина увесь час. У 2022-му році йому виповнилося 100 років. Коріння моєї родини в Бахмуті починається у 1864 році — це підтверджено документально», — розповідає Світлана.
Втрачена скарбниця культури
Найбільшою втратою стала унікальна колекція, яку Світлана збирала десятиліттями. У Бахмуті залишилися автентичні предмети народного побуту краю та зібрання народних ляльок, що налічувало понад п'ятсот експонатів.
«Я залишила свій культурний простір, більшу частину колекції творчої майстерні «Оберіг». Ну, я залишила там те, що неможливо відновити…», — з болем у голосі каже жінка.
Амбітні плани популяризації культури
Попри втрати, Світлана не збирається зупинятися. Вона вже реалізує інші ідеї з популяризації культури Донеччини: до США у музей Марії Примаченко відправила колекцію ляльок.
Планує виставки традиційних ляльок, робіт майстринь кримськотатарської вишивки, презентуватиме колекції рушників та традиційного національного одягу Донеччини.
Світлана Кравченко у музеї Яворницького у Дніпрі
Ще одна амбітна ідея — створити музей видатних українців Донеччини імені Людмили Огнєвої, видатної дослідниці, етнографині, журналістки з Донецької області, яка померла 29 квітня 2022 року.
Творчість проти зради
Світлана зізнається: спочатку вважала творчість під час війни зрадою. Тепер розуміє — це єдиний спосіб зберегти і популяризувати українську культуру.
«Раніше я вважала, що це — ніби зрада, якщо творити, якщо робити якісь проєкти. А тепер я розумію: ні, це не зрада, це — популяризація і ствердження української культури», — підсумовує мисткиня.
Свої в Telegram 
