Акація у мене тепер асоціюється з окупацією. Історія дизайнерки з Авдіївки Анни Костомарової
Дизайнерка з Донеччини Анна Костомарова залишила машинобудівну компанію заради крафтових світильників із природних матеріалів — стебел кульбаби, гілок верби та акації, яка нагадує їй про окупацію рідної Авдіївки. Історію переселенки записало «Суспільне Донбас».
Світильник із дерева, в яке влучила блискавка
Торшер з абажуром із лози дикого винограду — саме з цього виробу почалася творча кар'єра Анни Костомарової з Авдіївки. Держак — кучерява коряга, основа — бетонна відливка, абажур — хаотично сплетена в кулю лоза.
«У цього світильника виразні тіні, що мені дуже подобається. Коли горить лампочка всередині, це хаотичне плетиво створює враження, ніби лежиш у лісі на галявині в перші теплі дні весни, коли ще немає листя, і мружачись дивишся на сонце крізь гілля», — розповідає дизайнерка.
Ще один незвичайний світильник вона створила з уламка дерева, в яке влучила блискавка. Магічну «палицю Гендальфа» їй подарували на день народження — знайшли на річці Гірський Тікич у Буцькому каньйоні.
«Вона виглядала ніби посох Гендальфа, як щось цілком магічне. До цієї палки я зробила бетонну основу, прикріпила електрофурнітуру і лампочку, яка блимає ніби з полум'я», — ділиться майстриня, додаючи, що цей світильник подарувала другові.
Тепер можна приносити «дрини» додому і мама не насварить
Анна народилася в Авдіївці, після університету залишилася в Донецьку — спочатку працювала в магазині для художників, згодом влаштувалася в компанію з постачання комплектуючих для машинобудування. Але в 2014 році обласний центр опинився в окупації.
«Почалося — Гіркін зайшов у Донецьк, замінували Путилівський шляхопровід. Мені стало важко їздити кожен день на роботу, бо там блокпости. Оцей прапор з Ісусом, «ополчєнци», які заходять перевіряти автобус з автоматом, дуло якого ненароком тобі по коліну проводить — гидко», — згадує переселенка.
Після перших боїв за аеропорт родина прийняла рішення релокуватися в Київ. У столиці Анна продовжила працювати в машинобудівній сфері — цілих сім років.
«Було враження, що я ніби «батя» на заводі», — сміється вона.
Зважитися на кардинальні зміни підштовхнув коронавірусний карантин. Коли довелося сидіти вдома і дивитися на таблиці з чужими грошима стало нестерпно.
«Тоді я вирішила, що хочу займатися чимось, що можна відчути, до чого можу доторкнутися. Я багато гуляла, милувалася світанками, проводила час біля Дніпра. Я ж вже доросла і можу всі дрини, що сподобалися на прогулянці, принести додому, а не залишати за дверима під'їзду, бо мама насварить», — сміється майстриня.
Анна Костомарова
Мотузка з кульбаби та килими зі схіноплектуса
У своїх роботах дизайнерка використовує кукурудзиння, листя ірисів, лілійників, часнику, стебла кульбаби. Всі рослини збирає та сушить власноруч.
«Із сушеного стебла кульбаби вручну плету мотузку. Потім нею оплітаю металеві каркаси. В мене є ціла колекція. Робила лампи з гостролистої верби, яка росте на узбережжі Дніпра. Збираю сухі суцвіття півників сибірських», — розповідає Анна.
Ця рослина занесена до Червоної книги України, тому майстриня діє обережно: «Насіння суцвіть розсіюю, а сухе бадилля забираю додому, де з нього виготовляю абажури».
Особливий матеріал для Анни — схіноплектус, водноболотяна рослина, яку вона збирає на Дніпрі. З неї майстриня плете не лише абажури, а й килими.
«На узбережжі є колонія, яку я впродовж літа зрізаю — порсаюся у квітучому смердючому Дніпрі. Збираю, сушу. Потім з неї плету пасма, які зшиваю по спіралі в килим. На дотик, коли підсохне, він як маршмелоу, завдяки своїй пористості дуже добре термоізолює холод підлоги. Під час блекауту мої коти на ньому грілися», — ділиться досвідом дизайнерка.
Акація як символ окупації
Особливе місце в творчості Анни займає біла акація. Цей матеріал вона почала використовувати взимку 2022 року, а колючий світильник назвала «Лютий».
«У моєму місті — в Авдіївці, вздовж Центрального проспекту була акацієва алея. Спогади в мене суперечливі про це дерево, його аромат. Дізналася, що ця рослина інвазійна для нашої місцини, вона захоплює територію України. Звісно, бджолярі радіють, але у мене тепер асоціації — інвазійна рослина — інвазійна Росія, яка окупувала моє місто, де була ця акацієва алея», — пояснює символізм переселенка.
Лампа «Лютий»
Від митниці до мистецтва
За фахом Анна — митниця, і отримані знання дуже допомагають у новому захопленні. Під час курсу матеріалознавства вивчала дефекти деревини, товарознавство дало основи з підбору ґрунтовки, лаків, глазурі.
«Перша моя курсова робота була по бетону і цементу. Тому відливки у роботі — це просто практична частина моєї освіти. Також у мене на першому курсі була електротехніка — всі ці закони Ома, Кірхгофа — я знаю, паяти трошки вмію», — розповідає майстриня.
Все решта — фантазія та інтуїтивна творчість, додає вона. В інтер'єрах Анна віддає перевагу українському стилю.
Роботи Анни
«Бохо, Вабі-сабі, Сканді — багато дизайнерів працюють у цьому напрямку, переносять традиції інших країн в наші інтер'єри. У нас є чудова власна сировина: ґонта, вовна, солома, глина, дерево — матеріали, з якими можна працювати. Приносити їх в наші оселі буквально з вулиці. Цим я і займаюся», — підкреслює дизайнерка.
Мазанка під Києвом як «мистецька резиденція»
Нині Анна багато часу проводить у своїй «мистецькій резиденції» — так вона називає стару хату під Києвом, яку купила разом із бойфрендом після початку повномасштабного вторгнення.
«Ми вирішили, що потрібен якийсь план «Б» — база, де можна скласти речі. Це звичайна мазанка, побудована в післявоєнні роки. Зараз я тут розвантажую вантажівку дров. Це і є моєю майстернею. Мені подобається, хоча я міська дівчина з промислового краю, але тут віднайшла оцей зв'язок із землею», — ділиться переселенка.
Тут велике подвір'я і є сарай, де Анна зберігає та сушить матеріали для створення сучасного декору.
«Я — безхатько, роблю об'єкти для багатих будинків»
Чому серед різноманіття декору дизайнерка обрала саме лампи, пояснює спогадами з дитинства про домашній затишок.
«У дитинстві, в буремні 90-ті, я жила з батьками, з братом і котом в однокімнатній квартирі. І оцей письмовий стіл і тепле світло на сторінках якихось цікавих дитячих книжок були для мене безпечним світом. Можливо, зараз я роблю лампи також в пошуках дому, я ж з Авдіївки — тепер безхатько», — зізнається Анна.
Лампа з "котиків"
Анна з лампою із "котиків"
І додає: «У цьому ніби також є контраст — мистецтво часто контрастне, і парадокс. Я — безхатько зі зруйнованого міста, роблю об'єкти для багатих будинків і квартир».
Свої в Telegram 
