Найважливіше — зберегти команду. Історія підприємця з Лисичанська Сергія Костенка
Від нафтополімерної смоли до ресторану з українською айдентикою
Майже чверть століття Сергій Костенко будував бізнес на Луганщині. Почав у 1997 році з виготовлення нафтополімерної смоли — єдиного такого виробництва в Україні на той момент.
«Все це було на базі Лисичанського нафтопереробного заводу. Ми запускали все з нуля», — згадує підприємець.
У 2000-х роках його справа вийшла за межі нафтопродуктів. Сергій придбав кафе «Бриг» на центральному ринку Лисичанська, яке згодом перейменували на «Бар-базар».
Колектив Сергія у Лисичанську, 2022 рік
«Колись це була звичайна радянська їдальня у поганому стані. Проте ми зробили з неї "цукерку". Наприклад, першими в місті поставили кавомашину. Це був далекий 2005 рік, коли всі пили розчинну каву у банках. Це був прорив на той момент», — розповідає Костенко.
У 2010 році відкрив ресторан «Смачна хата» — перший і єдиний у місті суто український заклад. До початку повномасштабної війни підприємець мав декілька закладів харчування, магазинів та понад 50 найманих працівників.
«Заклад стояв на горі, звідки було видно Сіверськодонецьк. Колись на цьому місці було старе кафе-морозиво, яке після розпаду СРСР перетворилося на руїни. Я знайшов власника та купив це все за 300 доларів», — згадує власник.
У ресторані було багато української айдентики, яку Сергій та його команда збирали з різних куточків України. Заклад відвідували Святослав Вакарчук, Анастасія Приходько, тодішній очільник області Геннадій Москаль. Постійно допомагали бійцям ЗСУ, особливо тим, хто брав участь у звільненні міста від російських бойовиків у 2014 році.
26 лютого снаряд зруйнував «Смачну хату»
Відчуття наближення повномасштабної війни у Сергія з'явилося за місяць до вторгнення. Він попередив персонал бути обережним з товаром і замовленнями.
«Хоч у нас і були вже заплановані корпоративи напередодні 8 березня, ми все одно дуже обережно ставилися до всього і не брали зайвого», — каже підприємець.
Перші вибухи почули зранку 24 лютого 2022 року. Сергій покликав колектив на роботу, щоб віддати трудові та розрахуватися — розумів, що не має права змушувати людей працювати через небезпеку. Проте колеги вирішили працювати далі.
«У нас був товар, а містянам були потрібні продукти», — пояснює він.
26 лютого російський обстріл зруйнував ресторан «Смачна хата». У приміщенні працювала директорка закладу Світлана Михайлова — єдина, хто залишилася на цьому об'єкті як у 2014-му, так і в 2022 роках.
"Смачна хата" у Лисичанську до повномасштабної війни
"Смачна хата" після обстрілу
«Сила атаки була такою, що у приміщенні вирвало навіть батареї. На щастя, колега не постраждала, хоча вибиратися їй довелося фактично з-під завалів», — згадує власник.
Ще місяць команда працювала в Лисичанську, поки ситуація не стала занадто небезпечною.
Евакуація за 40 хвилин
30 березня довелося евакуюватися. Знайомий поліцейський Олександр Іпатко попередив: якщо хочуть врятувати життя людей, треба негайно виїжджати з міста.
«На збори було лише 40 хвилин. З бізнес-активів врятувати нічого не вдалося. Все майно та будівлі наразі зруйновані або пограбовані», — каже Сергій.
Загалом він вивіз із Лисичанська 12 співробітників. Спочатку на кілька днів зупинилися у Слов'янську, потім шукали варіанти, куди поїхати далі.
«Ми шукали прихисток, щоб десь зупинитися. Бо з нами також були родичі та домашні тварини. Нам всі відмовляли, проте зрештою готель «Центральний» у Кривому Розі погодився надати нам житло. За що ми безмежно вдячні його власнику — Володимиру Мовчану», — згадує підприємець.
Кривий Ріг: новий початок і нові втрати
У червні 2022 року Сергій ризикнув усіма коштами та купив три невеликі магазини з пивом у Кривому Розі. Команда вірила, що це тимчасова робота, і невдовзі всі разом повернуться на Луганщину.
Через рік відкрив ще два магазини. Проте Росія не дала спокою й тут — один із закладів поруч із військкоматом знищили під час обстрілу.
«Наша будівля була знищена повністю, а співробітницю врятувало лише те, що вона запізнилася на роботу», — розповідає Костенко.
Магазин у Кривому Розі
Після цього одна з колег вирішила виїхати з України, а Сергій закрив бізнес у Кривому Розі та переїхав до Дніпра.
Близько до дому, але небезпечно
У Дніпрі відкрив продуктовий магазин, згодом викупив половину пекарні та відкрив пивний заклад. Рішення переїхати сюди було обумовлене близькістю до дому — тоді Сергій вірив у швидке звільнення Луганщини.
«А ще наш магазин був біля «Южмаша». Одним словом — ми «вміємо» обирати локації. Та і взагалі Дніпро — це місто «АТБ». Вести тут бізнес важко. Проте ми все одно це робили — успішно та з душею. Особливо нас підтримували земляки. Коли вони бачили вивіску біля входу «Лисичанськ — це Україна», то одразу знаходили спільні теми», — розповідає підприємець.
Магазин Сергія у Дніпрі
Полтава: нова сторінка і мрія про повернення
Наразі Сергій працює у Полтаві, де в листопаді 2024 року відкрив міні-маркет «Пивко-рибка» на вулиці Мазепи. Заклади у Дніпрі довелося продати, залишилася лише пекарня. Підприємець планує розширити асортимент та збільшити обсяги виробництва пекарні. Проте найголовніша мрія — повернення додому.
«Я вірю, що Лисичанськ звільнять. Тоді ми одразу повернемося, бо це наш дім. Якщо, не дай Боже, цього не станеться, то все одно поїдемо десь ближче до себе — можливо, у Краматорськ або Слов'янськ. Там люди з нами дихають одним повітрям та розуміють нас», — каже Сергій.
Команда понад усе
Підприємець робить усе можливе, щоб забрати до Полтави та працевлаштувати своїх колишніх працівників з Лисичанська. Зараз шукає безкоштовне житло для родин переселенців.
«Я мрію зібрати увесь наш колектив, якщо не вдома, то хоча б в іншому місті і знов працювати разом. Бо я дуже ціную їх, ми з ними разом пройшли довгий та важкий шлях», — підсумовує підприємець.
Особливу подяку висловлює директоркам ресторану «Смачна хата» Світлані Михайловій, «Бар-базар» Тетяні Супрун, магазину «Наш дім» Олександрі Колесовій, а також працівникам, які, ризикуючи життям, залишалися в Лисичанську до останнього.
«Попри всі труднощі я продовжую вести власну справу: сплачую податки та забезпечую людей робочими місцями. І щиро вірю — ми обов'язково повернемося додому, в рідний Лисичанськ, де відновимо свою діяльність», — завершує свою розповідь Сергій Костенко.
Свої в Telegram 
