Росіяни спалять цю хату першою. Подружжя Берез з Покровська живе у 150-річній хаті-мазанці

Свої.City

18 серпня 2025 11:46 Коротко

Росіяни спалять цю хату першою. Подружжя Берез з Покровська живе у 150-річній хаті-мазанці

Анатолій та Людмила Берези з Покровська знайшли прихисток у саманній хаті 1887 року, що дісталася їм у спадок від бабусі. Тепер переселенці живуть у цій унікальній оселі на Дніпропетровщині, але змушені знову збиратися в дорогу — фронт наближається до села Василівка. Історію подружжя записало «Суспільне Донбас».

Спадщина стала єдиним домом

Те, що колись слугувало дачею для відпочинку, сьогодні — останній притулок родини. Квартира Березів у Покровську у мікрорайоні Шахтарський згоріла під час червневого обстрілу.

«Цей будинок 1887 року побудови. Збудований з саману, стеля — очерет, накладений глиною. Дах очеретяний. Стіни товсті, тому влітку прохолодно, а взимку не треба багато дров», — розповідає Анатолій.

150-річна хата-мазанка подружжя БерезАвтор: "Суспільне Донбас"

Чоловік працював на шахті, а кожні вихідні родина приїжджала сюди. Садили город, доглядали квіти. Десять років тому Анатолій власноруч перекрив дах, дотримуючись старовинної технології.

«З житньої соломи робили перевесла і прив'язували очерет. Житню солому скручували як мотузку. Тоді ж не було ні мотузок, ні дроту. Очерет та житню солому не гризуть ні миші, ні криси», — пояснює він.

Так Анатолій заготовляв очерет для дахуАвтор: "Суспільне Донбас"

Люди питають, чи не музей це

Подвір'я, де нині живуть Анатолій та Людмила, ніби справжній музей під відкритим небом. У хаті збереглися автентичні деталі: пічка з грубкою, старовинні клямки-замки на дверях. Молоді люди часто приїжджають фотографуватися, жартома запитують, чи це музей.

«Сучасні люди не знають, як відкривати клямки, смикають, не розуміють. Ми глечики дарували хлопцям», — сміється Людмила.

Подвір'я вражає розмахом: 50 соток городу з помідорами, огірками, перцем, різними сортами малини та смородини. Квітів безліч — деякі традесканції збереглися ще з шкільних років Людмили.

Анатолій порається на городіАвтор: "Суспільне Донбас"

Раніше подружжя вирощувало понад 150 сортів троянд, розсилало саджанці по монастирях, церквах, школах. Лише в сусідню Межову передали тисячу кущів.

Попрощалися з домом у Покровську

24 лютого 2022-го зруйнувало плани родини. Готувалися святкувати дні народження — у Людмили 26 лютого, в Анатолія 28-го. Мали приїхати діти. Потім довелося їхати з Покровська.

«У телеграмі дивлюся на наш будинок. Це наприкінці червня — він горів. Уже все чорне. Попрощалися, поплакали. Якась надія була: хоч сюди не дійдуть», — згадує Людмила.

Берези доглядають навіть за сусідським котом — господар уже другий рік воює на фронті.

Анатолій мріяв перетворити унікальну хату на музей або садибу для зеленого туризму. Але фронт за 20 кілометрів від Василівки, і родина знову збирається в дорогу.

«Шкода, душа болить. Якщо росіяни сюди прийдуть — цю хату спалять першою. Це ж „хата Шевченка"! Це українське, а вони кажуть: „українське надо уничтожить"», — зауважує чоловік.

Подвір'я оформлене у старовинних традиціяхАвтор: "Суспільне Донбас"