Росіяни спалять цю хату першою. Подружжя Берез з Покровська живе у 150-річній хаті-мазанці
Спадщина стала єдиним домом
Те, що колись слугувало дачею для відпочинку, сьогодні — останній притулок родини. Квартира Березів у Покровську у мікрорайоні Шахтарський згоріла під час червневого обстрілу.
«Цей будинок 1887 року побудови. Збудований з саману, стеля — очерет, накладений глиною. Дах очеретяний. Стіни товсті, тому влітку прохолодно, а взимку не треба багато дров», — розповідає Анатолій.
150-річна хата-мазанка подружжя Берез
Чоловік працював на шахті, а кожні вихідні родина приїжджала сюди. Садили город, доглядали квіти. Десять років тому Анатолій власноруч перекрив дах, дотримуючись старовинної технології.
«З житньої соломи робили перевесла і прив'язували очерет. Житню солому скручували як мотузку. Тоді ж не було ні мотузок, ні дроту. Очерет та житню солому не гризуть ні миші, ні криси», — пояснює він.
Так Анатолій заготовляв очерет для даху
Люди питають, чи не музей це
Подвір'я, де нині живуть Анатолій та Людмила, ніби справжній музей під відкритим небом. У хаті збереглися автентичні деталі: пічка з грубкою, старовинні клямки-замки на дверях. Молоді люди часто приїжджають фотографуватися, жартома запитують, чи це музей.
«Сучасні люди не знають, як відкривати клямки, смикають, не розуміють. Ми глечики дарували хлопцям», — сміється Людмила.
Подвір'я вражає розмахом: 50 соток городу з помідорами, огірками, перцем, різними сортами малини та смородини. Квітів безліч — деякі традесканції збереглися ще з шкільних років Людмили.
Анатолій порається на городі
Раніше подружжя вирощувало понад 150 сортів троянд, розсилало саджанці по монастирях, церквах, школах. Лише в сусідню Межову передали тисячу кущів.
Попрощалися з домом у Покровську
24 лютого 2022-го зруйнувало плани родини. Готувалися святкувати дні народження — у Людмили 26 лютого, в Анатолія 28-го. Мали приїхати діти. Потім довелося їхати з Покровська.
«У телеграмі дивлюся на наш будинок. Це наприкінці червня — він горів. Уже все чорне. Попрощалися, поплакали. Якась надія була: хоч сюди не дійдуть», — згадує Людмила.
Берези доглядають навіть за сусідським котом — господар уже другий рік воює на фронті.
Анатолій мріяв перетворити унікальну хату на музей або садибу для зеленого туризму. Але фронт за 20 кілометрів від Василівки, і родина знову збирається в дорогу.
«Шкода, душа болить. Якщо росіяни сюди прийдуть — цю хату спалять першою. Це ж „хата Шевченка"! Це українське, а вони кажуть: „українське надо уничтожить"», — зауважує чоловік.
Подвір'я оформлене у старовинних традиціях
150-річна мазанка під очеретяною стріхою може назавжди зникнути разом із історією, яку вона зберігає.
Свої в Telegram 
