Коротко

Тетяна Держипільська готується евакуювати пасіку з Донеччини. Вона за 30 км від лінії фронту

"Суспільне Донбас"

01 вересня 15:21

За 30 кілометрів від фронту на Донеччині живе жінка, яка 35 років присвятила бджільництву. Тетяна Держипільська із села Високопілля має пасіку на понад сто вуликів і будиночок для бджолотерапії. Усе почалося, коли лікарі діагностували в її доньки хворобу органів дихання, вона вирішила лікувати дитину медом. Тепер, під звуки нічних вибухів, бджолярка готується до найскладнішого в житті рішення — евакуації з тисячами своїх «маленьких працівників». Історію жінки записало «Суспільне Донбас».

Пасіка для лікування доньки

Тридцять п'ять років тому в житті Тетяни стався поворот, який визначив її долю. У семирічної доньки діагностували бронхіальну астму — тоді це звучало як вирок. Але материнське серце не могло змиритися з хворобою дитини.

«Це почалося із того, що хворіла моя донька. Була бронхіальна астма у віці сім років. І професор із Дніпропетровська мені порадив робити інгаляцію. У нас в колгоспі була пасіка. Коли приїдеш, коли пасічник є, коли нема. І ми взяли спочатку два вулики, а потім чотири», — згадує Тетяна.

Так бджільництво переросло у справу всього життя.

Пасіка ТетяниАвтор: "Суспільне Донбас"

Бджолотерапія

Сьогодні у господарстві Тетяни — 80 «робочих» вуликів і 20 запасних. А ще — будиночок так званої «бджолотерапії», де можна подихати ароматом нектару.

«Я їх називаю — "дитячий садочок". Це в цьому році вони тільки вийшли з новою маткою, вони почали працювати, вони адаптувались в цьому світі. Вони вже принесли і собі меду, і нам меду», — розповідає про бджіл Тетяна.

У будиночку бджолотерапії живуть особливі бджоли.

«Через оці решітки вони все, яке знаходиться багатство у квітах, вони все сюди на поверхню виділяють», — пояснює жінка принцип лікувального дихання.

Тетяна на пасіці, у будиночку бджолотерапіїАвтор: "Суспільне Донбас"

Будиночок бджолотерапіїАвтор: "Суспільне Донбас"

Війна і засуха

Тетяна вирощує, зокрема, бджіл карпатської породи — одну з найпродуктивніших в Україні. Але цьогорічний медозбір, зізнається, був посереднім через засуху та війну.

«Коли ллється справжній мед, він співає», — говорить Тетяна.

Цього року її 80 робочих вуликів дали лише три тонни меду — вдвічі менше звичайного.

«Дуже засушливий рік, бо для нас це був важкий рік, але ж вони (бджоли) принесли собі та ще й нам принесли. Три тонни оці — 80 робочих вуликів. Це низький показник. Якщо ті роки ми скачували 7 тонн, то в цьому році — 3 тонни», — розповідає бджолярка.

Пошук нового дому

Засуха — не єдина причина поганого медозбору. Село Високопілля Олександрівської громади знаходиться менш як за 30 кілометрів від лінії фронту. Уночі тут постійно чутно вибухи, а вдень у небі з'являються дрони та ракети.

«Літає, літає і дуже літає вже. Поки тільки що вночі. Вдень — з ними працюємо. Можна б вже було і виїхати через те, що бачачи цю обстановку, бачачи людське горе, але ж не можу їх кинути. Просто не можу кинути!», — говорить Тетяна.

Вулики з бджолами на пасіці Тетяни, Високопілля, ДонеччинаАвтор: "Суспільне Донбас"

Тетяна з родиною планують виїхати на Кіровоградщину.

«Там багато акації, липи, щоб з ними бути. Ціни на будинки страшні стали. Ми не можемо нічого знайти, де можна купити за наші гроші будинок. Нам треба село, щоб тихенько було, щоб не літали оті дрони, щоб не літали ракети. Вони загинуть 100%. Під вибухами вони не виживають», — пояснює свої вимоги до нового помешкання Тетяна.

На Донеччині не шукаємо дім підопічним. Як зоозахисники з Дружківки рятують тварин у прифронті