Олена Литвиненко з Мирнограда робить сувеніри з донецького вугілля. Є замовлення навіть з Америки
Творчість як порятунок від біди
На столі у винайнятому будинку в Києві поруч із бісером лежать чорні шматочки вугілля з Донбасу. Олена обережно перетворює їх на кулони, які несуть у собі частинку її рідного Мирнограда. Для переселенки це не просто хобі — це спосіб вижити, знайти сенс після втрати дому та зберегти те, що війна намагається стерти.
Олена Литвиненко
«Шматочок вугілля з Донбасу може стати не просто камінцем, а символом дому — у кулоні чи сувенірі, який зберігає пам'ять про рідний край», — переконана Олена.
Родина Литвиненків залишила Мирноград у квітні 2022 року, коли бойові дії наблизилися до міста. Відтоді жінка побувала вдома лише раз — і цього разу вистачило, щоб зрозуміти: повертатися поки занадто боляче.
«На початках хотілося побачити хоча б рідні двері. Але відкинула такі думки — це боляче. Краще жити у незнанні, аніж побачити й засмутитися», — ділиться Олена.
Рукоділля вже допомагало їй пережити найтяжчі часи. У серпні 2014 року її чоловік постраждав від вибуху в шахті разом із 22 іншими гірниками — трагедія, що потрясла весь Мирноград. Тоді, щоб не зійти з розуму від переживань, жінка взяла в руки голку та почала вишивати бісером ікони.
«У мене чоловік у серпні 2014 року потрапив під вибух у шахті. Тоді постраждали 22 гірники. Щоб триматися, я потихеньку почала пробувати вишивку. Спочатку бісером — це були ікони», — згадує жінка.
Перші роботи залишалися в родині, але поступово друзі почали просити створити щось і для них. Так хобі переросло у справу, яка давала не лише моральну підтримку, а й матеріальну.
Від випадкової пропозиції до серйозного захоплення
Справжнім поштовхом до розширення творчої діяльності стала несподівана пропозиція в соціальних мережах. Незнайомий чоловік написав Олені повідомлення з пропозицією, від якої неможливо було відмовитися.
«Сказав, що у його мами є інтернет-магазин, який вона зачиняє, тому радо віддасть матеріали для хендмейду. Звісно я погодилася. Коли прийшла посилка — була в шоці. Там — гірський кришталь, місячний камінь, рожевий кварц — багато чого. З того часу я захопилася ще й прикрасами: намисто, чокери, сережки та інша біжутерія», — розповідає Олена.
Саме тоді вона зрозуміла, що творчість — це її справжнє покликання. Матеріали були якісними, різноманітними, а головне — безкоштовними, що давало можливість експериментувати без страху витратити останні гроші.
Евакуація
Переїжджаючи з Донеччини, Олена не забула взяти найцінніше — всі інструменти та сировину для роботи. Вона інтуїтивно розуміла, що саме творчість допоможе їй пережити найтяжчі часи на новому місці. Але перші місяці в Києві виявилися складними. Нові люди, інше середовище, відсутність постійних замовників — усе це давалося важко.
«Ми коли приїхали на Київщину, у мене не було ані продажів, ані замовлень. Я депресувала, кілька разів намагалася все розпродати, руки опускалися», — пригадує майстриня.
Саме тоді, коли надія майже згасла, прийшла ідея, яка кардинально змінила її творчий шлях і дала новий сенс життю.
Два кілограми спогадів із рідного міста
Ідея створювати сувеніри з донецького вугілля народилася не випадково. Чергові сумні новини з рідного Мирнограда, розповіді знайомих про руйнування, втрати близьких людей — усе це болем відбивалося у серці переселенки. Вона відчувала потребу зробити щось особливе, що єднало б її з домом.
«Я звернулася до знайомої. Кажу: „Чи реально дістати вугілля саме з Мирнограда?". Звичайно, його можна було придбати деінде, але я хотіла саме звідти, хотіла мати при собі частинку Мирнограда», — розповідає Олена.
Знайома не підвела. Через деякий час вона відповіла коротко: «Вугілля буде» — і справді надіслала два кілограми справжнього мирноградського вугілля. Для Олени це був не просто матеріал для творчості, а частинка душі рідного краю.
«Шматочок вугілля з Донбасу може стати не просто камінцем, а символом дому — у кулоні чи сувенірі, який зберігає пам'ять про рідний край», — говорить майстриня.
Сувеніри з Донецьким вугіллям
Перші сувеніри з вугіллям викликали неабияку цікавість. Люди розуміли символічність таких прикрас — це був не просто красивий аксесуар, а спосіб носити частинку втраченого дому завжди з собою.
Від Покровська до Америки
Поступово справи пішли вгору. Серед замовників Олени переважно земляки — жителі Покровська, Мирнограда та інших міст Донеччини, які, як і вона, змушені були залишити рідні місця. Для них прикраси з донецьким вугіллям мають особливе значення — це спосіб зберегти зв'язок із тим, що довелося залишити.
Але поступово коло замовників розширилося. Роботи Олени почали цікавити людей у різних країнах Європи, а згодом надійшло замовлення і з США. Американський замовник дізнався про унікальні сувеніри через соціальні мережі і захотів отримати частинку України.
Найцікавіша та найкумедніша історія трапилася саме з відправленням до США. На «Новій пошті» категорично відмовилися приймати посилку, вважаючи її підозрілою та потенційно незаконною.
«На „Новій пошті" відмовилися брати мою посилку до США. До кожного замовлення я додаю мішечок з міні арома-саше з лавандою, яку вирощую сама. Там назвали це контрабандою», — розповідає Олена.
Працівники поштової служби були непохитні: на мішечку з лавандою немає офіційного складу, а сувенір із вугіллям — це ж корисні копалини.
«Мовляв, на мішечку немає складу та ще й сувенір із вугіллям — це ж корисні копалини. Тому там цих 3-5 грамів вугілля я не змогла відправити», — розповідає Олена.
На щастя, Укрпошта виявилася лояльнішою. Там без проблем оформили відправлення як звичайний сувенір і посилка благополучно відправилася до Америки, звідки Олена чекає відгук — сподівається на позитивний.
Мотанки — терапія душі
Нині асортимент виробів у Олени значно розширився. Окрім прикрас із вугіллям, особливою популярністю користуються брошки-мотанки — традиційні українські ляльки-обереги, які несуть глибокий символічний зміст.
Брошка лялька-мотанка
«Є замовлення навіть із США. Коли їх роблю — отримую величезне задоволення. Одну, якщо зосередитися, то за день можу створити. Хоча після такої тривалої кропіткої роботи — болять очі і коліна», — ділиться майстриня.
Процес створення мотанки — це справжнє мистецтво, що вимагає терпіння та майстерності. Олена використовує фетрову основу, ланцюжки зі стразів, різноманітний бісер та спеціальне лялькове волосся. Коштовного каміння вона принципово не додає — прикраси мають залишатися доступними для звичайних людей.
Кожна мотанка унікальна, має свій характер та енергетику. За народними віруваннями, такі ляльки-обереги захищають власника від негативу та приносять удачу.
Для Олени ручна робота стала справжньою терапією та рятівним колому часи невизначеності. Під час творчості вона забуває про проблеми, заспокоюється та знаходить натхнення жити далі, незважаючи на всі труднощі.
Роботи Олени Литвиненко
Особливо це помітно, коли на душі стає зовсім важко. Саме тоді Олена сідає за робочий стіл, бере в руки інструменти — і поступово біль відступає, заміщуючись концентрацією на прекрасному.
Спогади про втрачений дім
Найтяжчі хвилини приходять несподівано — коли раптом пригадується якась деталь з минулого життя або коли приходить розуміння, що вона може ніколи не повернутися додому.
«Інколи згадую — як сиділа на кухні й насипала крихти хліба чи крупи голубам. Багато їх прилітало. А ще там у квартирі у мене була власна майстерня, де що хотіла те й створювала», — розповідає Олена.
Ті прості радості тепер здаються розкішшю. У винайнятому будинку в Києві всього цього немає і, можливо, не буде ніколи.
«Коли приходить розуміння, що ти туди (у Мирноград Донецької області — ред.) ніколи більше не повернешся — сліз не стримати, охоплює біль за містом, домівкою», — ділиться Олена.
Особливо важко стає Олені, коли серед новин про загиблих захисників України з'являються знайомі обличчя — сусіди, колишні однокласники, люди, з якими колись ділила радості та печалі звичайного мирного життя.
Процес створення брошки лялька-мотанка
Та попри біль, Олена продовжує творити. Кожен шматочок донецького вугілля, оправлений у срібло чи мідь, стає не просто прикрасою, а символом незламності, пам'яттю про те, що війна не може знищити — про любов до рідної землі.
Її сувеніри розлітаються по всьому світу, несучи частинку України в кожен дім, нагадуючи, що за всією політикою та новинами стоять справжні люди з їхніми надіями, мріями та безмежною любов'ю до дому.
Свої в Telegram 
