Боялася, що прилетить і вони всі згорять. Олена Костенко вивезла з Добропілля 50 котів і трьох собак
400 кілометрів заради порятунку
12 вересня Олена Костенко приїхала до селища Устинівка Кропивницького району. Вивезти тварин їй допомогла всеукраїнська зоозахисна організація UAnimals. Евакуація відбулася за день до приїзду — операція з порятунку такої кількості тварин вимагала ретельної підготовки та координації.
У Добропіллі жінка працювала вихователькою у дитячому садку й паралельно опікувалася тваринами. Це стало її другою роботою, яка не залишала часу на відпочинок, але давала сенс життя навіть у найстрашніші дні війни.
Олена Костенко
«У нас «шахеди», КАБи, щодня FPV-шки. Все це літає і вдень, і вночі. Тварини в мене були на трьох локаціях — у моїй власній та ще двох квартирах», — розповідає Олена.
Щодня жінка обходила всі три помешкання, годувала тварин, прибирала за ними, стежила за їхнім здоров'ям. Собаки першими реагували на небезпеку — ховалися, коти також дивилися у вікна, прислухаючись до звуків, коли вибухи ставали ближчими, ховалися під ліжка.
Виїжджати з міста Олена вирішила через страх, що не встигне врятувати підопічних під час чергового обстрілу. Кожен день ставав випробуванням, а кожна ніч — лотереєю.
«Боялась, що загориться якась із квартир, і вони там згорять. Я ж у підвал не спускалась — у коридор вийду. У підвал же я їх не заберу із собою. Були прильоти прямо в наш двір. Це дуже страшно», — каже жінка.
Вона розуміла: якщо щось станеться з нею, тварини залишаться без допомоги і приречені на загибель.
Від 25 до 50: як зростала кількість підопічних
До повномасштабного вторгнення Олена мала 25 котів. Це вже була велика відповідальність, але жінка справлялася. З 2022 року почала допомагати тваринам, яких покинули власники, виїжджаючи з міста, або які залишилися без господарів після їхньої загибелі під час війни.
Кількість підопічних зростала поступово — спочатку один кіт, потім ще один, потім собака. Олена не могла пройти повз тварину, яка потребувала допомоги. Сусіди знали про її діяльність і приводили знайдених на вулиці котів та собак. Дехто просив подивитися за улюбленцями «на кілька днів», а потім зникав назавжди.
Історії врятованих тварин
Серед евакуйованих — кішка Муркоша. Олена забрала її у своєму будинку, коли квартиранти викинули її вагітну на вулицю. Жінка стерилізувала кішку, хоча довелося робити це вже вагітній. Це був важкий вибір, але інакше кішка могла не вижити.
«Вона хворіла, мабуть, від стресу, дуже важко, на крапельницях, мабуть, три доби вона була, насилу її виходили. Вона надзвичайно ласкава, орієнтована на людину. Характер ідеальний, ну, і гарненька. Вона в мене вже рік мабуть, до двох років їй», — розповідає жінка.
Є й «бойова» кішка Еля. Її Олена знайшла після обстрілу біля гуртожитку. Кішка просто пішла за жінкою додому — ніби сама вирішила, що їй потрібен новий дім.
Еля
«Приліт був біля гуртожитку і там свердловина, ми ходили воду брати. Я кажу: «Підеш додому?» — й вона пішла. Я взяла, і вона тут усіх ганяє, собаки її боялись», — каже Олена.
За псом Рексом жінка доглядала майже три роки на прохання власників. Сусідка-квартирантка залишила його у своїй квартирі, коли виїхала з міста, а Олена вигулювала й годувала чотирилапого друга.
Рекс
«Спочатку він вив і страждав, а потім приїхала власниця квартири — господарка Рекса перестала платити, зв'язок втратився, так він у мене й залишився», — каже жінка.
Собаку Альфу знайшла, коли гуляла з Рексом. Побачила, як вона нещасна вештається вулицями, і серце не витримало. Спробувала прилаштувати до нових господарів, але наступного дня повернули через алергію. Тож Альфа теж залишилася з Оленою.
Альфа
Нове життя в тиші
В Устинівці Олена безплатно мешкає у приміщенні, яке знайшли благодійники. Вона сплачує лише комунальні послуги. Складно було знайти житло, де дозволили б жити з такою кількістю тварин — більшість власників відмовляли одразу, почувши про 50 котів і трьох собак.
«Якось облаштовуємось. Головне, що тут тихо. Я спочатку не могла звикнути: тривога, десь щось зашумить — і я тікати», — ділиться переселенка.
Олена говорить, перші тижні були найважчими — тіло і психіка не могли повірити, що небезпека минула. Тварини теж поступово заспокоюються. Вони перестали здригатися від кожного шуму, почали грати, стали довірливішими. У Добропіллі вони жили в постійному стресі — тепер нарешті можуть відчути себе в безпеці.
Пошук нових родин для хвостиків
Для здорових котів та кішок жінка шукає господарів — хоче, щоб вони знайшли свої домівки, де їх любитимуть. Собак вирішила не прилаштовувати — вони вже пережили зраду колишніх господарів і не заслуговують на чергове розлучення, тож залишаться з Оленою назавжди.
Нині вона потребує допомоги з меблями та будівельними матеріалами. У приміщенні не вистачає найнеобхіднішого для нормального життя.
«Шафи якісь потрібні, щоб поскладати речі. В кімнатах, де ми будемо жити — великі тріщини. Тому піна монтажна потрібна, шпаклівка. Також дрова, бо тут котел», — перелічує жінка.
Тварин Олена утримує за власні гроші та кошти благодійників. За її підрахунками, на місяць витрачає 15 тисяч гривень — це корм, наповнювач, ветеринарні послуги, ліки. Зараз активно шукає роботу, щоб забезпечити підопічних усім необхідним.
«Маю надію, що я повернусь додому, що закінчиться війна, що наше місто буде ціле», — каже Олена Костенко.
Свої в Telegram 
