Подохну тут — люди відмовляються їхати з пекла. Евакуація — репортаж із Костянтинівки

Свої.City
17 жовтня 2025 12:46 Коротко
Подохну тут — люди відмовляються їхати з пекла. Евакуація — репортаж із Костянтинівки

Екіпаж поліції «Білий Янгол» щодня під обстрілами рятує жителів Костянтинівки. Однак навіть перед обличчям смерті деякі люди відмовляються залишати свої домівки. Як відбувається евакуація з Костянтинівки — це репортаж «Подробиць». Свої обрали головне.

Місто-привид

Ворог рівняє Костянтинівку із землею. Тут майже не залишилося цілих будівель. Ані світла, ані води… Лише руїни. Спалені будинки, десятки знищених дронами машин і навіть підбиті наземні дрони — так виглядає зараз місто.

Але навіть із такого пекла деякі родини категорично відмовляються виїжджати.

Евакуація під вибухами

Саме з маркування себе кольоровим скотчем починається чергова поїздка поліцейських-евакуаторів «Білих Янголів» до фронтової Костянтинівки.

Перед поїздкою у Костянтинівку поліцейські клеють скотч, бо у місті вже є російські ДРГПеред поїздкою у Костянтинівку поліцейські клеють скотч, бо у місті вже є російські ДРГАвтор: скрин з відео

— Уже в місті працюють ДРГ ворожі, щоб бачили наші хлопці, що ми свої, — пояснює один із бійців.

Сьогодні в евакуаційного екіпажу — п'ять адрес. Багато людей із тваринами, є й лежачі хворі.

— Будемо забирати, далі передавати нашим партнерам-волонтерам, які везуть уже в безпечні місця України, — розповідає поліцейський.

Дощова погода — їхній союзник: ворожим дронам важче пересуватися. Але зовсім безпечно не буває. Тому в поліцейських завжди при собі дробовики як засіб останнього захисту проти БПЛА та спеціальний детектор «Дзига», розроблений українцями.

— Перехоплює відеосигнал оператора, — показує пристрій Геннадій, водій бронекапсули. Його напарник Дмитро виконує роль штурмана і спостерігає за детектором.

«Подохну тут»

Перша адреса — подружжя пенсіонерів. На порятунок їх записала донька, яка зараз за кордоном. Але літні люди категорично відмовляються виїжджати.

— Подохну тут. Значить, я подохну. 70 років ... куди їхати, — відрізає чоловік.

Людей вмовляють під звуки вибухів. Саме в цей момент неподалік падають три авіаційні бомби. Через «Старлінк» поліцейські зв'язують літніх батьків із дочкою по відеозв'язку. Усі разом переконують виїхати — марно.

Евакували мертвого сина

Наступна адреса — ще страшніша. Тут родичі, які теж за кордоном, записали на евакуацію батька та його лежачого сина. Але поліцейські дізнаються: син помер три дні тому. Тіло досі в будинку.

— Приїжджали, говорять похоронити. Як я похороню, якщо у мене нічого немає? — розводить руками літній чоловік.

Поліцейські забирають тіло в бронекапсулу, щоб передати в морг. Самого пенсіонера вмовляють виїхати, налагоджують зв'язок із донькою в Голландії.

— Зачем? Там вас годувати будуть, там у теплі ви будете, — переконують поліцейські.

— Не треба мені грошей. Я не поїду нікуди. Залишаюся. Я всю життя на землі, — стоїть на своєму чоловік.

— Ну, так сина поховайте хоч. Що ж ви тут залишаєтесь? — не здаються поліцейські.

Але й тут — відмова.

Порятунок із тваринами

Бронекапсула рушає далі. Навколо все здригається від вибухів. Кілька разів у небі помічають ворожі дрони.

Нарешті — люди, які погодилися на евакуацію. Вони чекали рятувальників. Із собою забирають трьох собак і півдесятка котів.

КостянтинівкаКостянтинівкаАвтор: скрин з відео

— У нас там, мабуть, 12 сумок і три собаки, й шість котів, — перераховує жінка.

— Є куди посадити котів?

— Так, переноски є.

— Довеземо, звісно, — заспокоює поліцейський.

Ще на одній адресі бронекапсулу заповнюють максимально — рятують навіть кролика. Машина з людьми, собаками, котами й кроликом їде повз спалені автівки, бронівки та будинки на виїзд із Костянтинівки.

«Потім — уже немає можливості заїхати»

Невдовзі в безпечному місці всіх врятованих пересаджують в інший транспорт. Геннадій розповідає: люди часто відмовляються від евакуації.

Людей передають волонтерам, які везуть їх далі, у безпечніші місцяЛюдей передають волонтерам, які везуть їх далі, у безпечніші місцяАвтор: скрин з відео

— Кажуть, що потім, потім… Але з власного досвіду можна сказати: потім — це вже коли у нас немає можливості заїхати. А вони хотять виїхати, — каже чоловік.

— Це вас не ображає?

— Ображає, так. І ображає, коли приїжджаєш — люди не готові. Вони думають, що це переїзд з усіма речами, які вони копили все своє життя. Але це евакуація — тільки з документами, — пояснює Геннадій. — Благо, що люди беруть тварин. Це дійсно подяка людям, що не залишають їх там у самотності.

І екіпаж вирушає на новий порятунок.