Двоє українських сиріт стали солдатами армії РФ. Як Росія перетворює дітей Донбасу на окупантів
Від сиріт до солдатів
Коля Сєдих зі Слов'янська та Стас Балицький з Горлівки познайомилися в Донецькій школі-інтернаті №1. Їм було по вісім років, коли вони опинилися без батьківської опіки на окупованій території. Сьогодні обом по 18, і обидва носять форму російської армії.
Коля Сєдих у Харцизькому притулку, 2019 рік
Стас Балицький від дитинства до нині, колаж Texty.org.ua
На своїх сторінках у соцмережах вони публікують фото зі зброєю, у військовій формі, позують на тлі російських прапорів, намагаючись приховати українське походження. Коля став рядовим армії РФ, ймовірно, у складі Кубанського козачого війська в Краснодарі. Стас — курсант Московського вищого військового командного училища, де готують командирів мотострілкових підрозділів та військову поліцію.
Обидва виглядають задоволеними своїм статусом. Друзі вітають їх у коментарях. Вони пишаються формою та зброєю. І, схоже, не усвідомлюють, що є жертвами багаторічної системної роботи з викрадення та мілітаризації українських дітей.
Як це сталося: десять років пропаганди
Історія обох хлопців — ілюстрація системної роботи Росії з депортації та мілітаризації українських дітей. Процес розпочався задовго до 2022 року і складався з кількох послідовних етапів.
Етап перший: пропаганда та маніпуляції (2014-2022)
З 2014 року діти в інтернатах на окупованих територіях жили в атмосфері тотальної пропаганди. Усюди висіли російські прапори, прапори самопроголошених "республік" та портрети Путіна. До притулків регулярно приїздили російські бойовики з гуманітаркою — продуктами, іграшками, подарунками. Для знедолених дітей, які бачили навколо себе руйнування і голод, ці люди зі зброєю ставали героями та рятівниками.
Фото з офіційного сайту Центрального козачого війська Росії, зроблене у 2015 році
Восьмирічний Коля чотири роки провів у Харцизькому притулку, куди регулярно навідувалися бойовики з інтернаціональної бригади "П'ятнашка". Вони дарували прапори своєї бригади, розповідали про "подвиги", грали з дітьми. Завжди у військовій формі, пізніше — з медалями. Один із них, Олег Тарутін, колишній лікар швидкої допомоги з Донеччини, навіть оголосив дітям: "Мы вас всех принимаем в "Пятнашку"".
Скриншот із відео, розміщеного на ютуб-каналі бригади «П’ятнашка» у квітні 2015 року
Для хлопчика, який залишився без батьків, такі приїзди були святом. Це були єдині дорослі, які приносили їжу та увагу. Це формувало у дітей образ "доброго захисника з автоматом".
Директорка притулку Олена Нікуленко ще в 2015 році зізналася журналістам міжнародної агенції Associated Press (стаття наразі видалена, вона доступна тільки в архіві): "Ці діти отримують інформацію лише з одного боку. Вони бачать, що (урядові війська. — Ред.) стріляють у нас, а їхні батьки та брати беруть до рук зброю і йдуть нас захищати".
У тому самому 2015 році восьмирічний Коля підтягувався на турніку перед бойовиками "П'ятнашки", щоб похизуватися перед своїми "героями". На іншому фото він стоїть у натовпі дітей і дивиться з захватом на Валентина Константінова з Центрального козачого війська — російського мілітаризованого угруповання, чиї вояки воювали в Україні.
Притулок потерпав від браку фінансування. Окупаційна влада зруйнувала попередні схеми, а нові не налагодила. Вихователі та кухарі скаржилися на камеру, що "одні крупи залишилися". І в цій ситуації російські бойовики з продуктами виглядали як справжні рятівники.
Використання дітей для пропаганди
Стаса Балицького також активно використовували для пропагандистських цілей. У 2018 році його фото з'явилося на сайті начебто італійської благодійної асоціації "Aiutateci a Salvare i Bambini" ("Спасем детей (людей) Донбасса от украинских нацистов"), засновник якої пов'язаний з Росією. Сайт був заповнений закликами "врятувати дітей Донбасу" російською, італійською, англійською та французькою мовами.
Підліток позував на фото з наборами продуктів і ліків, отриманих як гуманітарна допомога.
Журналісти видання не знають, що сталося з батьками хлопця, тому наводять просто підпис до однієї з його світлин в соцмережах.
Під цим фото Стас розповідає наступне: "Мене звати Станіслав Б. Я живу в Горлівці. Я втратив обох батьків через війну. Про мене піклується моя тітка. За літо я дуже виріс, і тепер теплий одяг та взуття на зиму для мене занадто дорогі. Я прошу, щоб Дід Мороз приніс мені кілька речей одягу".
Схоже фото було на окупаційному сайті під заголовком "Донбассу нужна помощь России". Ним ілюстрували заклик "Общественного фонда вдов и матерей героев Донбасса" допомогти дітям "погибших защитников Республики".
Українські діти, яких начебто треба було рятувати від української армії, стали ключовим аргументом у поясненні причин вторгнення Росії в Україну у 2014 році. Інтернет досі завалений колажами з написами "Save Donbass children" та "Спасем детей Донбасса от украинских нацистов".
Етап другий: масова депортація (лютий 2022)
18 лютого 2022 року, за шість днів до повномасштабного вторгнення, 225 дітей з Донецької школи-інтернату №1 "евакуювали" до Росії. Офіційне пояснення — "загроза нападу України на Донбас".
Депортація дітей
Насправді Росія готувала повномасштабне вторгнення і заздалегідь вивозила дітей з окупованих територій.
Коля та Стас, ймовірно, були в цій групі депортованих. Навесні 2022 року обидва разом перебували в Ростові-на-Дону — про це свідчить спільне фото у футболках з написом "Ростов-на-Дону" в компанії викладача одного з місцевих вишів.
До школи-інтернату №1, звідки їх вивезли, обидва хлопці потрапили раніше. Коля провів там щонайменше два роки — з 2020-го. Невідомо, коли саме туди потрапив Стас, але в 2020 році вони вже могли перетинатися там.
У цій школі-інтернаті також панувала атмосфера мілітаризації. Директорка Ольга Волкова, нагороджена купою медалей від окупаційної влади, активно просувала "патріотичне виховання". Діти брали участь у парадах до 75-річчя перемоги в Другій світовій війні, їх залучали до "Юнармії" та "Молодої гвардії". На фото з тих років директорка надягає каски на малюків, розповідає щось дівчаткам у військовій формі.
Саме Ольга Волкова через кілька років палко вітатиме Стаса Балицького коментарем у соцмережі після закінчення ним кадетського корпусу. Вона відіграла ключову роль у стиранні ідентичності своїх підопічних та їх подальшій мобілізації.
Етап третій: кадетські корпуси (2022-2024)
Восени 2022 року шляхи хлопців географічно розійшлися, але обидва потрапили до кадетських корпусів — спеціальних закладів для підготовки майбутніх офіцерів. Стас вступив до кадетського корпусу в місті Руза Московської області, Коля — у Кропоткінський корпус імені Геннадія Трошева на Кубані.
До речі, Трошев, іменем якого названо корпус, був російським генералом, що воював у Чечні в 1990-х і закликав до публічної страти чеченців, які чинили опір російській окупації.
Кадетські корпуси — це не просто школи з військовим ухилом. Це фактично армія для старшокласників: казарми, муштра на плацу, паради, вогнева підготовка, військово-польові збори. Щодня — шикування, "Разговоры о важном" (пропагандистські бесіди), зустрічі з "ветеранами" російсько-української війни.
З фотографій, які хлопці самі поширювали в соцмережах, видно, що вони були старанними кадетами. Вони бігали, стріляли, підтягувалися, змагалися, отримували медалі. Стас позував із викладачами, брав участь у "зльотах ГТО" (фізкультурно-спортивного комплексу), ходив у походи з прапорами корпусу.
Коля активно займався боксом, демонстрував маскулінну естетику в своїх постах: м'язи, змагання, зброя. На його сторінці дедалі більше патріотично-мілітарного контенту: уніформа, зброя, пісні про армію та війну.
У вересні 2023 року Колю разом з іншими кадетами зібрали на перегляд документального фільму "Донбасс. Резервный полк". Режисер — Валерій Тимощенко, який активно знімає пропагандистське кіно з часів вторгнення Росії в Чечню. Його фільми про російсько-українську війну стали частиною "патріотичного виховання" в мілітаризованих закладах.
На одному з таких показів у 2025 році Колю знову "наздогнала" бригада "П'ятнашка" — вдова одного з бійців цієї бригади розповідала кадетам про "подвиги" свого чоловіка.
Кадети також їздили на профорієнтаційні зустрічі. На одній із таких зустрічей у московському корпусі, де навчався Стас, представники Московського вищого військового командного училища розповідали про переваги військової кар'єри.
Система перетворення дітей на солдатів
Росія створила цілу індустрію мілітаризації молоді. Кадетські школи, військово-патріотичні клуби "Патріот", "Юнармія", "Молода гвардія" — усі ці структури працюють на одну мету: виховати покоління, яке буде беззаперечно служити режиму.
У лютому 2024 року Коля Сєдих демонстрував військовим та чиновникам вміння володіти зброєю на відкритті військово-патріотичного клубу "Патріот" на Кубані. Лише в Краснодарському краї до таких клубів планують залучити 10 тисяч вихованців.
Відкриття клубу «Патріот». Коля Сєдих на передньому плані. Фото із сайту Кубанської митрополії РПЦ mitropoliakuban.ru
Це ще один формат залучення молоді до навчання військової справи, який активно запроваджується в Росії. Дітей готують до війни з шести років — у Росії навіть з'явилися кадетські групи в дитячих садках.
За два роки в кадетських корпусах хлопці повністю засвоїли російську ідеологію. Їхні сторінки в соцмережах заповнені фото з парадів, військових навчань, зустрічей з бойовиками. Вони співають російські військові пісні, беруть участь у святкуваннях "Дня республики" (псевдореферендум 2014 року) та "Дня Перемоги".
Етап четвертий: вступ до армії
У 2024 році обидва хлопці закінчили кадетські корпуси і вступили до російських військових структур. Стас став курсантом Московського вищого військового командного училища, де готують командирів мотострілкових підрозділів та військову поліцію.
Цікавий факт: у 2022 році набір на спеціальність "військова поліція" в російських військових вишах різко зріс. А в 2024-му в училище, куди вступив Стас, брали всіх без винятку віком до 35 років незалежно від успішності. Головне — належна фізична форма. Росії терміново знадобилося багато наглядачів за своєю армією через масове дезертирство під час війни проти України.
Коля Сєдих став рядовим російської армії. Єдину фотографію у цьому статусі він супроводив піснею "Полюби кого-то не в погонах" — романтизуючи військову службу. Друзі в коментарях вітають його з мобілізацією, він пишається своїм статусом.
Ймовірно, Коля служить в одному з підрозділів Кубанського козачого війська, що базується в Краснодарі. Кропоткінський корпус, який він закінчив, є підшефним закладом саме цього військового формування.
Під ширмою "славних традицій вільного козацтва" насправді діють звичайні підрозділи регулярної армії. Частина з них воює на передовій, частина займається мобілізацією та патрулюванням у тилу.
Це воєнний злочин
За міжнародним правом, зокрема за роз'ясненнями Міжнародного комітету Червоного Хреста до Женевської конвенції, пропаганда, спрямована на добровільний вступ дітей з окупованих територій на військову службу у ворожій армії, є воєнним злочином. Нав'язування громадянства країни-окупанта цього не скасовує.
Коля та Стас — повнолітні, тому формально їхній вступ до армії може вважатися добровільним. Але чи можна назвати добровільним рішення людини, яку з восьми років систематично позбавляли національної ідентичності, накачували пропагандою та готували до служби в окупаційній армії?
Десять років — з 2014-го по 2024-й — ці хлопці жили в середовищі, де їм говорили, що Україна — ворог, що російські бойовики — герої та рятівники, що служити в російській армії — це честь та обов'язок. Вони не мали доступу до альтернативної інформації. Діти зі звичайних родин мали хоча б якийсь шанс дізнатися про інший погляд на події, тоді як у сиріт навіть цього шансу не було.
Журналісти Texty.org.ua запитували в обох хлопців, чи добровільно вони пішли служити, як ставляться до війни і чому опинилися в інтернаті. Відповіді не отримали. Можливо, самі хлопці вже не пам'ятають, звідки прийшли, або не хочуть пам'ятати.
Масштаби проблеми
Історія Колі та Стаса — лише два приклади з тисяч. За даними різних організацій, Росія депортувала з окупованих територій України понад 19 тисяч дітей. Багато з них опинилися в кадетських корпусах, військово-патріотичних клубах, табо рах для "патріотичного виховання".
За даними російських ЗМІ, у 2025 році понад 9,2 тисячі "кубанських козаків" воюють в Україні. Вони діють у складі підрозділів БАРС-1, БАРС-11, БАРС-16, БАРС-20, БАРС-23, БАРС-32, БАРС-38 на Запорізькому, Херсонському та Донецькому напрямках.
Окрім Кубанського в Росії є й інші "козачі війська": Донське, Центральне тощо. Усі вони воюють в Україні. І серед них можуть бути десятки, якщо не сотні вихідців з українських дитячих будинків та інтернатів.
Повернення додому ворогами
Тож у громадянина України Колі Сєдих, жертви російських воєнних злочинів, є всі шанси невдовзі повернутися додому, на Донбас. Але вже як Ніколай, солдат окупаційної армії. Можливо, йому доведеться воювати проти українців, захищати окупаційну владу, патрулювати вулиці міст, де він народився.
Стас Балицький, який готується стати командиром мотострілкового підрозділу або офіцером військової поліції, також може опинитися на українській землі. Але з іншого боку фронту.
Обидва хлопці залишаються українськими громадянами за законом. Обидва — жертви війни та системних воєнних злочинів. Але машина, створена Росією, зробила з них потенційних окупантів власної землі, людей, які можуть підняти зброю проти своєї країни.
Це і є справжнє обличчя "порятунку дітей Донбасу", яким Росія виправдовувала своє вторгнення. Під гаслами про захист дітей від "української агресії" Росія викрадала їх, стирала пам'ять про батьківщину, перетворювала на зброю проти власного народу.
Колишні восьмирічні хлопчики, які колись раділи подарункам від бойовиків, тепер самі стали частиною військової машини. Вони не пам'ятають або не хочуть пам'ятати, що народилися в Слов'янську та Горлівці, що їхня справжня батьківщина — Україна. Для них тепер вона — ворог.
І таких, як вони, можуть бути тисячі.
Свої в Telegram 
