У нас є 10-15 хвилин. Як поліцейські-парамедики Донеччини рятують життя під обстрілами
Перегони зі смертю
Щодня росіяни обстрілюють міста вільної Донеччини, убивають та ранять мирних жителів. І щоразу на допомогу поспішають поліцейські-парамедики — перший в Україні загін правоохоронців із медичною підготовкою. Вони з'являються на місці прильоту першими, коли ще клубочить дим і невідомо, чи полетить наступна ракета.
Один із найнебезпечніших моментів у їхній роботі — повторні влучання. Росіяни застосовують тактику подвійного удару: вичікують, коли почнеться порятунок постраждалих, і атакують удруге, щоб спричинити максимальне кровопролиття.
Ігор
"Я завжди кажу тим, з ким виїжджаю: звертайте увагу на час. Загалом це 10-15 хвилин. Бажано вкластися в цей проміжок, бо потім щось прилітає. Мабуть, якийсь дрон висить угорі і бачить, що під'їхала машина", — розповідає один з парамедиків Ігор.
Бачили реальне пекло
За плечима кожного з цих копів — десятки й сотні врятованих життів. Але якою ціною? Вони бачили реальне пекло.
7 квітня 2022 року росіяни вдарили ракетою по Краматорському вокзалу, де сотні людей чекали на евакуацію. Мар'яна, одна з парамедиків, розповідає, що то був її перший виїзд: "Дуже багато ампутованих кінцівок, багато крові, просто паніка. Там були діти віку моєї дитини. Вже ввечері, коли оцінюєш, тільки розумієш, що відбулося. Це жахіття".
Мар'яна
27 червня 2023-го — ракетний удар по піцерії в Краматорську. 13 загиблих, майже 70 постраждалих. Мар'яна знову рятувала людей: "Дуже багато потерпілих було під завалами. Дуже важко було добратися до центру — все завалено. Рятівники допомагали пролазити через вікна".
Поранені, але повертаються
Майже кожен із парамедиків уже сам зазнавав поранень, але після одужання повертався на передову.
Данило отримав поранення 24 червня 2024 року в Покровську, коли надавав допомогу постраждалим.
Данило
"Був на повторному прильоті, вернувся з лікарні до місця події та потрапив під повторний удар. П'ятеро вбито, 49 людей постраждало — і я в тому числі", — згадує він.
Андрій вивозив людей з місця вибуху, хоча й сам потребував допомоги: "Підходжу до машини — там колеса всі спущені, скло вибите. Автомобіль весь пом'ятий, як бляшанка. І я розумію, що я туди не доїду".
Андрій
День у день ці правоохоронці ризикують собою, аби врятувати життя мирних жителів Донеччини. Їхня робота — це справжні перегони зі смертю, де кожна хвилина може стати останньою.


