«Гараж-хаб», зелена кімната у Дружківці та міський пікник: враження від 2019-го Світлани Агаджанян
На запитання Свои.Сity у рамках спецпроєкту за підсумками 2019 року відповідає Світлана Агаджанян – активістка, членкиня ГО «Україна можливостей».
Головна подія в місті в 2019 році, яка запам’яталась та про яку хочеться розповісти
- Подія, про яку я б хотіла розповісти, це міський пікнік. Це був захід для волонтерів, активістів, без прив’язки до донорських ресурсів. Це була і сцена для виступів, і розваги для дітей, і заходи з безпеки – відпочинок в центрі міста з різними локаціями. Це було випробуванням певним і для нас, як організаторів.
Хто вас здивував минулого року?
- Мене здивувала співпраця з Дружківського міською владою, коли ми проводили аудит з доступності міста. Головна архітекторка міста відгукнулася, допомагала нам втілити цей проєкт, тому ця взаємодія відбулася. Виходить, що партнерство з представниками влади можливе, за ним завжди стоять люди.
Де ви відпочивали торік та в якому місті/регіоні/країні побували?
- Я побувала в освітній подорожі у Грузії, це був новий цікавий досвід. Звідти я привезла ідею створення «зеленої кімнати», яку зараз ми просуваємо у Дружківці. Це інший підхід до роботи з підлітками, які порушують закон. Це не про покарання, а про профілактику, не допит, а інтерв’ю, це коли правосуддя дружнє до дитини. Також мене вразила поїздка до Німеччини. Коли ми розповідали німцям про наші громадські організації, бюджет участі, це їх дивувало, у них такого немає або це інакше там виглядає, тобто наш досвід їм теж може бути цікавий. Це приємні відчуття, значить, нам теж є чим ділитися.
Прочитана минулого року книга чи побачений фільм/серіал, які вплинули на вас
- Я зараз читаю книжку «Не бійся діяти: жінка, робота і воля до лідерства» Шеріл Сендберг. Авторка розмірковує над гендерною рівністю, як наші традиції впливають на нашу поведінку, на наші лідерські якості, на бажання змінювати щось у житті. Є цікаві приклади соціологічних досліджень, чому жінки скептично ставляться до жінок-лідерок. Проводжу паралелі зі своєю робою у громадському секторі, інколи відшукую себе у таких діях.
У 2020 році війна завершиться і всі окуповані міста повернуться під українську юрисдикцію?
- Про війну мені вже ставили питання. Поживемо – побачимо. Щоб не розгойдувати свій внутрішній світ, ставлюся до таких питань, як до очікувань. У 2014 році ми помилилися, зараз я міркую у короткостроковій перспективі.
У вас є право розпорядитися 3 мільйонами гривень для розвитку міста або району. Куди б ви їх витратили?
- Три мільйони гривень я б витратила на простір «Гараж-хаб», де було б обладнання і люди могли щось там виготовити самотужки. У школах і садочках я б влаштувала лабораторії, щоб діти проводили досліди, творчо пізнавали світ. Щоб вчителі поїхали за досвідом до колег, як вони організовують це навчання. Хочу з колегами побувати у Фінляндії чи Швеції, щоб подивитися їхні підходи у вихованні. Для громади міста можна було б створити простір для різновікового дозвілля – не лише для дітей, а й для літніх людей, щоб їх активізувати.
Людина, до думки якої ви дослухалися минулого року
- Я дослухалася до думки різних людей – це чоловік, друзі, колеги. Я думаю, дуже важливо дослухатися до своєї совісті і діяти відповідно до своїх переконань. Це дуже важливо.
Свої в Telegram 
