8 складних питань про примусову паспортизацію в окупації. Чи варто карати за російський паспорт?

Анастасія Калініна, юристка КримSOS: 

Починаючи з 2014 року, а саме з окупації Криму, а потім і окремих районів Донецької та Луганської областей росія провадить політику нав’язування свого громадянства. 

У лютому-березні 2014 року росія “автоматично” надала громадянство усім кримчанам, а відмовитись було майже неможливо. Ті, хто все ж вирішував залишити українське громадянство, позбавлялись майже усіх фундаментальних соціальних і політичних прав.

Таку тенденцію ми бачимо і сьогодні на новоокупованих територіях сходу, Херсонської та Запорізької областей, а також щодо українців, який примусово вивозять або депортують до росії. 

Як приклад, вираженням примусової паспортизації є те, що отримання соціальної допомоги, збереження права власності на своє житло та навіть отримання гуманітарної допомоги можливе тільки за наявності російського паспорта. Внаслідок примусової паспортизації громадяни України можуть стати ще й жертвами наступних воєнних злочинів – незаконного призову до окупаційної армії та участі у бойових діях проти власної держави.  

Люди едущие из ОРДЛО в РФ показывают свои паспорта, 2020 годФото: AP/Alexei Alexandrov

Марія Красненко, юристка ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”:

Слід розуміти, що паспортизація росії на окупованих територіях України є нікчемною і не має правових наслідків як для України, так і для інших держав, які керуються нормами міжнародного права, і в цілому верховенства права. 

Ні. Це відображається як в позиції українського МЗС, так і у заявах Брюсселю і ряду інших країн. Звісно, окремі держави або утворення (як от Придністров’я, Осетія тощо) можуть в подальшому повідомляти про визнання таких паспортів. Проте це точно не ті заяви, на які слід орієнтуватись при формуванні своєї позиції. 

Спрощення порядку отримання паспортів росії українцями та примусова паспортизація — черговий крок рф в цій війні, який має жорстоко засуджуватися Україною і міжнародною спільнотою.

Альона Луньова, директорка з адвокації, центр прав людини ZMINA:

Причиною того, що низка громадських організацій висловили свою позицію по криміналізації цього питання, були публічні коментарі віце-прем'єр-міністра, міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук щодо необхідності встановлення кримінальної відповідальності за прийняття громадянства країни-окупанта. 

Ми вважаємо, що такі висловлювання, як і сама ідея, є небезпечними, тому що працюють на зневіру українських громадян, які вимушено залишилися в окупації

Вони живуть в умовах, коли окупант може змусити їх отримувати російське громадянство (наприклад, заборона виїзду з окупованої території дітям без паспорту, коли очевидна неможливість отримання ними українського паспорту). Крім того, ідея криміналізації отримання паспорту рф точно буде використана російською пропагандою для залякування населення на окупованих територіях. 

Ми вважаємо, що Україна як незалежна європейська країна має пропонувати своїм громадянам, що вимушено залишаються в окупації, захист та підтримку, а не нові статті Кримінального Кодексу. 

Володимир Гончаров, правовий аналітик БФ “Право на захист”:

Законодавство України не передбачає жодної відповідальності за отримання паспорта громадянина росії. Але в Україні визнається і діє принцип єдиного громадянства, одним з проявів якого є те, що коли громадянин України набуває громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Нагадаємо, що з-поміж принципів інституту громадянства в Україні Закон проголошує також право на зміну громадянства України і на його збереження. 

Набуття громадянином України громадянства росії в поєднанні зі вступом до армії чи наданням різної допомоги ворогові (в особі представників збройних формувань чи інших агентів) становить державну зраду за статтею 111 Кримінального кодексу України. 

Пропозиція Верещук спрямована на протидію паспортизації, що відбувається на тимчасово окупованих територіях. Однак це саме той випадок, коли мета не виправдовує засоби: карати постраждалих — це велика несправедливість

Марія Красненко, юристка ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”:

Наразі ми бачимо неузгодженість українською позиції у даному питання, з одного боку — чітка заява МЗС про нікчемність дій і заклик до міжнародної спільноти до засудження дій РФ та потребу у наданні зброї, з іншої — тестування меседжів від віце-прем’єр міністерки, пані Верещук, про кримінальну відповідальність за отримання паспорту держави-агресорки. Тому звісно, перш за все позиція держави має бути чіткою, прозорою і підтверджувати орієнтованість на людей. Саме тому заяви про те, що це питання є політичним, а не юридичним, викликає серйозний острах. 

Володимир Гончаров, правовий аналітик БФ “Право на захист”:

Спершу потрібно уточнити, про яку саме паспортизацію йдеться. Отримання російського паспорту, що відбувається в примусовому порядку, тобто вчинене під психологічним чи психічним примусом або в стані крайньої необхідності, зокрема для забезпечення доступу до критично необхідної соціальної інфраструктури, не може бути кримінально караним виходячи з положень Загальної частини КК. 

Натомість для того, щоб встановити кримінальну відповідальність за добровільне отримання паспорту, ми повинні пересвідчитись, що відповідне діяння містить всі необхідні ознаки складу злочину, зокрема є суспільно небезпечним і добровільним. 

Паспортизація на тимчасово окупованих територіях носить суспільно небезпечний характер та використовується агресором на шкоду територіальній цілісності України.

Такі діяння є частиною окупаційної тактики, що була вже раніше використана в Абхазії, Північній Осетії та Придністров'ї.

Слід звернути увагу, що з точки зору міжнародного права видача паспортів не обов'язково тягне за собою встановлення відносин громадянства (оскільки громадянство як зв'язок між державою та особою повинен бути добровільним і мати певну міру стабільності і міцності), а відтак "запхане за комір" громадянство РФ це зовсім не те, що має на увазі Європейська конвенція про громадянство 1997 року (до речі, підписана зі сторони РФ, але не ратифікована). 

І попри це, видача паспортів виконує для РФ такі тактичні функції:

• створює ілюзію правового зв'язку між окупантом та жителями ТОТ;

• є передумовою для проведення псевдореферендумів в квазі-державних утвореннях з подвійною метою: або забезпечити на відповідних територіях фактичний контроль через підконтрольний уряд, або поглинути і включити її в склад РФ.

Отже, суспільна небезпека самої паспортизації сумнівів не викликає.

Ключовою рисою аналізованого злочину є те, що суб'єкт отримує паспорт громадянина РФ за своєю доброю волею. І саме цей аспект є каменем спотикання, адже потрібно відповісти на питання про те, наскільки отриманню паспорта громадянина РФ в умовах окупації взагалі може бути притаманна добровільність. В умовах масових викрадень, обмежень свободи пересування та особистої недоторканності. А з іншого боку: що заважає людині стверджувати, що вона зазнала фізичного або психічного примусу і ніколи не давала своєї згоди на отримання паспорта громадянина РФ?

Таким чином, попри те, що сама паспортизація носить суспільно небезпечний характер і є злочином окупаційної влади, встановлення вини особи за добровільне отримання паспорту є проблематичним в теорії та буде нездійсненним на практиці.

Марія Красненко, юристка ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”:

Є нюанси.

Відповідно до законів, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, окупаційної влади є недійсним і не створює правових наслідків. Це не стосується документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Наразі розробляється адміністративна процедура реєстрації замість необхідності звернення до суду.

Окремо акцентую увагу на положенні, яке визначає, що примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Це те, про що також варто пам’ятати, роблячи політичні заяви.

Володимир Гончаров, правовий аналітик БФ “Право на захист”

Якщо не вважати гідною метою лякати і без того переляканих людей в окупації, то кримінальну відповідальність за отримання паспорта громадянина росії встановлювати не треба.

Марія Красненко, юристка ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”:

Моє переконання полягає в тому, що ми маємо діяти в межах чинного кримінального законодавства, а не створювати передумови до ще більшого страху. Адже заяви про кримінальну відповідальність з боку України за отримання там паспортів вже використовує і буде надалі наповну використовувати російська пропаганда, а ті, хто змушений був отримати паспорт (в тому числі серед депортованих) будуть боятися повернення української влади на деокуповані території.

Також, важливим є максимальні дії і заяви про підтримку українців в окупації

Так, ми не можемо привезти туди допомогу чи гроші, проте ми можемо постійно давати здорові меседжі, запроваджувати дистанційні послуги для українців для підтримки зв’язку і поширення своїх повноважень.

Володимир Гончаров, правовий аналітик БФ “Право на захист”:

Жодних. Така норма буде мертвою через неможливість доведення добровільності отримання паспорта в умовах окупації. Отримання російського паспорта повинне тягти кримінальну відповідальність тільки у випадку наявності ознак державної зради.

Марія Красненко, юристка ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”:

Не можу в повній мірі погодитись з такою позицією, адже багато чого залежатиме від обраного політичного курсу. На жаль, ми часто саме цим і керуємось в питаннях, які мають вирішуватись виключно в юридичній площині. В свою чергу, скажу, що громадськість зі свого боку надалі буде вживати можливі кроки до того, аби держава Україна діяла в інтересах українців, в тому числі тих, хто залишається в окупації. 

***

Публікація підготовлена в межах проєкту «Цифрові, інклюзивні, доступні: підтримка цифровізації державних послуг в Україні», що реалізується Програмою розвитку ООН в Україні у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України за підтримки Швеції.

Думки, зауваження, висновки або рекомендації, викладені в цьому документі, належать автору і не обов’язково відображають погляди Програми розвитку ООН, Уряду Швеції та/або Міністерства цифрової трансформації України.

Вас приймуть. Як українські сімейні лікарі допомагають пацієнтам з окупації

«У каждого - три паспорта». Громадское показало, как жители Донбасса получают российское гражданство

Во сколько обойдется раздача российских паспортов «ДНР» и «ЛНР»? Давайте считать