Це особливо круті перемоги! Розповідаємо про паралімпійців зі сходу, які везуть 16 медалей з Токіо
Плавець Андрій Трусов завоював шість медалей Паралімпіади для України. Зараз він повертається до рідного міста - Миколаївки, що під Слов'янськом. І вже будує плани на Ігри в Парижі! Свои розповідають про нього та інших паралімпійців-призерів Ігр в Токіо зі сходу, які привезли 15 медалей на Донеччину та одну на Луганщину.
Довідка Свои: З 24 серпня по 5 вересня в столиці Японії відбулися XVI літні Паралімпійські ігри. Змагання повинні були відбутися влітку 2020 року, проте через пандемію їх перенесли. Для нашої країни ця літня Паралімпіада стала вже сьомою. На токійських Іграх Україна посіла шосте місце з 78 країн. Наші спортсмени завойовували 98 медалей - 24 золотих, 47 срібних, 27 бронзових.
У басейні – як риба у воді
Безумовним лідером за кількістю медалей став плавець Андрій Трусов. 21-річний спортсмен змагався в семи дисциплінах і здобув шість медалей.
Андрій народився в місті Миколаївка, це поруч зі Слов’янськом. Тут він живе разом з батьками. Хлопець має параліч двох ніг, каже, що це з народження. Але маючи діагноз "дитячий церебральний параліч", Андрій вільно пересувається без допомоги спеціального візка.
Андрій Трусов здобув 6 медалей на Іграх в Токіо
"В плавання прийшов у 12 років. До цього займався малюванням, намагався вчитися грати на гітарі. Але з цього мені нічого не подобалося. І якось знайома матусі запропонувала відвідати басейн у Слов’янську, розповіла про тренерів Андрія Вікторовича та Світлану Михайлівну Казначеєвих. Що вони відомі на всю України та саме займаються з дітьми з інвалідністю. З батьками поїхав на заняття. Мені одразу все сподобалося. Я як пірнув у басейн, відчув себе, як риба у воді. І вже 10 років займаюся плаванням".
Влітку 2014-го рідне місто паралімпійського чемпіона зазнало серйозних руйнувань під час багато чисельних обстрілів. На декілька місяців Андрій, тодішній учень 8-го класу, разом в матір'ю вимушений був поїхати до бабусі, яка живе також в Донецької області, але на мирній території, де війною і «не пахло». Батько ж весь час залишався в Миколаївці.
Для Андрія Паралімпіада в Токіо – перша в його спортивній кар’єрі. На попередню в Ріо-де-Жанейро він не підходив по віку, і до того ж не мав ще певних досягнень.
"У 2018-му році я відібрався на етап Кубку світу в Шеффілді (Велика Британія). Саме тоді стався мій перший закордонний досвід. В цьому ж році на чемпіонаті Європи в Дубліні я вже склав конкуренцію іншим спортсменам: взяв комплект медалей, а перше місце посів, подолав вільнім стилем 50 метрів, друга місце – 50 метрів батерфляєм і трете – 100 метрів на спині. Вважаю, що саме в Ірландії почався розвиток моєї професійної спортивної кар’єри".
Тренування перед Паралімпіадою майже не відрізнялися від будь-яких інших змагань. Тільки, за словами Андрія, трохи більше часу приділялося саме основним дистанціям. А ми вже знаємо, що наш земляк в Токіо змагався у всіх можливих дисциплінах.
"Перед Токіо були на зборах в Каменському Дніпропетровської області. Там від готелю до басейну йти пару хвилин. Тренування були кожного дня: зранку – одна година в спортивній залі та дві годині у воді, увечері – ще дві годині в басейні. Зараз в Слов’янську тренуюся дуже рідко, а коли тільки починав займатися плаванням, мене батько возив на автомобілі. Трохи подорослішав, самостійно їздив на автобусі, відстань між Слов’янськом і Миколаївкою лише 20 кілометрів. А зараз, маючи водійське посвідчення, можу вже керувати машиною, тож добираюся до басейна сам".
В Японії здивували картоні ліжка, порадували м’ясні страви
Новину про те, що Ігри через пандемію коронавірусу перенесли на рік, Андрій сприйняв з прикрістю.
"Мені було прикро до глибини душі. Просто я вже пройшов основну підготовку, вже почав плавно підходити до змагань і майже був готовий боротися за медалі. А тут ,як грім серед ясного неба, – ніхто нікуди не їде! І ми пішли на карантин. Ніяких занять, тому що басейн закритий. Довелося десь чотири місяці тренуватися вдома, це звичайні фізичні вправи, наприклад, підтягування, віджимання, заняття з фітнес-гумкою. Тренування з тренером у залі або в басейні та тренування вдома самостійно – дві великі різниці. До того ж з часом пропадає відчуття води, а потім важко знову налаштуватися на тренувальний ритм".
Ліворуч - Андрій Трусов, один з лідерів паралімпійської збірної за кількістю медалей
З усіх стилів Андрій віддає перевагу вільному. Каже, що вважає найлегшим з усіх стилів і на подолання 50 метрів вільним стилем не потрібно багато енергії. Саме цей стиль приніс Трусову золоту медаль.
"Сто метрів на спині – це мій додатковий стиль. Тут я теж взяв золото. Важко далася мені ця перемога. Я розраховував просто попасти в трійку лідерів, а вийшло так, що не тільки переміг. Був приємно здивований тим, що мій результат став ще і світовим рекордом (1:08.14). З усіх дистанцій мені не підкорився тільки брас. Вже 10 років в спорті, а і досі не навчився плавати брасом (сміється). Зайняв сьоме місце. Буду намагатися до наступної Паралімпіади, яка запланована в Парижі у 2024 році, підкорити брас. Але я занадто великий для цього стилю і мені некомфортно ним плавати: мій зріст 196 см, а вага – 86 кг".
Срібні нагороди Андрій взяв на дистанціях 200 метрів комплексним плаванням, 400 метрів вільним стилем та 50 метрів батерфляєм.
"Організація Паралімпіади була на рівні. Японці молодці. Порадував великий вибір їжі, особливо м’яса: курятина, свинина, яловичина, баранина тощо. Здивували ліжка, вони зроблені з картону, який буде перероблений після Ігор. До нас їх використовували олімпійці, тому нам вони дісталися вже трохи «зламані» (сміється). Майже весь час перебування в Токіо погода була неймовірно спекотною. Повітря сухе, дихати не було чим. А усюди був масковий режим. Прикро, що через обмеження нас за територію паралімпійського селища не випускали, тому подивитися столицю Японії не вдалося. З цієї причини не було і глядачів на трибунах. Мій друг Віктор Смирнов, з яким я жив в одному блоці, каже, що з глядачами виступати крутіше, це неймовірна підтримка, коли люди скандують твоє ім’я та аплодують. На жаль, мені ні з чим порівняти, це ж мої перші Ігри".
Хочу авто і будинок. А ще - побути в тиші
Поки Андрій був в Японії, почалося навчання, в тому числі й в Слов’янському педагогічному інституті. Тут Трусов здобуває освіту за спеціальністю "Реабілітолог".
"Перейшов вже на четвертий курс. З кожним роком часу на навчання стає все менше. Чесно кажучи, я ще не визначився, ким у майбутньому хочу бути. Але точно знаю, що не тренером (посміхається). Далі буде видно".
Андрій Трусов у мабутньому планує стати реабілітологом
Вранці 5 вересня Паралімпійська збірна України прилетіла до Києва і потім спортсмени роз’їхалися до рідних міст. Андрій одразу вирушив на рідну Донеччину, де вже чекають рідні. За його словами, батьки в приємному щоці від кількості перемог.
"Вперш за все мені хочеться обійняти своїх рідних, з’їздити до бабусі. За перемоги навіть можна буде випити келих шампанського. І деякий час побути в тиші, відпочити. Що стосується якихось більш глобальних бажань, хочу новий і зручний автомобіль, а також свій будинок. А в перспективі й родину".
Як виступили інші паралімпійці Донеччини на Іграх в Токіо
Єгор Дементьєв, Слов’янськ
Єгор Дементьєв Заслужений майстер спорту України з велосипедного спорту
Заслужений майстер спорту України з велосипедного спорту Єгор Дементьєв, який представляв Слов’янськ, виборов бронзову медаль в індивідуальних перегонах з велотреку. Дистанцію 4000 метрів він подолав з часом 4:21.036.
На трасі формули-1 Fuji International Speedway, яка розташована на горі Фудзі, в останній день літа відбувся фінальний заїзд паралімпійців з велосипедного спорту на дистанції 32 кілометри. У змаганнях взяли участь 15 спортсменів з 12 країн світу. Протягом всієї гонки 34-річний українець тримався у трійці лідерів і перед заключним етапом посідав третю позицію. Але на сам кінець наш спортсмен зміг не тільки скоротити 19 секундне відставання від другого місця, а і випередити опонента з Австралії на 17 секунд, показавши підсумковий час 43:19.11. Тож до бронзової медалі на велотреку Єгор додав ще й срібну медаль Паралімпіади-2020.
У фінальному заїзді на дистанції 92.4 км з велосипедного спорту українську збірну у класі С5 цього виду програми представив Єгор Дементьєв. З перших метрів заїзду сформувалася п’ятірка лідерів, що пройшла майже всю дистанцію з однаковим часом. Всі крапки над “і” визначили останні два етапи. У відрив пішли Дементьєв, француз Кевін ле Кунфф та нідерландець Даніель Абрахам Гербу. На заключному колі найбільше сил залишилося саме у француза – він показав час 2:14:49. З відставанням у 22 секунди та часом 2:15:11 другим фінішував наш земляк, а бронзу виборов представник Нідерландів.
Отже, Єгор має у своєму активі три медалі: два срібла у шосейному велоспорті та 1 бронзу на треку.
Загалом в активі Єгора вже 7 паралімпійських нагород (він двічі ставав чемпіоном у 2012 році в Лондоні та ще двічі – у 2016 році в Ріо-де-Жанейро). Особистим наставником Єгора є його батько, заслужений тренер України Віктор Дементьєв.
Довідка Свои: За словами міністра молоді та спорту Вадима Гутцайта, преміальні паралімпійців точно такі ж як і в олімпійців: золота медаль - $120 тис., срібна - $80 тис., бронзова - $55 тис.
Юлія Павленко, Бахмут
Юлія Павленко зі своїм тренером
Юлія стала бронзовою призеркою в стрибках у довжину. Найкращою спробою у виконанні майстрині спорту України міжнародного класу з легкої атлетики стала третя – 4.86 метрів. Для Юлії, яка неодноразово була призеркою чемпіонатів Європи та світу, це вже четверта Паралімпіада і перше сходження на п'єдестал.
На жаль, під час виступу бахмутянка отримала травму ахіла, тому не змогла поборотися за медаль в бігу на 100 метрів.
Сергій Кліпперт, Слов’янськ
Сергій Кліпперт, заслужений майстер спорту України з плавання
Сергій - заслужений майстер спорту України з плавання, на дистанції 100 метрів на спині з часом 1:00.71 поступився лише представнику Азербайджану та виборов друге місце Паралімпіади. 32-річний плавець став автором історичної ювілейної медалі – 500-ї за весь час виступів української збірної на Паралімпійських іграх.
Віктор Смирнов, Слов’янськ
ліворуч - Віктор Смирнов, Герой України, заслужений майстер спорту України з плавання
Герой України, заслужений майстер спорту України з плавання Віктор Смирнов, який теж представляє Слов’янськ, на дистанції 100 метрів на спині став срібним призером. Віктор подолав цю дистанцію з часом 1:09.36. Перше місце у запливі також залишилося за Україною – Михайло Сербін став чемпіоном з результатом 1:08.63. В інтерв'ю Свои Віктор розповів, що його улюблений стиль саме плавання на спині. Для нього це вже п’ята Паралімпіада і п’ятнадцята паралімпійська медаль.
Василь Крайник, Маріуполь
Василь Крайник, Майстер спорту України міжнародного класу
На Паралімпіаді у Токіо було розіграно комплект медалей у класі SM14 на дистанції 200 метрів комплексним стилем з плавання. В цьому класі виступають спортсмени з порушення інтелекту. Донеччину представив маріуполець Василь Крайник. Майстер спорту України міжнародного класу з часом 2:09.92 здобув бронзову медаль Паралімпійських ігор 2020.
Ярина Матло, Маріуполь
Ярина Матло – бронзова призерка Паралімпійських ігор-2020
В перший день осені бронзову медаль виграла Ярина Матло. Вона змагалася в плаванні 100 метрів брасом серед жінок у класі SB12 (в цьому класі беруть участь спортсмени з інтелектуальними порушеннями, які призводять до труднощів з розпізнавання образів, послідовністю та пам’яттю). Ярина – уродженка Львівщини, яка зараз представляє Маріуполь. Матло вже вчетверте бере участь у Паралімпійських іграх і вчетверте виборює бронзову нагороду.
Микола Жабняк, Бахмут
Микола Жабняк, майстер спорту України міжнародного класу зі штовхання ядра
Срібло з легкої атлетики у метанні диска серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату виграв представник Бахмута Микола Жабняк. 41-річний майстер спорту України міжнародного класу раніше на цих Іграх змагався у штовханні ядра, де зупинився за крок від медального заліку і став четвертим. Цього ж разу вихованцю Віктора Лиса вдалося дістатися п’єдесталу пошани. Найкращою спробою для українця стала четверта – 52.43 метри. Саме цей результат забезпечив Миколі срібну медаль Паралімпіади-2020.
Наталія Олійник, Попаснянщина
Наталія Олійник, спортсменка з паверліфтингу
У Луганської області лише одна нагорода, її завойовувала Наталія Олійник з Попаснянщини. В змаганнях з паверліфтингу спортсменка посіла друге місце, підкоривши вагу 133 кг. Українка поступилася лише спортсменці з Нігерії Босе Омолайо (135 кг, 138 кг, 141 кг), яка своєю останньою спробою встановила новий паралімпійський рекорд.
Фото: Equalympic, Getty Images/Global Images Ukraine, Управління фізичної культури та спорту ДонОДА.
Свої в Telegram 
