Места

Здайте зброю: фонд із Донецька ІЗОЛЯЦІЯ відзначає п’ять років у вигнанні

Проект «Гуртобус» Максим Белоусов
Мар’яна ЗЕЛЕНЧУК
04.06.2019 15:33

Пункт прийому іграшкової зброї, виставки про життя шахтарів і людини в індустріальному місті, музичні сети і відеоробота Анни Тихої, в основі якої легендарний фільм Дзиґи Вертова «Симфонія Донбасу» – радимо провести вечір 9 червня в ІЗОЛЯЦІЇ, яка вже п’ять років базується в Києві, на території судноремонтного заводу (вивчайте програму на фейсбук-сторінці події).

Сьогодні ІЗОЛЯЦІЮ складно назвати київською чи навіть всеукраїнською організацією, бо чимало її проектів є міжнародними. Як ця платформа культурних ініціатив змінилась за п’ять років вигнання і як вона змінює людей, Свои.City розповів Михайло Глубокий, директор з розвитку фонду ІЗОЛЯЦІЯ та креативної спільноти IZONE

Про дітей і війну

–  Проект Романа Михайлова TOY, який ми представимо на День ІЗОЛЯЦІЇ, – і про дітей на війні, і про мілітаризацію дітей-підлітків і суспільства загалом. Ми будемо ставити скриньки для збору іграшкової зброї і подивимось, як це сприйматимуть люди, чи бачать вони таку проблему.

У нас було багато дискусій про те, чи маємо ми давати дітям щось взамін, але потім вирішили, що це зіпсує ідею проекту. Це вже буде якийсь обмін, і не можна буде зрозуміти, як це працює для дітей, чи готові вони віддавати іграшкову зброю, чи зможуть батьки пояснити їм, навіщо це робити.

Проект триватиме кілька місяців, ми будемо збирати цю зброю і не тільки тут, а і в інших місцях у Києві. У результаті будуть інсталяції з іграшок, документація проекту і дослідження, як це відбувалося.

Михайло Глубокий, директор з розвитку фонду ІЗОЛЯЦІЯ та креативної спільноти IZONE Діма Сергєєв

Про зміни за п’ять років

– В якомусь сенсі, справді, ІЗОЛЯЦІЯ в Донецьку і Києві – дві різні інституції. Виходить певний каламбур. ІЗОЛЯЦІЯ була створена як організація, що працювала в локальному контексті. Нам було важливо, щоб не просто приїжджав якийсь проект із Європи, і ніхто не розуміє, навіщо це. Натомість ми завжди говорили про локальні проблеми, працювали з місцевою аудиторією, місцеві волонтери допомагали художникам, які прагнули донести своє бачення ситуації навколо і локального контексту.

Один із Днів ІЗОЛЯЦІЇ в Києві Діма Сергєєв

Але проблеми Донбасу мали зв’язок з усією Україною. Через локальні дослідження ми виходили на всеукраїнський рівень. Зараз ми у фонді працюємо на глобальному рівні – це проекти, які стосуються всієї країни, а не суто київські. Водночас є історія з «Донбаськими студіями», які створені, щоб тримати зв’язок з Донбасом, робити проекти і дослідження на сході.

Про кочівництво

– У вигнанні ІЗОЛЯЦІЯ стала позиціонувати себе як номадична (тобто, кочова. – Ред.) інституція. Ідея така, що ми робимо проекти де завгодно.

У Києві чимало наших ініціатив відбуваються в IZONE, яка фактично є окремою організацією, що займається проектами, націленими на розвиток креативної індустрії України. Також ми робимо проекти на вулицях Києва, в інших приміщеннях, співпрацюємо з багатьма організаціями.

Донецьк, 2012 рік, проект «В пошуках часу» Діма Сергєєв

Багато проектів відбуваються не тільки в Києві – та сама ЗМІНА на сході України, яка триває постійно. У травні цього року на мистецькому ярмарку Kyiv Art Week ми запустили наш «Гуртобус», це взагалі квінтесенція номадичності. Це автобус, який має подорожувати по маленьких містах, що не мають доступу до сучасної культури. Завдяки цьому проекту жителі таких міст отримають доступ до галерей або освітніх програм, які ми будемо привозити.

Проект «Гуртобус» Максим Белоусов

Про міжнародні проекти

– Ми робимо багато проектів за кордоном, і це також важлива справа, бо як інституція, що не є державною та комерційною, ми говоримо про проблеми України, особливо про війну на сході, в Європі та Америці – з аудиторією, яка має доступ до цієї інформації лише через новини, або взагалі немає інформації про війну.

Ми чесно розповідаємо про те, який досвід пережили, і це важливо і для тієї аудиторії, і для України

Також ми працюємо з організаціями, які існують в ситуації війни, конфлікту. Це проекти, які ми робили з Північною Ірландією, будемо робити з Кіпром. Таке потрібно, щоб українські організації розуміли, що наш контекст не є унікальним, є багато людей, які працюють у схожому контексті і є чому в них навчитися.

Наприклад, з Кіпром нас пов’язує багато тем (у 1975 році на території країни утворилась самопроголошена квазідержава, яка зараз називається Турецькою Республікою Північного Кіпру. Її визнала лише Туреччина.Ред.). Головна тема в тому, що люди існують на території конфлікту, на кордоні, який з’явився штучно, і йдеться про те, як вони перетинають цей кордон, як створюється культурний обмін. Хоча країни дуже різні, є й інші історії, подібні до українських – питання публічного простору, пам’ятників.

Про гостей з Донецька

– Коли ми тільки переїхали, було більше відвідувачів з Донецька. Зараз наша аудиторія значно розширилась. Якось ми провели опитування і отримали мапу з дуже багатьох міст, звідки люди приходять і приїжджають. Наприклад, коли ми робили виставку сучасних білоруських художників, до нас потягами їхали з Мінська.

Люди з Донецька також працюють з нами – хтось, як я, переїхав разом із фондом, хтось почав працювати з нами вже тут. З іншого боку, з’явились нові люди з Києва та інших міст України.

Донецьк, 2012 рік, проект «В пошуках часу» Діма Сергєєв

Цікаво, що у фонді працює багато людей, які до переїзду працювали в інших сферах. Наприклад, директорка фонду ІЗОЛЯЦІЯ Оксана Саржевська-Кравченко раніше була директоркою заводу в Горлівці. Багато людей, які працюють з продакшном, раніше теж працювали на заводі – у різних професіях. Це створює певну конверсію, частково це те, чого ми намагались добитися в Донецьку – перетворити старий індустріальний контекст, який повільно помирає, на сучасний культурний контекст, який створює креативні продукти.

Донецьк, 2012 рік, проект «В пошуках часу» Діма Сергєєв

Про територію фонду в Донецьку

– Ми намагаємось спілкуватися з усіма людьми, які мають інформацію про те, що там відбувається. Вже немає драматичних історій, про які ми говорили у перші пару років, але постійно з’являється інформація про людей, яких тримають там у заручниках. Якщо у людей виходить вирватися звідти, ми спілкуємося з ними – у нас є люди, які займаються цим дослідженням і збирають цю інформацію, працюють з українською прокуратурою, яка веде справу щодо захоплення ІЗОЛЯЦІЇ.

Остання велика медійна справа, пов’язана з територією фонду в Донецьку, – випадок, коли журналісти російської служби ВВС встановили, що там знімають пропагандистське відео про бійців ІДІЛ у лавах «Азову».

Про найбільш пам’ятну подію ІЗОЛЯЦІЇ в Донецьку

– Перше, що спадає на думку, – «Кімната пульсу» Рафаеля Лозано-Хемера з Канади. Цей проект був дуже інтерактивним (людина торкалась датчиків інсталяції, і лампочка починала мерехтіти у ритмі її серця, коли підходила інша людина, цей ритм передавався наступній лампочці, а загалом у приміщенні їх було 76. Ред.).

Проект «Кімната пульсу» Діма Сергєєв

Але насправді важко виділити щось, бо всі проекти були великі та важливі, ми вкладали у них багато сил. Знов-таки, художники, які працювали у нас, намагалися зрозуміти історію регіону і взаємодіяли з його контекстом.

До речі, наступного року ми плануємо зробити проект з Полом Чейні з Великобританії, який був у Донецьку і робив проект «Об’єкт найменшого прискорення» у рамках резиденції «Турбореалізм» 2013 року. Тоді Пол створив медіаінсталяцію про відправку людини в космос.

Тепер він провів дослідження історії Донбасу через дослідження каміння, землі, мінералів. Така виставка проходила пару років тому у Празі, Пол переробляє її, і ми хочемо показати цей проект у Києві, щоб привернути більше уваги до ситуації з Донбасом

У принципі, з усіма резидентами, з якими працювали в Донецьку, ми багато спілкуємось. Для нас їх проекти є дуже важливими, бо вони продовжують існувати навіть зараз.

Хроніка захоплення

9 червня 2014 року озброєні представники «Донецької народної республіки» захопили територію колишнього заводу ізоляційних матеріалів, де з 2010 року розташовувалась ІЗОЛЯЦІЯ. Бойовики висловили намір використовувати територію, приміщення та бомбосховища для збереження гуманітарної допомоги з Росії. На верхівці терикону, що знаходиться на території ІЗОЛЯЦІЇ, представники «ДНР» одразу розмістили снайпера. Вже наступного дня були зафіксовані факти мародерства та розграбування приміщень фонду – бандитів цікавили і дорога техніка, і речі співробітників, і предмети мистецтва.

Відтоді територія і приміщення фонду використовуються прибічниками «ДНР» як база для підготовки бойовиків, а також як в’язниця, місце страти і склад викрадених автомобілів.

Підписуйтесь на сторінку Свои у Facebook, дивуйтесь нашим Instagram та читайте Свой в доску у Telegram - це неофіційний канал про все, що відбувається на Донбасі.