Археологи виявили унікальні знахідки в курганах на Луганщині. Показуємо, як відбуваються розкопки

Хто займається розкопками

Дослідницькою роботою тут керує Юрій Бровендер – доктор історичних наук, професор кафедри історії і археології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. З ним працюють п’ятеро його студентів. До розкопок долучилися й школярі – старшокласники з Нижньодуванської школи. Там вже два роки працює гурток археологічного краєзнавства, який заснував вчитель історії Олександр Вдовін. Він розповідає:

— Гурток відвідують 15 учнів. Вони ж працюють на розкопках. Це дуже добре, що дітям дозволяють брати участь у розкопках, адже так вони самі долучаються до вивчення історії рідного краю. Сьогодні у нас урок історії на свіжому повітрі — восьмеро школярів разом зі студентами досліджують поховання. Діти за бажанням приходять сюди і після школи.

Одинадцятикласниці на розкопкахФото: Сватове.City

Усі знайдені експонати – знахідки з кургану – передадуть до університетського археологічного музею.

150 курганів Нижньої Дуванки

Нижня Дуванка може похвалитися великою кількістю курганів і курганних груп, бо тут було багато поселень. За словами професора Бровендера, самих курганів на нижньодуванських землях нараховується 150.

— Цей курган унікальний тим, що навколо центрального поховання виритий ось цей рів, – розповідає професор про нинішні розкопки. – Цей рів зветься сакральним колом. Це старовинна індоєвропейська традиція ховати так людей, створюючи навколо сакральний простір, аби душа померлого була під захистом.

Сакральне коло - ров біля похованняАвтор: Сватове.City

Розміри самого кургану 20 на 20 метрів: людей в нього допоховували. Є припущення, що це поховання відноситься до ямної культурної традиції, коли людей ховали у катакомбах. Час поховань — рубіж 3 і 4 тисячоліття до нашої ери.

Один зі студентів, що займаються розкопками, першокурсник Дмитро Золкін, досліджує поховання чоловіка — стать визначили за надбровними дугами: у чоловіків вони виражені яскравіше.

Кістки чоловіка. Но момент смерті йому було приблизно 50 роківАвтор: Сватове.City

— У катакомбу спускались сходами, клали людину набік у позі візника — це, коли ноги підігнуті. За канонами поховання тих часів людину клали обличчям до виходу, — розповідає Дмитро. — На сходинках залишилися жертовні кістки, що належали молодому бику. Було прийнято підносити жертву духам, коли ховали покійників. Цьому похованню приблизно чотири або чотири з половиною тисячі років.

Унікальні знахідки

Археологи вже можуть стверджувати, що у Нижній Дуванці багато саме дитячих поховань. У них знаходять унікальні старовинні речі. Приміром, минулого року знайшли поховання дівчини-підлітка, поруч з нею були альчики (іграшка з кісток мілких парнокопитних тварин). І таких альчиків було 60. До речі, альчиками і досі грають казахи.

Цьогоріч розкопки дитячого поховання принесли унікальну і дуже рідкісну знахідку — сокиру-молоток.

Сокира-молоток з дитячого похованняАвтор: Сватове.City

Науковець Юрій Бровендер вважає, що скоріш за все цей молоток поклали біля тіла дитини для захисту. Про знахідку професор розповідає:

— Це – рідкісна річ. Вона експозиційна. Цього року у Східноукраїнському національному університеті ми влаштуємо археологічний музей «Відкрита історія» до сотої річниці університету. І ось ця сокира з Нижньої Дуванки посяде у ньому гідне місце. Сокира виготовлена з граніту, відшліфована. Для того, аби зробити таку, потрібне було вміння і, звісно ж, час. Хтось вважає, що такі сокири були бойовими, але погляньте — хіба можна такою сокирою завдати ворогові удару? Думаю, її використовували у металообробці.

Планується, що наступного року розкопки продовжать.

Зубы мамонта, археологическая песочница и еще три причины сходить в музей в Краматорске

Как в кабинете со старыми дипломными студенты из Рубежного сделали студию для видеоблогеров

«Збираю історію». Колекціонер з Дружківки за 12 років зібрав понад 400 українських монет

Особистий рахунок. Скільки отримують і на що витрачають стипендію студенти з Донбасу

Как за четыре года получить четыре диплома. История студентки из Луганска