Археологи виявили унікальні знахідки в курганах на Луганщині. Показуємо, як відбуваються розкопки
Історію селища Нижня Дуванка Сватівського району прийнято починати з ХVI століття. Археологи, які зараз розкопують місцеві кургани, доводять, що люди тут селилися ще 4,5 тисячі років тому. Журналісти Сватове.City побували на розкопках. Свои.City пояснюють, чому археологічні дослідження на Луганщині важливі.
Хто займається розкопками
Дослідницькою роботою тут керує Юрій Бровендер – доктор історичних наук, професор кафедри історії і археології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. З ним працюють п’ятеро його студентів. До розкопок долучилися й школярі – старшокласники з Нижньодуванської школи. Там вже два роки працює гурток археологічного краєзнавства, який заснував вчитель історії Олександр Вдовін. Він розповідає:
— Гурток відвідують 15 учнів. Вони ж працюють на розкопках. Це дуже добре, що дітям дозволяють брати участь у розкопках, адже так вони самі долучаються до вивчення історії рідного краю. Сьогодні у нас урок історії на свіжому повітрі — восьмеро школярів разом зі студентами досліджують поховання. Діти за бажанням приходять сюди і після школи.
Одинадцятикласниці на розкопкахФото: Сватове.City
Усі знайдені експонати – знахідки з кургану – передадуть до університетського археологічного музею.
150 курганів Нижньої Дуванки
Нижня Дуванка може похвалитися великою кількістю курганів і курганних груп, бо тут було багато поселень. За словами професора Бровендера, самих курганів на нижньодуванських землях нараховується 150.
— Цей курган унікальний тим, що навколо центрального поховання виритий ось цей рів, – розповідає професор про нинішні розкопки. – Цей рів зветься сакральним колом. Це старовинна індоєвропейська традиція ховати так людей, створюючи навколо сакральний простір, аби душа померлого була під захистом.
Сакральне коло - ров біля поховання
Розміри самого кургану 20 на 20 метрів: людей в нього допоховували. Є припущення, що це поховання відноситься до ямної культурної традиції, коли людей ховали у катакомбах. Час поховань — рубіж 3 і 4 тисячоліття до нашої ери.
Один зі студентів, що займаються розкопками, першокурсник Дмитро Золкін, досліджує поховання чоловіка — стать визначили за надбровними дугами: у чоловіків вони виражені яскравіше.
Кістки чоловіка. Но момент смерті йому було приблизно 50 років
— У катакомбу спускались сходами, клали людину набік у позі візника — це, коли ноги підігнуті. За канонами поховання тих часів людину клали обличчям до виходу, — розповідає Дмитро. — На сходинках залишилися жертовні кістки, що належали молодому бику. Було прийнято підносити жертву духам, коли ховали покійників. Цьому похованню приблизно чотири або чотири з половиною тисячі років.
Унікальні знахідки
Археологи вже можуть стверджувати, що у Нижній Дуванці багато саме дитячих поховань. У них знаходять унікальні старовинні речі. Приміром, минулого року знайшли поховання дівчини-підлітка, поруч з нею були альчики (іграшка з кісток мілких парнокопитних тварин). І таких альчиків було 60. До речі, альчиками і досі грають казахи.
Цьогоріч розкопки дитячого поховання принесли унікальну і дуже рідкісну знахідку — сокиру-молоток.
Сокира-молоток з дитячого поховання
Науковець Юрій Бровендер вважає, що скоріш за все цей молоток поклали біля тіла дитини для захисту. Про знахідку професор розповідає:
— Це – рідкісна річ. Вона експозиційна. Цього року у Східноукраїнському національному університеті ми влаштуємо археологічний музей «Відкрита історія» до сотої річниці університету. І ось ця сокира з Нижньої Дуванки посяде у ньому гідне місце. Сокира виготовлена з граніту, відшліфована. Для того, аби зробити таку, потрібне було вміння і, звісно ж, час. Хтось вважає, що такі сокири були бойовими, але погляньте — хіба можна такою сокирою завдати ворогові удару? Думаю, її використовували у металообробці.
Планується, що наступного року розкопки продовжать.
Свої в Telegram 
