Війна закінчиться, а мій мурал буде тут. Художник з Маріуполя Дмитро Вовк про нову роботу

У самому центрі Львова, біля простору “ЯМаріуполь”, тепер є мурал авторства художника Дмитра Вовка. Відкриття муралу відбулося 14 жовтня, на якому Свої побували і поспілкувалися з художником із Маріуполя.
Повернення додому
Я отримав замовлення від Львівської і Маріупольської міських адміністрацій створити мурал, присвячений захисникам Маріуполя. Про мене вони дізнались від іншого дизайнера з Маріуполя, який часто виконував замовлення міської ради. Ідея була в тому, щоб показати героїзм як військових, так і звичайних людей. Також було дуже важливо зобразити надію на повернення додому — власне, мурал так і називається. На першій частині мурала можна побачити героїзм військових, які захищали “Азовсталь”, на другій частині зображена евакуація місцевих мешканців.
Відкриття муралу "Повернення додому"Фото: Свої
Поряд є малюнок бомбосховища, в якому мати захищає свої дітей, а на останній частині є наш “Сталевар”, військові з українським прапором, відомі будинки зі шпилями і люди з валізами, які повернулись додому. Все це супроводжується малюнками голубів з нашої площі Свободи — вони символізують все те, що і зазвичай (сміється — Свої).
Відкриття муралу "Повернення додому"Фото: Свої
Я працював над цим муралом 2 тижні. Коли люди проходили повз, вони казали: “Ми повернемось, а малюнок залишиться”. У них вже є більше впевненості в тому, що вони зможуть поїхати додому. Цього ми і хотіли — щоб малюнок надихав людей, давав їм сили вірити в ЗСУ і у своє повернення.
Маріупольці краще розуміють, про що цей мурал, але усі сюжети на ньому є загальновідомими. Наприклад, напис “Діти” біля Драмтеатру. Але хочеться, щоб проходячи повз, люди частіше згадували про трагедію Маріуполя. Бо одна половина українців постійно про це задумується, а інша може навіть не ходити до бомбосховищ. Важливо, щоб усі пам’ятали про події в Україні.
Рідні залишились в Маріуполі
Коли мені дали концепцію, я мав самостійно продумувати колаж і кожен малюнок. Раніше я розмальовував стіни шкіл, дитячих садків і кафе за готовим зразком, а цього разу я мав можливість проявити себе як митець.
Відкриття муралу "Повернення додому"Фото: Свої
У цей мурал я вклав багато особистого досвіду, зокрема страх евакуації. Я жив у підвалі 20 днів і постійно чув історії про вибухи в різних частинах міста, але сам не виходив на вулицю увесь той час. Потім люди почали говорити, що з міста можна виїхати, але необхідно повісити на машину білий прапор і написати “діти”. До речі, синя машина на малюнку евакуаційної колони — моя. Якби було більше часу на роботу, то я б ще намалював порятунок моїх домашніх тварин. Мій пес дуже любить дивитись у відкрите вікно машини, але тоді так не можна було робити.
Відкриття муралу "Повернення додому"Фото: Свої
Із комбінатом “Азовсталь” мене пов’язує те, що моя мама працювала там. Її дуже пригнічує те, що вона втратила роботу і що місто зруйноване, але вона залишилась там з рідними. Вони не виїжджають, бо їм бракує грошей для евакуації. Вони мріють про звільнення міста, але по телефону сказати цього не можуть.
Розмалюю стіну “Азовсталі”
Подорожуючи Україною, я думаю про те, що хочу повернутись до Маріуполя. Це комфортне, затишне і спокійне місто біля моря, якого мені не вистачає. Там усі люди були “при справі”, але їх нічого не відрізняє від мешканців Львова. Ми — українці, єдині. Мені боляче, коли я згадую про мій зруйнований дім, але я повернуся туди одразу ж, коли буде можливість. Мені не треба грошей для цього — дайте мені матеріали і я сам все відбудую. Також після повернення додому я хотів би розмалювати 2-кілометрову стіну “Азовсталі” зображеннями українських письменників і їхніми цитатами. Раніше за неї неможливо було домовитись, але думаю, що тепер це зміниться.
Відкриття муралу "Повернення додому"Фото: Свої
Зараз доводиться постійно переїжджати. Десь вдається знайти безкоштовне житло, десь можна його орендувати трохи дешевше. Але зараз хочеться зупинитись у Львові, аби почати освоюватись хоч десь.
Хай там як, але у Львові залишиться моя робота… Щонайменше на 10 років, допоки не почне висвітлюватися. Війна закінчиться, а мурал буде тут.
