В Лимані дівчинка попросила нас привезти не цукерки, а генератор. Щоб мама більше не прала руками
Принести трохи радості дітям та дорослим з деокупованих та прифронтових територій — таке завдання перед собою поставили волонтери новоствореного благодійного фонду "ЛІМА". Їхній офіс у Краматорську став "Пунктом незламності", а самі волонтери вже встигли побувати майже у всіх звільнених від російських окупантів населених пунктах сходу. Свої поспілкувалися з директоркою цього фонду Вікторією Шкаран про волонтерську діяльність та горе територій, де росіяни залишили лише руїни та смерть.
Я маю працювати заради перемоги
На початку повномасштабного вторгнення Вікторія Шкаран разом з чотирма дітьми вирішила евакуюватися з рідного Краматорська. Спочатку родина виїхала на Полтавщину, а за тиждень — до Німеччини. Проте через деякий час Вікторія зрозуміла, що бути біженцем у чужій країні — це не вихід, тому вирішила повернутися на Донеччину та робити все можливе для наближення перемоги.
“У Німеччині ми вирішили не реєструватися, як біженці. Згодом, десь у червні, я зрозуміла, що маю повернутися до Краматорська й працювати заради перемоги”, — згадує волонтерка
Уже в липні Вікторія з дітьми повернулася до рідного міста й одразу приєдналася до місцевих волонтерів. Разом з командою вона допомагала місцевим жителям, котрі цього потребували.
Ми не боїмося обстрілів, бо люди там дійсно потребують допомоги
“Одразу після звільнення Лимана ми стали їздити туди. Привозили воду, дитяче харчування, гігієнічні набори. Там ми наслухалися багато жахливих історій, що аж серце кров’ю обливалося. Так на початку грудня у нас виникла ідея створити власний благодійний фонд”, — розповіла волонтерка про ідею виникнення заснування фонду “ЛІМА”
Відтоді Вікторія Шкаран стала директоркою благодійного фонду “ЛІМА”, назва якого складається з перших літер імен дітей волонтерки. Тоді вони вирішили, що допомагатимуть усім, хто цього потребуватиме: від дітей з прифронтових та деокупованих територій до літніх людей та військових.
Директорка благодійного фонду "ЛІМА" Вікторія ШкаранФото: особистий архів Вікторії
“Ми почали допомагати людям з Лимана, Торського, Богородичного, Ярової, деяких територій Харківської області, Бахмута, Часів Яру, Мар’їнки. Ми не боїмося обстрілів, бо люди там не живуть, а виживають. Вони потребують нашої допомоги. Ми дійсно віддані цій справі”, — каже про свою мотивацію пані Вікторія.
У команді фонду 14 людей. І четверо з них — найбільш відчайдушні: директорка фонду Вікторія Шкаран та родина волонтерів з Бахмута. Саме вони їздять по всіх прифронтових та звільнених територіях, аби допомогти якомога більшій кількості людей.
Волонтери БФ "ЛІМА" в ЛиманіФото: особистий архів Вікторії
Місцеві розповідають нам багато історій
“У Богородичному є 91-річна бабуся, яка живе в підвалі зовсім одна. Вижити їй допомагає один небайдужий чоловік. Він їздить на велосипеді за харчами до іншого села — там їх видають у церкві. Міст між селами зруйнований, тож йому доводиться з велосипедом на руках перебиратися через Донець, аби не померти з голоду. На жаль, таких історій там безліч”, — розповідає волонтерка.
Важко переживають події окупації діти. Волонтерка каже, що російська армія робила в населених пунктах страшні речі. Їх зовсім не хвилювало, що все це бачили маленькі діти та звичайні мирні мешканці.
“У Рубцях до нас за допомогою приходила жінка, чоловік якої лежить після інсульту, а її сина вбили російські військові. Він разом із сусідами пішов за водою на криницю. Дорогою вони зустріли російських військових, які шукали українських воїнів. Вони змусили чоловіків роздягнутися та знайшли на тілі цього хлопця татуювання, яке їм не сподобалося. Вони поклали його обличчям у землю та розстріляли просто посеред вулиці, на очах сусідів. Мати поховала його у власному дворі перед будинком”, — розповідає про жахи окупації волонтерка.
Свято для дітей зі звільнених територій
“28 грудня ми влаштовували свято для дітей у Яровій, Дробишевому та Рубцях. Ми відчуваємо, що подарунки, які ми привезли, дуже необхідні тим діткам. Там зруйновані майже всі будинки та школа”, — каже директорка фонду.
Волонтери відчувають — найбільше їхня допомога та присутність потрібна саме на прифронтових територіях. У населених пунктах, де люди місяцями виживають без води, світла та нормального харчування. У місцях, де життя, здається, зупинилося, але там лишаються люди.
“Коли ми їхали в Дробишеве, проїжджали повз “блок-пост”, на якому стояли семеро дітей. Вони були в спортивних костюмах, хоча надворі зараз зима та холод. Ми віддали їм все, що в нас було — хліб, подарунки з цукерками, шоколадки. А вони у відповідь заспівали нам пісню. Потім дівчинка з тієї ж компанії попросила нас привезти генератор. Вона сказала: “Я не хочу, щоб моя мама прала руками, бо в нас немає електрики”. Це те, що торкається душі й змушує плакати", — згадує чутливі моменти поїздки волонтерка.
Наш офіс став “Пунктом незламності”
Окрім активної волонтерської діяльності та поїздок по Донеччині, волонтерський фонд “ЛІМА” організував у приміщенні власного офісу “Пункт незламності”. Там краматорці та переселенці можуть зігрітися, випити чаю та підзарядити свої гаджети.
“Особливо до нашого офісу люблять приходити літні люди, які залишилися самі. Їм дуже не вистачає спілкування, тож ми залюбки можемо поговорити з ними про все, що їх хвилює та, за потреби, допомогти”, — каже пані Вікторія.
До роботи фонду в офісі долучилися нові люди — двоє 14-річних дівчат. Вони допомагають та спілкуються з людьми, які приходять у цей “Пункт Незламності”.
Проте члени фонду піклуються не лише про свій “Пункт незламності”. У планах забезпечити й інші такі пункти їжею, бо багато людей, котрі туди приходять, не мають змоги приготувати щось вдома через постійні перебої з електро- та газопостачанням.
Свої в Telegram 
