Живу один на всю вулицю серед зруйнованих будинків. Історія Михайла із Орлівки
Орлівка — село Очеретинської громади. Воно розташоване так, що з нього можна потрапити в Авдіївку, іншим шляхом — до Очеретиного, і ще одним — до Карлівки. До війни в селі мешкало декілька сотень людей. Більшість з них працювала на Авдіївському коксохімі. Зараз в село постійно прилітають ворожі снаряди. Тут зруйновані будинки і немає людей.
Ми змогли достукатися лише в один будинок. Нашу увагу привернув собака, що сидів на порозі будинку, який огороджений парканом, що лежить. Його повалило вибуховою хвилею. Господар будинку — 45-річний Михайло, здивувався людям з камерою та мікрофоном. Сказав, що «громко тут постоянно», і жити в Орлівці сьогодні складно.
«Погано тут жити. Вугілля немає, дров немає. Коли тихо — йдеш до лісосмуги, гілок набереш, тим і опалюєшся. Прильоти тут кожного дня. По селу, звісно, трохи менше, але, як кажуть, дуже влучно. Б’ють по околицях. Намагаємось не виходити, сидимо в підвалах. У будинок підіймаюсь, щоб його протопити, щоб система опалення не розмерзлась. І назад до підвалу».
Родину Михайло вивіз до Дніпра. Сам нікуди їхати зі свого будинку категорично не збирається. На своїй вулиці він залишився один. Скільки в селі Орлівка дійсно живе людей, Михайло не знає. По вулицях не ходить ніхто. Магазини тут не працюють. Порахувати можна селян лише в одному випадку.
«Коли гуманітарку дають, чоловік 150 приходить. Переважно пенсіонери. Молоді мало. Всі виїхали. А старі нікуди не хочуть їхати. Будуть вік доживати вдома».
Поруч всі будинки зруйновані. Трошки дісталось і будинку Михайла. Але жити в ньому можна. Щоправда, без світла. Обстріли села, коли були влучання в будинки сусідів, для Михайла проходили майже, як в кіно.
«Швидко все, перелякатися не встиг. Хлоп — і вже все. Ось зараз морози, ходив допомагав людям з сусідньої вулиці перекривати крівлі. Якщо не закривати дірки від вибухової хвилі на дахах, сніг і дощ піде і все — будинок пропаде».
Собака, що привернув нашу увагу, до Михайла прийшов сам. Хто його господарі, де він жив і яке в нього ім’я, Михайло не знає. По селу бігає багато таких собак. Люди їх відв’язують, щоб вони змогли заховатися під час обстрілів.
Свої в Telegram 
