Вчитель з Луганська Тарас Кучеренко видав другу книгу. Гроші від продажу він передасть переселенцям

Не замкнутися завдяки творчості

За словами Тараса, вимушені переселенці, яким довелося покинути свої домівки, міста, пережили моральне насильство. І тепер всім їм потрібні практичні курси та тренінги, аби знайти сили все це пережити.

«Але саме в такій ситуації, коли довелося пережити втрату свого звичного життя, менше всього хочеться йти на тренінги. Мені пощастило: я отримав поштовх від свого колишнього учня, який буквально відправив мене на курси».

Колишній учень подарував Тарасу онлайн-курс зі сторітелінгу.

«Це мене підштовхнуло до лаконічної літературної роботи. Якщо перша книга була літературним описом, то тут я почав писати коротенькі оповідання та есеї».

Тарас Кучеренко видав свою другу книгуАвтор: Тарас Кучеренко

Навчаючись, Тарас писав короткі літературні форми, шукав слово та вчився обережно працювати з ним. До 2014 року він був абсолютно російськомовною людиною. Після 2014 питання мови вже не стояло.

Так замість самоізоляції сублимував скруту в творчість. Писав ці коротенькі тексти рік: з літа 2021-го по 2022-ий

Якраз посередині курсів почалося повномасштабне вторгнення.

«Психологічно я був до цього готовий. Все, що відбувалося в країні, мене вже не так сильно лякало. Попри жах, який був у всіх нас, я відчув часткове завершення нашого власного родинного фронту. Бо всі вісім років до цього ми з дружиною були доволі неадекватними відносно мирних людей, як тепер здається. До цього я був у своєрідній самоізоляції. А тепер всі переживали те, що родина пройшла у 2014-му. У нас всіх з’явилася спільна проблема, а з нею прийшла і підтримка. Один з моїх читачів написав: «Дякую, що дали можливість прочитати вашу книгу до того, як все почалось. Тепер перечитую інакше, як довідник».

На допомогу переселенцям

Тарас зрозумів, що має дати життя своїм оповіданням, в яких можна прогледіти спробу передати відчуття та процеси, які відбуваються протягом 8-ми останніх років.

«Їх 24. Вони коротенькі та схожі на інтернетні дописи. Навіть коли пишеш про дитинство, все одно відчувається десь у підсвідомості війна, втрата. Мабуть, то спроба самоідентифікації — не тільки національної чи політичної, а, перш за все, моральної».

До збірки увійшли тексти не лише про боротьбу, переселенців, вторгнення, що довелося пережити та з чим розпрощатися. Деякі новели та есеї наче не про сучасність, але подібні притчам. Це лаконічний виклад людських почуттів і переживань.

У книгу увійшли 24 коротенький оповідання Автор: З архіву героя

Цікава ситуація з казкою «Ліфт із ніжками». Працівники кількох бібліотек місцевих громад використовують її в роботі з дітьми. А в Києві «Ліфт» використовують на семінарах з вчителями по розвитку критичного мислення.

«Не війна, так інші проблеми. Наше життя — не лише виживання. Диво. Навіть у скруті. І так буде завжди. Завжди буває мить — чарівна, яку хотілося зберегти і поділитися. В коротеньких оповіданнях я намагався це передати будь в чому: чи то у крапельці дощу, що стікає з гілочки липи, чи у двохвилинній біографії Маланюка, чи акації у моєму дворі, якої, виявилося, вже немає. І ось ця спільна мить зачарування нас єднає. Не тільки тому, що ми — українці, нація що народилася у добу романтизму, а тому, що ми — люди».

Придбати книгу Тараса Кучеренка можна за 100 гривень. Для цього треба переслати кошти на картку: 5168 7451 1711 4089. А потім написати про це автору у вайбері: (095) 405 66 15 і обов’язково вказати номер своєї Нової пошти. А ще — це нагода отримати присвяту від автора.

«Абсолютно всі кошти від продажу книги підуть на допомогу переселенцям. Це мій вклад, яким буду пишатися. Розумієте, не від себе відірвав, а додатково заробив. Це як прощання з халявною ментальністю совка. Я написав книгу, написав душею. Це подолання себе, допомога людям і маленьке наближення до Перемоги».

Перша книга стала досвідом для автора

Першу книгу «Переселенські хроніки» Тарас Кучеренко випустив у 2020 році. Вона вийшла накладом у 200 примірників. Тарас каже, її швидко розкупили і це було не лише радістю для автора.

«Це був для мене дуже важливий досвід, бо переживань було занадто багато. І важких в тому числі. Коли відправляв примірники, просив написати відгук. Вони були різними: від розкішних до травматичних, як на мене. І це багато чому навчило».

У 2020 році Тарас Кучеренко випустив книгу «Переселенські хронікиАвтор: З архіву героя

У книзі була власна конкретна позиція автора з приводу того, що відбулося із ним та його знайомими.

«Я майже не називав імена, заклади. Думав, люди зрозуміють, що вони, їхні образи стали прототипами героїв. Твір художній, і мені хотілося зловити відчуття явищ та процесів, які відбувалися. Там описується не лише еволюція свідомості, а й розвиток суспільних думок. А ще можна побачити розвиток власних стосунків з людьми й чітку особисту деградацію оповідача заради виживання. І дехто із важливих та дорогих для мене людей образився. Бо сприйняли мою роботу, як документалку».

Тоді Тарас зрозумів, наскільки тонкою і небезпечною силою може бути слово.

«Зараз розумію що, коли береш людину, як прототип, треба взагалі не прив'язуватися ані до статі, ані до її діяльності тощо».

Цю фотокнигу про Маріуполь видав військовий Мирослав Кобилянський. 7 років він знімав місто з дрона

Лякає нормалізація окупації. Світлана Ославська про книгу "Сєверодонецьк. Репортажі з минулого"

Я вивіз більше 25 тисяч книг із “Книгарні Є” у Слов'янську. Рятувати їх теж важливо — і ось чому