Музикант Стас Корольов з Авдіївки у новому шоу Свої "У гримерці". 20 питань артисту

Якою була твоя перша думка, коли ти вийшов на сцену клубу Bel Etage 13 травня, де в тебе був сольний концерт?

У мене є певний прийом. Я роблю це свідомо, аби вийти і мати впевненість, що цей зал я “вигрібу”. Я виходжу на центр сцени, підходжу до людей і дивлюсь на них, бо ми зараз будемо взаємодіяти. Після цього я вже буду трошки не собою, тож в цей момент я мовчки з ними вітаюсь.

Які речі перекочували з побутового райдеру YuKo до твого особистого?

Штука, яка дивувала усіх найбільше — варені яйця, бо їх дуже складно купити в магазині. А коли ти співаєш, тобі потрібно їсти щось без смаку, бо вся “виразна їжа” негативно впливає на голосові зв’язки. Ще в нашому райдері був дуже конкретний сорт консервованих мідій, при чому в райдері була приписка: “Якщо не знайдете – нічого страшного, їх складно знайти”. Нам часто приносили не ті, але були організатори, які все ж знаходили. З YuKo в нас залишилася “Поляна Квасова” — це головний елемент мого райдеру. Хоча “Поляна Квасова” мені поки що не платить (сміється — Свої).

Чи є альбом, який Radiohead могли б не випускати?

Мабуть, “Hail to the thief”. Вони випустили його, бо мали відпрацювати контракт з лейблом. Це хороший альбом, але найменш обов’язковий з усіх, на мою думку.

Як твоя кішка реагує на твій спів?

Їй дуже не подобається. Кішка думає, що мені боляче. Вона приходить, починає об мене тертися, нявкати, кусати.

Який найтупіший стереотип про схід України?

Це те, що не можна здавати донецьким квартири. Це дуже тупо, це дуже незручно. Ну, гайз. Є певні відмінності в майндсеті, але ж… Ну, прям так під одну гребінку? Це було не приємно. І досі не приємно.

Чи є локація в Авдіївці, на якій ти б дуже хотів виступити коли це стане можливим?

Я не знаю, чи ціла моя квартира, але я точно знаю, що вже розбитий російською ракетою дім бабусі й дідуся. Але залишилася земельна ділянка. Раніше я казав: “І ми там зробимо рейв!”. Зараз я не хочу так казати, мені не подобається цей нездоровий оптимізм. Але рейв ми зробимо. Я прям хочу зробити фестиваль, прямо на цьому городі, де я копав картоплю.

Як твоя родина зараз?

Вони в Києві. Вони поселені, у них все добре. Завтра їду в гості.

Що ти відчуваєш, коли бачиш світлини зі знищеної росіянами Авдіївки?

Ти знаєш, не багато. Я майже одразу вибудував нормальний такий бар’єр, який працює в обидва боки. Тебе не так "розвалює" через умовну або конкретну Бучу, але ти не так сильно радієш через умовний або конкретний Херсон. Це вихід, бо тоді я в балансі й можу працювати. Втім, одночасно з цим приходить розуміння, що треба і свідомо споживати війну, бо так можна взагалі відвернутися. Я маю дуже теплі почуття до Авдіївки як до місця, в якому я виріс. А те, що я бачу… Половина мене дивиться спокійно, а половина мене страждає.

Який концерт в рамках туру «Контур» був найскладнішим?

У голову приходить Херсон. Там не дуже було зрозуміло, як грати. Ну, типу в сенсі… А чи те, що ми вже "відкатали" на людях в Києві або Дніпрі — чи це взагалі доречно? Це наче було доречно, але ти не міг цієї думки позбавитися. Ще було складно грати Ірпінь, бо це був останній концерт. Не зважаючи на те, що прийшло багато людей, було дуже складно. Ще важко було у Чернігові, бо ми грали в якомусь дивному VIP-закладі. На концерті була хороша публіка, але також там були типові для подібних місць відвідувачі. Це була помилка в плані вибору закладу, хоча я розумію, що в Чернігові особливо немає з чого обирати.

Як ти поводишся зі своїми музикантами на репетиціях?

Я їх дуже люблю і дуже ціную, але я не подарунок для будь-кого, хто зі мною працює. Іноді доводиться вибачатися за те, що я десь підвищив голос. Не дивлячись на те, що я пропрацьовую свою аб’юзивність, вона нікуди не поділася. А по-друге, я холерик — мені дуже легко підняти голос. Хоча загалом на репетиціях класно, бо ти музикою займаєшся. Ще й створюєш її з такими потужними музикантами.

Чи думав ти колись про те, що не будеш грати на бас-гітарі на лайвах?

Думаю про це буквально зараз. Цікаво робити різні речі. На першому альбомі я вперше вийшов на сцену без інструмента, за яким я ховався років 15. Це було не складно, але одночасно з цим — дуже цікаво. Зараз мені дуже подобається грати на бас-гітарі, але вже в Запоріжжі й у Києві були пісні з гітарою. Можливо, колись я візьму бас-гітариста і буду грати на чомусь іншому, або буду просто з мікрофоном. Але я однозначно вийду в той формат, коли я буду грати один. Тільки не зараз — зараз треба відпрацювати fancy-рококо-концептуальний джаз, для того щоб від нього відштовхнутись в мінімал.

Який твій улюблений музичний розмір?

7/8-х, але у мене в програмі зараз немає пісень в цьому розмірі. Хоча є трек у 5/4. Але улюблений розмір — 7/8-х, бо я завжди реагую на нього, коли чую.

Який синтезатор люди найбільше недооцінюють?

Я буду банальним і скажу, що Korg MicroKorg. Він якраз оцінений, але в деяких колах до нього ставляться як до синтезатора для початківців. А візьміть Kurs Valut — у них все побудовано на ньому. Це класно, бо ти обмежуєшся певним синтезатором і певними тембрами. Сумую за ним!

Віртуальна кав’ярня вже була, а якого віртуального місця ще бракує?

Віртуальної лікарні. Після цього декількамісячного запливу з концертом є відчуття, що треба відновлюватись. Віртуальну кав’ярню ми запустили на початку березня, як нескінченний стрім в ютубі, в рамках якого можна віртуально “замовити каву” (задонатити), помалювати і послухати наші розмови. У першому сезоні у нас були розмови з учасниками гурту, яких треба було "розкрити" перед сольним концертом. У другому сезоні у нас будуть артисти, які можуть з’явитись у рамках програми “Цифровий утікач”, і в мене аж є бажання назвати це віртуальною лікарнею, бо відновлюватися дуже важливо.

Як ти відпочивав після Нескінченного Концерту?

Я лежав десь тиждень. Потім дивувався, що мені цього не вистачило, і лежав ще тиждень. До речі, це було не складно ментально, що дивно. Зазвичай після подібних подій важко відновитися саме ментально. Пам’ятаю, як після сольника YuKo я два тижні не міг встати з ліжка через спустошення. Я нічого не планував після концерту, бо жив тільки ним, тож в результаті був білий шум. А тут в нас була конкретна мета. Ми зібрали мільйон і навіть більше для “Госпітальєрів”, при чому навіть за один день — за 6,5 годин. Хоча ми планували грати більше, ми були готові грати не один день. І через те, що мета досягнута, було відчуття, що ми перемогли. А якщо ти переміг, то твій мозок радіє, а не має білий шум. З цим сольником було складніше, бо не було конкретної мети. Але ми усвідомлювали, що відрефлексувати цю подію треба одразу. Тож ми не повторювали помилки того концерту YuKo, бо на другий день одразу поїхали “трогать траву”. Це правда важливо — не замикатися в собі, дивитися на обрій і розуміти, який ти маленький зі своїми проблемами.

Яка музика грала в таксі в Ліверпулі?

У них грало щось таке, що я слухав у нульових. Я не знав тих виконавців, тож запитував у водія. Було схоже одразу на все, що я любив: Franz Ferdinand, Kaiser Chiefs.

Чи є хоча б один трек байрактарщини, який тобі подобається?

Мені подобається навіть декілька. Я не знаю назв, бо чув тільки в таксі: “Допоможе ЗСУ”. Ще мені дуже подобається трек “Так як відьма скаже”. Музично це дуже хороший трек. Це навіть трошки дарк-фолк, який проліз у мейнстрим. Прикольно!

Кого з українського публічного простору варто закенселити просто зараз?

Мені не подобається кенселінг, бо це не зовсім про діалог. Будь-який кейс може бути приводом для публічної дискусії, а кенселінг це все ж таки емоційне явище, яке є дуже стадним. Обирати когось — суперечити власним поглядам. Хоча, якщо відповідати буквально, то в першу чергу треба кенселити шахраїв. Історія з детальним розбором Спартака Суботи є хорошою, адже в кенселінгу не вистачає саме критичної складової.

За яким українським артистом варто слідкувати?

Я рекомендую слідкувати за артистами Євгеном Дубовиком, Андрієм Бармалієм і майбутньою артисткою “Весна Восени”. Це люди, що входять до складу мого гурта і за яких я можу ручатися, бо я чув багато того, що вони ще не випускали. Я справді вважаю, що це щось важливе для нашої культури — те, що їй потрібно.

Хто ти? Посилаючись на твою пісню

Я — матерія, що усвідомила себе. Відповідаю словами з моєї пісні.

Ми матимемо "недовчене" покоління дітей. Яке навчання ефективніше в умовах війни: онлайн чи офлайн

Тут рятують життя і кінцівки захисників. Репортаж з ортопедичного відділення лікарні у Тернополі

Мрію повернутися в Сєвєродонецьк і відкрити магазин іграшок. Історія сєвєродончанки Євгенії Зінченко