Галина Кутнякова вижила під завалами Драмтеатру. Зараз у Вільнюсі розповідає про українську культуру
Галина Кутнякова разом з доньками евакуювалася у квітні 2022 року до Вільнюса. Нині там жінка читає лекції про українську культуру. До повномасштабної війни викладачка фольклору Маріупольського державного університету жила разом з рідними у місті Марії.
16 березня 2022, після того як росіяни обстріляли її будинок у Маріуполі, пані Галина разом з доньками прийшла до сховища у Драмтеатр. За декілька годин російські війська скинула на нього авіабомбу. Тоді під завалами загинули сотні маріупольців, а Галина і доньки дивом вижили. Звідти вони пішли рятуватися від обстрілів у сховище філармонії. Та вже наступного дня вирішили їхати з пекельного Маріуполя. Вибратися на підконтрольну українській владі території вдалося лише наприкінці березня, а далі була дорога до Вільнюса.
Схожість історії українців і литовців
Коли Галина з доньками дісталася до Вільнюса, майже одразу прийшла до Українського центру. Там вона знайшла однодумців, з якими почала брати активну участь в мітингах та акціях в підтримку України.
Згодом почала цікавитися культурою країни. Разом із земляками вони почала відвідувати місцеві музеї, брати участь в українських заходах і досліджувати місцеві традиції та історію.
"Певний період частина України була у складі Великого князівства Литовського. У нас є спільна історія. Декілька років у Вільнюсі жив Тарас Шевченко. Тут і досі є будинок, де він жив. Тоді Тарас Шевченко вчився малюванню у місцевому університеті. Тож тепер у місті є пам’ятник на його честь".
Галина евакуювалася з Маріуполя до Вільнюса
Пані Галина розповідає, що у Вільнюсі є церква Святої Трійці, яку у 1514 році разом із дзвіницею збудував на знак подяки за перемогу під Оршею над московитами князь Костянтин Острозький.
"Коли Литва виборювала свою незалежність, вони організовували мітинги, організували свій майдан, де зводили барикади. Росіяни тоді розстрілювали їх, намагалися давити танками. Та литовці змогли вистояти й проголосити свою Незалежність. Так тут, біля Сейму, є пам’ятник, на якому викарбувані цитати людей, які тоді брали участь у цих мітингах. Серед них і українці".
Пам'ятник Тарасу Шевченкові у Вільнюсі
Тож, каже Галина, історія українців та литовців перетинається з давніх-давен. Через це існують певні подібності й у культурі.
Цікавість до культури
Попри те, що культура України та Литви доволі схожа, відчуваються відмінності у традиційних для обох країн свят.
"У Литві християнство стало офіційно релігією лише в XIV столітті, через 500 років після нас. До того ж, у них охрестилася верхівка. А пересічне населення, особливо у сільській місцевості, ще кілька століть продовжувало вірувати в язичництво".
Тому у них і в усіх християнських святах, і у побуті, і в культурі досі зберігаються багато прадавніх фольклорних вірувань.
"Наприклад, наступного тижня буде Вознесіння Діви Марії. У Литві це свято називається Жолінес. І якщо прибрати традиційні богослужіння в церквах, то тут цей день святкуватимуть за язичницькими традиціями. Вони дотримуються своїх прадавніх вірувань, шанують національні символіку та одяг. Литовці й досі вносять все це у своє повсякденне життя".
За словами Галини, все, що пов’язане з етнікою, й досі популярно у Литві.
"Тож коли сюди приїхало багато українців, місцеві почали цікавитися нашою культурою. Бо бачили, що у нас є багато спільного, проте традиції і національний одяг трохи відрізняються".
Лекції стали традиційними
Понад 10 років Галина викладала в Маріупольському державному університеті фольклор і давню літературу, українську літературу XVIII, XIX і початку XX століть. Тож каже, засумувала за викладанням.
Коли Галина помітила цікавість литовців до української культури, одразу запропонувала познайомити їх із нашими традиціями, фольклором та історією.
"Для мене це стало можливістю зібратися українством. А ще я відчуваю необхідність в таких освітніх проєктах і для іноземців, і для українців. Ті знання, якими я ділюся, є важливими саме в інформаційній боротьбі. Бо освіта дійсно рятує від емоційної війни, яку також проводять росіяни".
Тож Галина звернулася до місцевої бібліотеки, аби вони надали приміщення для проведення лекцій.
"Потім на мій запит відгукнувся перекладач на литовську, бо лекції я планувала читати українською, яку місцеві не розуміють. Зробили анонс заходу й стали чекати на зацікавлених".
На зустріч прийшли понад 20 людей. Серед них були литовці, білоруси, поляки та українці.
Галина розповідає про українську культуру
"І тоді у нас виникла мовна проблема, бо не всі знали українську і литовську. Але ми впоралися — нас і чули, і розуміли. Розповідала я про прадавній український фольклор, український гумор, історичні пісні та думи. Наприкінці лекції було багато додаткових питань. Головне з них — коли чекати наступної зустрічі".
Тоді Галина зрозуміла, що ці лекції стануть традиційними, тож вирішила проводити їх щомісяця.
"Розповідала про те, як українці святкую Великдень. До Дня вишиванки розповідала про наш національний одяг, його історію та значення. Окремо приділила увагу орнаментам регіонів. Бо кожен з них має свою історію".
Того дня, згадує Галина, на лекцію прийшли люди у вишиванках. І якщо український одяг було одразу помітно, то вишиванки литовців відрізнялися.
"Як у всіх слов'ян, у них теж є свої вишиванки. Але вони трохи по-іншому виглядають. Та головний збіг із нами був у символах: у литовців на вишиванках обов’язково присутній орнамент регіонів Литви. Тож українці і литовці однаково закладають культурний код у національному одязі".
Лекція до Дня вишиванки
Говорили й про так звану нечисть в українській культурі. Наприклад, міфологічне Лихо присутнє в обох культурах.
"Нещодавно у нас в прокаті вийшов мультфільм "Мавка. Лісова пісня". Він і досі користується популярністю у місцевих. Бо, по-перше, вони просто обожнюють міфічні створіння. А, по-друге, у них є схожі лісові створіння, про яких розповідають дітям та читають у книжках. І їм вже не треба пояснювати, що то за створіння, бо вони також присутні в їхній міфології".
Галина і далі продовжуватиме розповідати литовцям про українські традиції та культуру. Вже розробила план лекції.
"У серпні до Дня незалежності читатиму лекцію про символи державності України — розповім про офіційні державні символи, про українську гривню, згадаю про Короля Данила Галицького та його корону. До різдвяних та новорічних свят готую лекції про ворожіння, традиції святкування й обов’язково організую майстер-клас з приготування куті".
Свої в Telegram 
