Антон Тельбізов відродив народний театр Маріуполя. Актори «Театроманії 2:0» виступають за кордоном
Актор та режисер Антон Тельбізов створив у Маріуполі народний театр «Театроманія». Разом з акторами-аматорами, а їх було 45, у виставах вони порушували болючі для суспільства теми. Після повномасштабного вторгнення майже всім акторам вдалося вибратися з окупації. І зараз у колектива відкрилося "друге дихання" — актори продовжують виступати від театральної студії «Театроманія 2:0», що нині розташована на базі української спілки Нижньої Саксонії. Для Свої Антон Тельбізов розповів про відродження театру та про перший виступ за кордоном.
Порушували важливі та незручні для суспільства теми
Антон Тельбізов — маріупольський актор та режисер. Багато років він присвятив молоді у місті та розвитку акторів-аматорів. Антон каже, для нього не так важливо, що відбувається на сцені. Головне — чим живе суспільство. У нього була унікальна можливість говорити про головне і порушувати незручні питання через вистави.
«У 2010 році я звернув увагу, що молодь Маріуполя стрімко виїжджає з міста. І ця тема була дуже болісною. Я хотів, щоб місто молодшало. Тому зрозумів, що мушу щось робити».
Антон сворив в Маріуполі "Театроманію", яка згодом стала народним театром
Тому Антон вирішив створити аматорський клуб «Театроманія» на базі палацу культури «Молодіжний». Він набирав молодь, з якою ставив вистави, етюди, проводив літературні вечори.
«Першу свою перемогу отримали на конкурсі читців у місті Дебальцеве. То був перший диплом і «Театроманії», і ПК «Молодіжний» в цілому». Так ми зрозуміли, що обрали вірний шлях і почали розвиватися в цьому напрямку».
Він з командою акторів почав ставити сучасні вистави.
«Ми розуміли, що мусимо об’єднувати не тільки акторів-аматорів, а й глядачів. Тому класичну виставу, наприклад, як «Тіні забутих предків», переробляли на сучасний лад».
Така нова подача швидко набрала популярності. І серед глядачів були люди різного віку — кожен знаходив свою родзинку і відповіді на болючі питання сучасності.
11 років тому аматорський клуб перетворився на театр «Театроманія», а у 2016-му він став народним.
У виставах порушували важливі для суспільства теми
«То був аматорський театр. До трупи входили молоді українці, які прагнули змінювати своє суспільство, говорити про головне».
У своїх виставах актори порушували теми війни, абортів, екології, інтернет-залежності, паління.
У Маріуполі в театрі були дві групи, всього — 45 акторів.
«Кожна вистава була унікальна. Я не можу визначити, яка була найпопулярніша. Ми ніколи не виходили на сцену, якщо нам щось не подобалося чи не чіпляло. Кожна вистава була сучасною та необхідною. Вона, як дитина, народжувалась у величезних муках».
Повномасштабне вторгнення зустрів у відпустці
З 19 лютого в Антона була відпустка. Він разом з друзями полетів на відпочинок до Єгипту. Там він дізнався, що росія напала на Україну.
«То був шок. Назад повернутися ми не могли — пів місяця були там. Тоді моя партнерка по міжнародних проєктах, режисерка театру у Берліні Крістін Дійсман запросила нас до себе. Так я опинився спочатку у Берліні, згодом — у Ганновері».
Весь період, коли в Маріуполі не було жодного зв’язку, Антон намагався зв’язатися зі своїми колегами.
Поступово знайомі, друзі та колеги почали виходити на зв'язок. Наразі відомо, що у жахливих умовах, під постійними обстрілами вижили всі, евакуювалися в Україну чи за кордон. Лише одна акторка залишилася в Маріуполі через складну життєву ситуацію.
Немає нічого неможливого
Антон каже, в такий складний час кожен потребує підтримки.
«Я зрозумів, що поки не можу повернутися до Маріуполя. Але найстрашнішим було те, що я не зможу побачитися зі своєю командою».
20 травня Антона запросили до Польщі на відкриття фотовиставки, присвяченої Маріуполю. Там режисер мав показати перфоманс.
«Я запросив своїх акторів і вони приїхали. Тоді я зрозумів, що немає нічого неможливого. Театр буде жити, попри те, що війна розкидала нас по різних містах та країнах. Нас просто неможливо зламати ані як націю, ані як особистостей, ані як митців».
Тоді Антон у Ганновері створив театральну студію «Театроманія 2:0» на базі української спілки Нижньої Саксонії і почав ставити там вистави.
"Театроманія 2:0" відновлює роботу за кордоном
«У назві є трохи спортивного відголосу. Але вважаємо, що 2:0 на нашу користь, бо нас неможливо зламати. До студії входить українська молодь з різних міст. Дехто з них вже грає у виставі».
Маріупольські актори приїжджають за тиждень до вистави з різних країн — репетирують, налагоджують світло, звук, декорації, готують костюми. На це витрачається багато коштів, проте все фінансується в рамках проєкту Крістін Дійсман «Маріуполь — місто надії». Він передбачає залучення маріупольських митців, реалізацію задумів, пов’язаних з Маріуполем.
«24 серпня ми представили «Тіні забутих предків». Вистава стала символом боротьби, сили. Ми показали, що українці — унікальна нація, зі своєю історією, культурою, традиціями, фольклором».
На прем’єру приїхали 90% акторської трупи, залученої у виставі.
Тепер «Театроманія 2:0» планує виставу у Берліні. 9 та 10 грудня вони знову покажуть «Тіні забутих предків».
«Війна дуже згуртувала українців. Ми допомагаємо один одному і стали мотиваторами один для одного».
Антон каже, після деокупації він дуже хоче повернутися до рідного Маріуполя.
«Це — моє місто, де я ріс, творив, створював себе та свій колектив. Хоча я розумію, що Маріуполь вже не буде таким, яким він був до 24 лютого».
Свої в Telegram 
