Померла директорка Бахмутського краєзнавчого музею Олена Смирнова. Згадуємо, якою вона була
Очолювала Бахмутський краєзнавчий музей протягом 9 років
Олена Смирнова стала директоркою Бахмутського краєзнавчого музею ще в 2014 році. Проте її захоплення цим музеєм та історією розпочалося ще в глибокому дитинстві — десь у 8 років, коли Олена була восьмикласницею. Тоді вона вперше завітала до краєзнавчого музею рідного міста, де її вразила експозиція в кімнаті природи, там маленька дівчинка вперше побачила великого червоного омара. Саме це, як згадувала потім Олена в інтерв'ю для різних медіа, вірогідно дало поштовх для поглибленого вивчення історії в школі, участі в історичних олімпіадах та вибір професії в майбутньому.
Олена Смирнова була директоркою музею
"Це так дивно зараз згадувати. Перше, що я робила на посаді директора Бахмутського краєзнавчого музею — це облаштовувала бомбосховище. Воно знаходиться тут, внизу. І там були найцінніші експонати, і там було місце для нас. Там стояв відеомагнітофон, і дві касети "Віднесені вітром", і велика фляжка з водою, і теплі речі. Ми не знали, як усе буде", —згадувала 2014 рік Олена Смирнова.
Олена Смирнова в музеї
Самі ж бахмутчани характеризують Олену Смирнову як енергійну, сповнену любові до свого міста та віддану своїй справі людину. І це дійсно було так.
Відновлення незламного Бахмута, яким його бачать містяни
У жовтні 2022 року Олена Смирнова створила групу в соціальній мережі “Буде Бахмут!”, де жителі міста мали змогу висловити свою думку та пропозиції по відновленню міста.
"Для відновлення міста потрібно набрати завдання для проєктної групи, не тільки архітектурний та містобудівний напрямки. Також потрібні екологічний, здорового способу життя, громадського простору та інше", —наголошувала пані Олена.
Як зазначала директорка музею, мрії не мають бюджету. Тому кожну ідею треба спочатку аналізувати, а вже потім складати кошторис.
Олена створила групу “Буде Бахмут!”
Олена Смирнова вважала, що Бахмут має стати пам’ятним простором — з новими локаціями та відновленими автентичними фрагментами. Саме містяни мають обирати, яким буде їхнє місто. І вже потім до справи мають братися архітектори, які втілять задуми. При цьому важливо враховувати логіку розбудови.
А ще Олена казала, що для міста вкрай важливо створити власний туристичний простір, в який буде вкладене сакральне значення незламності Бахмута.
"Наша бахмутська глина ідеальна для керамічних виробів, з наших переживань можна зробити керамічне панно — цілу площу".
Мрії про повернення та відбудову
Як казала Олена Смирнова, Бахмут не вперше переживає навалу. Так було у XVIII, XX і тепер у XXI столітті.
"Це місто ніхто ніколи по-справжньому не взяв. Ніхто не підкорив собі його громади. Бахмут завжди був фортецею. А за її стінами завжди знаходили притулок біженці".
Нині бахмутяни, хоч і розкидані по усьому світу, але тримаються одне одного. За словами Олени, громада міста віртуально, але зберіглася.
Олена хотіла повернутися та відбудовувати Бахмут
"Усі сидять і хочуть повернутися. Час від часу в якихось групах навіть виникають такі думки, що "намети поставимо там, тільки щоб розмінували... будемо так розчищати, будемо так робити". Дуже хочуть повернутися, дуже хочуть відновлювати".
Олена Смирнова вірила, у відбудову свого міста. Передивляючись світлини зруйнованих російськими снарядами будівель, вона наголошувала, що більшість з них можна відновити. І навіть згадувала, як це робили раніше.
"Під час Другої світової війни Бахмут зазнав масштабних руйнувань. При відбудові міста використали наступний принцип: фасади, які збереглись, залишили, а все інше відбудовували з тої цегли, яка висипалась при руйнуванні".
Світ лишають люди-легенди. Спогади про пані Олену
Катря Філонова
"Людина з глибоким естетичним чуттям, непересічною ерудицією, неймовірної сили та оптимізму.
Людина складна (в такому сенс і вживають слово "багатогранна", але відчуваю саме так), з множинністю ідентичностей, серед якої важко встановити провідну. Бахмутянка, українка, єврейка, хранителька спадщини, мистецький критик, керівниця — вона поєднувала це з артистизмом, перед яким я не могла встояти, відчуваючи щось подібне до закоханості.
Катря та Олена
Ця її складність виявлялась в оповідях, з натяками і контекстами, які не завжди вловлюєш або сумніваєшся в правильності їх інтерпретації, але, про всяк випадок, не задаєш зайвих питань.
Останні місяці пані Олена жила у Хайфі. "Пані Катю, — казала вона, — приїздіть, будемо вивчати, як працюють зі спадщиною тут. У Хайфі дуже буржуазно — кава, круасани, багато старих речей. І, якщо не ридати вголос за своїм, то начебто і нічого". Не ридать за своїм було важко — місто Бахмут з нинішньої перспективи, як ніколи, не виглядає зникомим. Але Олена могла не ридати, і не тільки тому, що була сильною. Вона знала, що для міста зникати і відроджуватися — звичне діло.
Бо Олена Смирнова, як і її друзі та колеги, вперто роками відшукували місто, яке і є зникомим: Бахмут-фортецю, Бахмут промисловий, Бахмут повітове місто, Бахмут-штетл, і, навіть, Бахмут-Артемівськ. І коли місто вчергове відродиться, в тій мозаїці майбутніх реконструкцій, безперечно, буде місце і для неї".
Олександр Д'яченко
"Безмежно важка втрата для Бахмута. Здається, так ніжно і з такою любовью до міста, його історії ніхто не ставився. Невимовний біль. Світла пам'ять Олені".
Катерина Чернова
"Світ лишають люди-легенди. Світла пам'ять пані Олені".
Ангеліна Шостак
"Втрата для всього Бахмута… Щирі співчуття рідним, колегам, друзям. Вічна світла пам'ять пані Олені".
Свої в Telegram 
