Вкрадені діти. Як Росія примусово депортує українських дітей і для чого вона розлучає їх з батьками?

До травня 2022 року російські війська окупували близько 20% території України. На той момент вони вже почали переміщувати дітей з окупованих міст і селищ до Росії, а саме до таборів, дитячих будинків і технічних училищ. Вже восени 2022 року росіяни почали робити це активніше.

6 жовтня школи в Херсоні раптово оголосили про поїздки для учнів до таборів у Криму. Декого змусили їхати, а дехто поїхав за власним бажанням. Групи дітей їздили до таборів протягом усього літа на "двотижневі поїздки", але мало хто знав, що пізніше їм заборонятимуть повертатися звідти. 7 жовтня 2022 року сотні людей вирушили до річкового порту Херсона, звідки діти мали дістатися Криму.

Того дня 9-річний Іван Яценюк вирішив не їхати, але його 13-річний брат Данило вже отримував повідомлення з такого табору в Криму від друзів, тож дуже хотів поїхати. Урешті Данило з великою кількістю інших українських дітей опинився в таборі, а через тиждень його мамі Аллі подзвонив один з українських вихователів і сказав забрати сина додому якомога швидше. Того ж дня росіяни розпочали загальну евакуацію військових та цивільних осіб з Херсона. Тоді Алла Яценюк зрозуміла, для чого дітей відправляли до цих таборів.

Вони обманювали батьків, кажучи, що це канікули. Це була депортація під приводом оздоровлення дітей

Після початку загальної евакуації, до Херсона відправили вчителів, які працювали вихователями в таборах в Криму. Натомість дітям сказали, що вони не можуть повернутися додому через війну, а їхнім родинам наказали забирати дітей самостійно. Алла Яценюк змогла побачити сина тільки через пів року. Їй довелося зробити паспорт і проїхати через Польщу, Білорусь і Росію, аби забрати сина з Криму.

Данило Яценюк разом з мамою Аллою Фото: The NY Times

Натомість деякі діти потрапили в подібні російські установи не за власним бажанням. Євген Межевий з Маріуполя переховувався в глибокому бункері місцевої лікарні разом зі своїми дітьми. 7 квітня вони вирішили евакуюватися разом з іншими цивільними й сіли на автобус. На російському блокпосту Євгена затримали, адже декілька років тому він проходив військову службу. Окупанти дали чоловікові лише 2 хвилини, щоб попрощатися з дітьми.

Вони сказали мені: "Ти йдеш з нами. Посади дітей на автобус"

Сім тижнів Євген перебував у фільтраційних таборах, де його катували й допитували. А в той час його дітей перевезли літаком до санаторію “Поляни" поблизу Москви. Згодом син подзвонив Євгенові й сказав, що в нього є п'ять днів, щоб забрати дітей, інакше їх всиновлять. Тоді чоловік знайшов мережу волонтерів у Росії та Україні, які допомагали розшукувати зниклих дітей. Вони запропонували йому транспорт і житло, а юристи склали листи та надали документи. Він вчасно дістався до санаторію і зміг забрати дітей.

Євген разом з дітьми Фото: The NY Times

Втім, не всім батькам вдалося возз'єднатися зі своїми дітьми. 13-річний Сашко пригадує, як російські військові забрали його з Маріуполя в полон разом з матір'ю. Вони допитували її майже 1.5 години, а потім вона прийшла до сина, обійняла його і після цього її було затримано. Сашка забрала соціальна служба і вже два роки він нічого не чув про свою маму.

Вони мені сказали, що вона прийде до мене через два-чотири дні. Вони навіть не дозволили мені попрощатися з нею

Нині хлопець перебуває на піклуванні своєї бабусі, якій вдалося забрати його з лікарні в Донецьку. Він сумує за мамою. Усе, що зараз відомо про жінку, розповіли українські полонені, звільнені під час обміну з Росією. Вони сказали, що бачили його маму у в'язниці в Таганрозі, де утримують багатьох полонених жінок.

13-річний Сашко не бачив маму 2 рокиФото: The NY Times

Україна стверджує, що перевірила понад 19 000 імен дітей, яких перевезли до Росії або на окуповану Росією територію. Останніми місяцями за допомогою благодійних організацій, таких як Save Ukraine та SOS Children's Villages Ukraine, родичі повернули додому 387 дітей, включно із Сашком.

Розповіді цих дітей допомогли зрозуміти суть російської депортації українських дітей (часто під приводом порятунку від війни). Росіяни хочуть налаштувати їх проти Батьківщини та перетворити на лояльних Росії, а деякі діти відчували, що російська влада використовувала їх, щоб переманити їхні українські сім'ї на сторону Росії. Згідно з розповідями десятків дітей та їхніх родин, а також даних, зібраних українськими та міжнародними правозахисними та воєнними організаціями, російська стратегія була цілеспрямованою, заздалегідь обдуманою та систематичною.

Моя місія — бути голосом свого полоненого сина. Він прощався зі мною у Маріуполі і вижив в Оленівці

Отримала 150 тисяч на ремонт даху. Історія Марії Головащенко зі Святогірська

Полон вбиває! У Києві пройшла остання в 2023 році акція, присвячена полоненим військовим