Підприємець з Волновахи Антон Романченко відкрив кав’ярню у Києві. У бізнес вклав сімейні кошти

Втратив все і зламався

— Скажу відверто, я людина, яка втратила все 100%. Тому що повертатися туди наразі взагалі немає жодної думки. Навіть з того міркування, що буде дуже болісно просто ступати на ту землю. Житла та бізнесу немає. Цей момент мене зламав. Хоча багато хто казав, що я незламний і зможу все, все одно повернешся до цього. Але дійсно воно зламало, як олівець. Знайти себе я не міг понад рік.

Як вдалося відновитися

— Зараз відновитися мені вдалося, але це було дуже важко. І, мабуть, великою рушійною силою до цього відновлення було те, що я все ж таки знайшов у собі сили перебратися до Києва. Тут зустріли друзі з минулого життя, які запропонували трішки поволонтерити. Я не хочу, щоб це звучало якось пафосно. Насправді, я не волонтер. Це просто на добровольчих засадах було. Ми допомагали мешканцям Ірпеня відбудовувати своє житло за власні кошти. Це мене надихнуло, і я зрозумів, що в мене є цілі руки та ноги, тож я маю щось робити.

Такий постер висить на стіні в кав'ярніАвтор: Свої

Я повернувся до того бізнесу, яким займався там. На стіні в закладі висить постер з написом "Коли ти віриш у себе, немає меж для твоєї сили". Для мене ця фраза є мотиваційною. Я хочу, аби побачивши її, мої гості розуміли, що маленька людина з Донецької області буде карабкатись, щоб якось відновити те, що було.

Чому не став чекати на підтримку від держави

— А чого чекати? Наскільки я був тоді проінформований, що буде це "єВідновлення" для бізнеса та житла. На момент втрати у мене з бізнесу було тільки обладнання в невеликій кількості та моя ідея. Приміщення було в оренді, тож мені його все одно не компенсували би.

Мотивація до відкриття кав'ярні

— Першим, що мене надихнуло на те, щоб все ж таки зайнятись відкриттям, була пропозиція моєї подруги з Волновахи. Вона мені подзвонила і сказала: "Тоха, ну, що ти там сидиш? Давай вже щось роби, в тебе талант, ти щось придумаєш". Та придумати я міг, але все впиралося у гроші.

Тоді вона мені запропонувала створити банку на збір і розіслати по всім нашим волноваським паблікам. Вона казала: "Ти ж розумієш, що там у групі 25 тисяч жителів. І якщо кожен скине хоч по 100 гривень, збереться сума". Ті слова дали поштовх для того, щоб щось зробити.

Нам вдалося зібрати, якщо не помиляюсь, 12 500 гривень. Я розумів, що маю відповідати за свої слова. Бо тепер перед людьми, які скидали кошти, я мав нести відповідальність.

Але потім поговорив з мамою і вона спитала, скільки треба грошей для старту. Ми розуміли, що повної суми для відкриття від "А" до "Я" у нас немає. Моєю помилкою було те, що я все підрахував по прикладу Волновахи. Але так не працює, бо в Києві все дорожче. Коли назвав мамі суму, яка мені ще необхідна, вона сказала, що гроші є і треба стартувати.

Дизайн кав’ярні

— Фіолетовий колір — це мій колір, який я люблю. Він несеться ще з Волновахи, тому що там в кав'ярні теж багато було фіолетових кольорів.

У моєму розумінні, робити якесь пафосне місце не треба. Люди від цього відійшли. То в 90-х було дуже модно ставити велюрові кресла і все таке інше. Зараз найкраще — це простота, яка є в дрібницях.

Власна "стіна плача"

— Спогади про про Волноваху чи ще щось дали поштовх до того, щоб людина, яка заходить до закладу, мала на щось звернути увагу. Тож я вирішив зробити стіну, як я її назвав "стіна плача" або "стіна мотивації". На ній є мотиваційні фрази, які надихають людину дивитися на своє життя з іншого боку. Також тут є цитати видатних українців: Ліни Костенко і Кузьми Скрябіна. Мені імпонує фраза Кузьми "Живіть життя так, щоб було з чого поржати". Як і у кожної людини, в мене є моменти, коли хочеться поплакати. Але я завжди намагаюсь якось перелаштувати ситуацію, щоб ці сльози були ну, під час сміху.

Антон біля «стіни плача»Автор: Свої

Також тут є фраза мого дідуся. Цю людину я вважаю дуже відомою, принаймні, у Волноваському районі. Він був головним лікарем, хірургом і завжди казав: "Будемо жити". І цей заклад не може бути без цієї фрази.

----

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов'язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Юлія Савинська готує шоколад SoYKa на Закарпатті. До евакуації у неї була кав'ярня у Краматорську

Після полону та втрати ноги в Маріуполі доброволець "Бас" відкрив кав'ярню. Свої сходили у гості

Навіть у цих розрухах — я вдома. Ігор Пономаренко продовжує будувати бізнес у Святогірську