Війна вбиває унікальність екосистеми Донеччини. Олексій Бурковський про втрати і відновлення природи
Що втрачає екосистема Донеччини
Якби можна було накрити Донеччину скляним ковпаком, то життя у ній припинилося б через декілька місяців, оскільки область споживає набагато більше екосистемних послуг, ніж надає. Це обумовлено дефіцитом природних екосистем: степів, лук, лісів. Велике промислове навантаження та понад 60% переораної території області — ось що таке Донеччина.
Олексій Бурковський і Наталія Бірюкова говорять про екосистему Донеччину у одному зі степів Покровського району
У Покровському районі найбільше потерпають південно-східна і південна частини. Саме там точаться жорсткі бої, які призводять до збільшення втрат земельних ресурсів, ґрунтів та природних екосистем. І це не локальна проблема, а загальнонаціональна. Саме так говорить Олексій Бурковський про екологічний стан області і варіанти його відновлення.
За словами пана Олексія, після війни природа Донеччини відновлюватиметься десятки, а окремі території сотні років. Бо війна руйнує природні екосистеми, заповідний фонд, ґрунти, особливі ландшафти. Ситуація повсюди не добра, особливо жахлива вона на лінії зіткнення. Донеччина, можливо на багато років, а може і на завжди втрачає те, що було тільки тут.
«Перш за все це втрата унікальних об’єктів природно-заповідного фонду, які пошкоджені і які будуть відновлюватися не десятки, а сотні років.
На території цих об’єктів, сподіваюсь, ще є види, які занесені не лише до Червоної книги України, а і до Червоного списку Європи і світового Червоного списку», — пояснює Олексій Бурковський.
Друга проблема на Донеччині — аварійна зупинка промисловості. Працююче підприємство слідкує за відходами виробництва, здійснює відповідні заходи. Руйнівна сила війни нищить промисловість. Те, що не працюють заводи і шахти особливої екологічної користі не дає. Там відбуваються процеси, які ніхто не контролює.
«Шкода від знищення природних екосистем набагато більша, ніж користь від зупинки якихось брудних виробництв. Зараз відсутня система моніторингу за підприємствами, які знаходяться на окупованій території. Ми не можемо відстежувати, наприклад, шлам накопичувачів "Азовсталі". І там є загроза для Азовського моря», — розповідає Олексій.
Ще один доказ того, як війна вбиває родючі ґрунти Донеччини. Бурковський каже, зараз майже немає централізованого водопостачання. І мешканці західної частини області вимушені використовувати в побуті шахтні води, які потім потрапляють в каналізацію, а після очисних споруд — в річку. Їх солоність — ще одна наша біда. Гроші потрібні армії. І держава не може спрямовувати кошти на вирішення екологічних проблем. У нашому регіоні — це, як мінімум, не вирішення проблем відстійників місцевих шахт та замороження проєкту реконструкції очисних споруд, приймаючих стоки з Мирнограду і Покровська.
Олексій Бурковський каже, ми втрачаємо унікальність Донеччини
«Були проєкти для самовідновлення очисних споруд. Зараз держава не може спрямувати на це кошти. Час йде і ці проблеми не вирішуються, все лише ускладнюється, бо ми не можемо спрямувати фінансові ресурси на вирішення цих питань, а тільки на обороноздатність країни», — каже Бурковський.
Знищення наших природних екосистем ворогом ззовні, як це не сумно, призводить до знищення природних екосистем зсередини. Все це призводить до певних екологічних негараздів. Держава намагається мобілізувати наявні природні ресурси і це зменшує площу природних екосистем країни.
«У тилових регіонах України збільшилася вирубка лісів і деяким громадам за спрощеною процедурою надають дозвіл на переорювання цілинних ділянок степів і лугів. І без цього не можна, і з цим неправильно. У нас є така біда, як корупція, коли можуть вирубати офіційно 100 дерев на потреби армії, а 500 дерев лише припишуть, що на потреби армії. Вирубають їх і поїдуть вони зовсім по іншому напрямку. І це теж велика проблема. І відслідкувати все це зараз складно», — каже Олексій.
Як виміряти втрати екосистеми
А там, де точаться безпосередньо бої, у землі велика концентрація важких металів. Після кожного вибуху деякі хімічні продукти залишаються в ґрунті сотні років. Буде створена шкала рівня пошкодження ґрунтів. В мало постраждалих ґрунтах можна буде вирощувати технічні нехарчові культури, а сильно постраждалі треба буде залишати на консервацію. Євроінтеграційний курс України і необхідність виставити рахунок країні-окупанту за екологічні збитки спонукали державу до оцінки послуг, які надають екосистеми, в грошовому еквіваленті. Олексій називає цей крок хоч якимось довгостроковим позитивом.
«Потрібно оцінити екосистемні послуги в монетарному виразі. І так ми вирішимо ще одне питання, вже внутрішнє. Якщо ми ці норми офіційно затвердимо, а ми затвердимо, бо це вже прописано у нашому законодавстві, ми будемо потім розраховувати вартість цих екосистемних послуг, які надають степи, ліси, болота вже для вирішення природно-охоронних питань».
Монетарна оцінка екосистемних послуг дозволить краще охороняти і відтворювати екосистеми після війни, оскільки дороговартісними будуть визнані саме природні ландшафти. Завдяки цьому бізнес буде просто не зацікавлений знищувати природні ділянки.
Донецький степ
«Якщо він хоче купити ділянку природну, то йому виставлять такий рахунок за втрату екосистемних послуг, які надаються цим степом, лугом чи лісом, що він обере антропогенний ландшафт: промзону, ріллю, звалище, депресивний житловий район, де можна побудувати підприємство. Те, що природа нам дає, зараз економісти підключаються до екологів і намагаються переформатувати це у фінансові показники. Тому що світ ґрунтується на економіці, тому економічні інструменти намагаються задіяти зараз в екологічній політиці».
Як відновлюватиметься екосистема Донеччини після війни
Варіантів відновлення екосистем декілька. І для кожній потрібно буде обирати свій шлях. Законодавчо в Україні прописаний варіант, застосований в Чорнобильській зоні — ренатуралізація, самозаростання. Це найдешевший варіант, але він і найтриваліший. При ньому природа сама відтворює себе. Олексій каже про комплексний підхід, який може дати можливість покращення стану природних екосистем, наприклад, дозволить позбавитися інвазійних видів трав.
«Якщо ця місцевість біля якогось населеного пункту, і небажано, щоб розповсюджувались бур’яни — амброзія, наприклад, то тут краще зробити певні фіто-меліоративні заходи. Наприклад, провести залуження: посіяти степові, лучні трави або залісення, якщо регіону притаманна лісова екосистема — північ України, північ Донеччини. Рецепти є. Це лише питання фінансових ресурсів», — каже Олексій Бурковський.
Свої в Telegram 
