Відчуття перемоги: чому я доставляю дітям у сірій зоні книжки та емоції
Хто я: Анна Горбань, голова громадської організації «Розумне майбутнє нації», учасниця CSW – сесії Комісії ООН зі становища жінок, і мама маленького хлопчика.
Про що я хочу розповісти: про акцію «Спільне майбутнє через спільні книжки», яку я ініціювала.
Чому це важливо: бо дітям у сірій зоні на сході потрібні турбота і повага, а також можливості для навчання, щоб потім досягати власного успіху і будувати успішну країну
Я – дівчинка зі звичайної родини з Кривого Рогу, мріяла бути актрисою або телеведучою. Натомість отримала медичну освіту, працювала на держслужбі в області, в Кабінеті міністрів України.
Повернулась до своєї мрії та зробила кар’єру на телебаченні: від тележурналістки 9-го телеканалу в Дніпрі, ведучої 5-го каналу й до журналістки телепрограми «Абзац» Нового каналу та ведучої «Все буде добре» телеканалу СТБ. Згодом взяла участь у конкурсах краси і виборола титули Місіс Україна World-2018 і Місіс Планета-2018.
Як допомогти 42 тисячам школярів у прифронтовій зоні
Я завжди хотіла допомагати людям, років з 20 почала передавати одяг для сиротинців. Мій перший соціальний проект «Вони вірять в себе» з’явився 2018 року. Тоді з вихованцями Київського центру соціально-психологічної реабілітації два місяці займалися педагоги з театральної майстерності, вокалу, циркової майстерності, а потім був концерт, де дітки показали свої таланти. Ми прагнули, щоб у дітей з’явилась мотивація здійснювати свої мрії.
Одна з моїх цілей – стати послом доброї волі ООН. Саме тому я хотіла перемогти в конкурсі краси. Після отримання корони «Місіс Україна» я запланувала поїздку на згадану сесію ООН. А після перемоги на «Місіс Планета» я дізналася, що мене затвердили.
Що важливо, генеральний секретар відповів, що сприймає мої слова як попередження працювати більше і краще над питаннями, які я озвучила. Він сказав, що особисто приділить більше уваги діяльності організацій ООН у цьому напрямку.
Мені здається, що люди у прифронтовій зоні залишились без уваги. Я замислилась, яка це кількість дітей, які живуть у постійному стресі. Спрямувала запити до кількох міністерств, й отримані дані вражають. Сьогодні на лінії зіткнення, фактично під загрозою обстрілів, знаходиться 41 школа і навчається близько 42 тисяч школярів. Ці діти не мають повноцінного соціального захисту від України.
Пізніше, під час своїх поїздок до шкіл у зоні Операції об’єднаних сил, я спілкувалась і з іншими місцевими мешканцями про їхнє життя. Почула таке: «Ми спокійно ставимося до того, що влада про нас забула. Їй не до нас».
Нестача літератури – одна з перших проблем шкіл у прифронтовій зоні, про яку дізналась. А мама привчила мене, що треба багато читати і навчатися, щоб самій керувати своїм життям. Тому спочатку напрямком допомоги я обрала книжки.
Чим мене вразила перша поїздка на схід
У листопаді 2018 року я очолила громадську організацію «Розумне майбутнє нації», що опікується дітьми в складних життєвих обставинах і дітьми в зоні збройного конфлікту на сході України. Взимку я оголосила початок першого етапу акції зі збору книжок для школярів у прифронтовій зоні «Спільне майбутнє через спільні книжки». Акція має на меті не тільки привезти книжки дітям, а й об’єднати нас через спільні емоції.
Я залучила до акції Анатолія Хостікоєва і Наталію Сумську, Богдана Бенюка, Дмитра Коляденка і Ольгу Сумську, Павла Зіброва і Стеллу Захарову, Тараса Тополю, Тоню Матвієнко та багато інших.
Ми зібрали 1 463 книжки, які я привезла до трьох шкіл в Авдіївці, Зайцевому та Світлодарську. Під час цієї, першої для мене, поїздки на схід я була шокована умовами, в яких мешкають тут люди. Але малі діти сприймають це як належне.
У школах я спілкувалася з дітьми та вчителями про їхнє життя в прифронтовій зоні, провела майстер-клас з першої допомоги в одній школі, майстер-клас із макіяжу для дівчат – в іншій, говорила з дітьми про їхні мрії.
Відчувається, як цим дітям бракує уваги. Для них не має значення, що ти привезеш. Цим дітям цікаво, коли ти до них приїжджаєш, спілкуєшся. Вони тебе обнімають, цілують, потім тобі дзвонять.
Особливим моментом для дівчат стала можливість приміряти мої корони та стрічки «Місіс Україна» та «Місіс Планета» та фотографуватися в них. У цей момент вони відчували себе переможницями. Це також може стати стимулом для них: «Якщо звичайна дівчина з нашої країни змогла, то і я зможу». Я прагнула показати дітям свою повагу до них, до їхніх мрій.
Такі візити дають можливість дітям відволіктися від війни.
Яких книжок бракує на сході
До другої поїздки в школи прифронтової зони на моє запрошення приєдналися соціально активні жінки з інших країн – Місіс Ефіопія-2018 Фетія Мохамед Сед та Місіс Естонія-2017 Трін Ліндау. Вони поспілкувалися з дітьми, передали їм ігри, інші подарунки та книжки, які збирали українці, домовилися про спільні проекти з допомоги цим дітям.
Долучитися до наступних поїздок зголосилися Місіс Індія, Місіс Сінгапур, Місіс США та інші.
Місіс Естонія-2017 Трін Ліндау, Місіс Ефіопія-2018 Фетія Мохамед Сед, хлопчик зі Слов’янська та Анна Горбань біля зруйнованого дитсадка
Зараз учителі надсилають мені нові заявки на книжки. Напередодні нового навчального року в цих школах бракує літератури українською мовою, тому вони звертаються до нас. Першим закладом, який отримає книжки цього разу, буде школа, розташована на лінії розмежування, у селі Чермалик Донецької області. У цій школі сьогодні навчаються 100 учнів, з яких 49 – у початковій школі. Вони взагалі не мають літератури українською. Наступними стануть 17 шкіл Бахмутського району Донецької області. І так далі.
Створення Фонду для підтримки дітей, постраждалих через війну
У результаті моїх міжнародних активностей вийшло домовитись про створення Міжнародного фонду для підтримки дітей, постраждалих внаслідок війни.
Фонд працюватиме за принципом, за яким працюють посли доброї волі, ким я хочу стати. Їх основна місія – привернення уваги до проблеми задля об’єднання зусиль і коштів на її вирішення. Жінки, які представляють інші країни і спілкуються з посольствами, з першими особами своїх держав, залучатимуть до роботи благодійні фонди та громадські організації зі своїх країн. Ми будемо залучати українські.
Як працювати з посттравматичним синдромом у дітей
Коли ми заходили до класів у прифронтовій зоні, учні сприймали нас, нових людей, з обережністю. Згодом я зрозуміла, що у цих дітей посттравматичний синдром, що вони не довіряють практично нікому.
Наслідки травми проявляться пізніше та становитимуть проблеми не лише для нинішніх дітей, але й для суспільства: руйнівна поведінка в особистому спілкуванні, невміння приймати зважені рішення в роботі, емоційна нестабільність, неконтрольовані агресивні прояви, самогубства тощо.
Щоб уникнути можливих негативних наслідків, треба організувати корекцію та формування навичок спілкування для соціальних працівників, учителів, лікарів та інших представників держави та займатися в цьому напрямку з дітьми у прифронтовій зоні.
Я провела перемовини з психологами, готовими взяти участь у наступних поїздках у зону конфлікту та працювати з дітками. Педагоги, з якими я працюю, готові також привезти дітей на екскурсію до Києва, а можливо і за кордон, бо мене готова підтримати міжнародна спільнота – це я побачила під час візиту до ООН в березні 2019 року.
Від кожного з нас залежить, яким є та буде суспільство. Дорослі стають «поганими» і завдають іншим страждань, бо колись їм демонстрували тільки жорстокість, безвихідь і неповагу. Тому я хочу, щоб діти у зоні війни відчували увагу і турботу.
***
Ви теж можете долучитися до збору книжок в рамках акції «Спільне майбутнє через спільні книжки», який триває до 10 серпня.
Книжки можна висилати «Новою поштою» на вантажне відділення №1 села Ходосівка Київської області.
Отримувач: Анна Горбань, моб.: +38 097 776 65 36.
***
Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у «Фейсбуці» і
Свої в Telegram 
