Смертей на столі не має бути. Лікар з окупованого Алчевська Едгар Асіама рятує поранених бійців
За українську символіку могли вбити
Едгар Асіама народився у 1991 році в Алчевську на Луганщині — місті металургів, яке назавжди залишилося в його серці.
«Це було чудове, красиве місто. Моє рідне. Досить зелене, хоч і екологічно неблагополучне. Я там виріс, провів майже половину свого життя. І в мене є гарні спогади про довоєнний Алчевськ», — з теплом згадує лікар.
2014 рік змінив усе. Едгар щойно закінчив Луганський медичний університет, коли регіон охопила російська агресія. Молодий випускник стверджує, що тоді в регіоні було патріотичне населення, однак його виявилося замало для опору окупантам.
Едгар Асіама
«Залишатися вже було небезпечно. Досить агресивні були настрої, найманці робили картинку для російського пропагандистського телебачення. Після подій в Одесі 2 травня 2014 року за українську символіку могли вбити», — пригадує Едгар ті дні.
Випускникові медвишу довелося терміново переїздити до Запоріжжя, де він планував закінчити інтернатуру та розпочати лікарську практику.
Два дні в цивільній медицині — і рішення йти в армію
У цивільній медицині Едгар не затримався. Після лише двох днів роботи він ухвалив доленосне рішення — допомагати українському війську.
«Одразу підписав контракт та пішов добровольцем у військовий мобільний госпіталь. З цього почалася моя військова кар'єра. Працював спочатку як військовий терапевт, але за посадою був санінструктором-дозиметристом. Тобто була колізія: зарплата солдатська, а відповідальність офіцерська», — ділиться спогадами про початок служби Едгар.
Сьогодні він — досвідчений військовий анестезіолог та майор медичної служби, який не уявляє себе поза армією.
Біль не можна пропускати через себе
Робота військового медика вимагає особливої психологічної стійкості. Едгар відверто розповідає про свій підхід до роботи з пораненими.
«І тоді від спеціаліста, як і від людини, у тобі нічого не залишиться. Тому, так, звісно, мені певною мірою шкода, але, якби це цинічно не звучало, це робота, частина роботи», — ділиться роздумами анестезіолог.
Така цинічність насправді — професійний захисний механізм, який дозволяє лікарям ефективно працювати в екстремальних умовах.
Найважчий день
Найбільшим випробуванням у кар'єрі Едгара став 2019 рік. Одного дня відбулося масове надходження поранених — одночасно допомоги потребували восьмеро захисників.
«І всі восьмеро були вкрай важкі. Це був найважчий день для мене і для моїх колег. Нам підкріплення прилетіло — фахівців відправили машинами і вертольотами», — згадує той день лікар.
Команді медиків вдалося надати допомогу всім пораненим, ніхто з них не загинув.
Смерті на операційному столі не має бути
У військовій медицині діють жорсткі стандарти.
«У нас такий характер роботи — смертей на столі не повинно бути взагалі. Це надзвичайна подія, значить, щось відбулося не так і було неправильно. Якщо щось сталося на столі, це є об'єктом дослідження, бо там вже треба шукати помилку», — говорить Едгар.
Цей принцип відображає високі стандарти військової медицини, де кожен випадок ретельно аналізується, аби запобігти помилкам у майбутньому.
Лікар детально пояснює принципові відмінності між військовою та цивільною медициною. Допомога пораненим військовим суттєво відрізняється від лікування цивільних завдяки чітким алгоритмам евакуації для військових із бойовими травмами.
«У військових медиків нема часу на консиліуми, тут все на взаємодії, на досвіді. Основна відмінність від цивільної медицини — швидка одночасна робота декількох бригад, а також послідовність роботи. Багато хто не розуміє, що, хоч на вигляд вони госпіталь — така сама лікарня, але підходи зовсім інші, і вимоги зовсім інші, як і навантаження», — пояснює Едгар.
Завдяки цим алгоритмам медики можуть ефективно працювати навіть в умовах найбільш активних бойових дій.
Мета — бути корисним армії
Едгар Асіама категорично заявляє, що не бачить себе в цивільній медицині та планує й надалі працювати в армії. Його мотивація глибша за професійні амбіції чи матеріальні інтереси.
«Треба виконувати певний обсяг роботи і бути корисним. Це основна проблема людей. І розуміти, заради чого ця ціль? Не варто орієнтуватися на особисті перспективи, заробітки чи ще щось. Ціль насправді одна», — переконаний медик.
Свою спеціальність він вважає надзвичайно вдячною роботою, результат якої видно миттєво: «Вижив пацієнт чи ні? Ось твоя дія — її видно відразу».
Свої в Telegram 
