Олена Хатмулліна з Костянтинівки вчиться водити фуру. Для чого підприємиці це вміння

Від хімії до перепілок: як війна змінила життя

До повномасштабного вторгнення Олена Хатмулліна вела успішний бізнес у Костянтинівці Донецької області. Займалася хімією, виготовляла санітарно-гігієнічну продукцію — туалетний папір, серветки. Паралельно вирощувала мікрогрін — модну нині мікрозелень, яку охоче купували місцеві ресторани та свідомі городяни.

Олена була однією з перших учасниць обласної програми "Український донецький куркуль", що підтримувала місцевих аграріїв та виробників. Справи йшли непогано, бізнес розвивався, плани будувалися на роки вперед.

Олена Хатмулліна вирощувала мікрогрінАвтор: "Суспільне Донбас", архів жінки

Але війна все змінила. У 2024 році Олена пережила особисту трагедію — загинув її брат Едік, який воював у лавах ЗСУ. Після цього жінка остаточно вирішила переїхати на Тернопільщину, де почала життя практично з чистого аркуша.

На новому місці довелося повністю змінити сферу діяльності. Тепер Олена розводить перепілок і готує сублімовану їжу. Це вже друге "обнулення" бізнесу через війну, як каже сама підприємниця. Але вона не здається і продовжує шукати нові можливості.

"Я не знала, як до того монстра підійти"

За кермо вантажівки Олена сіла вперше у житті, хоча водійський стаж у неї солідний — майже 30 років. Перше посвідчення отримала в 18, а за кермо вперше сіла ще в 16 — навчав батько. Брат Едік теж допомагав освоювати техніку водіння, навіть давав покататися на мотоциклі, але Олені не сподобався вітер в обличчя.

"Все життя їзджу на "механіці", і не відчуваю жодного дискомфорту. Мене батько навчав. Брат Едік також допомагав, навіть давав їздити на мотоциклі. Але мені не подобається вітер в обличчя", — каже жінка.

Але досвід водіння легкового автомобіля — це одне, а багатотонна вантажівка — зовсім інше.

Ідея отримати категорію "С" виникла з практичної потреби. У господарстві Олени є вантажний автомобіль, але керувати ним вона не могла через відсутність відповідних прав.

Автор: "Суспільне Донбас", архів жінки

"У мене є вантажний автомобіль, а водія немає. І ти не можеш ні відігнати його, ні підігнати. Бо я не знала, як до того монстра підійти. А найняти когось — це додаткові витрати, та й не завжди знайдеш людину, якій можна довірити техніку", — пояснює жінка свою мотивацію.

Вперше оголошення про безкоштовне навчання на водійку вантажівки вона побачила у Facebook ще в червні. Тоді набір уже закінчився, і Олена засмутилася. Але через кілька місяців знову з'явилася реклама — цього разу про навчання у Кременці, всього за 40 кілометрів від її нового дому.

Два тижні теорії і щоденна практика

Навчання виявилося інтенсивним, але цікавим. Щодня по дві години практичних занять з досвідченим інструктором, два тижні вивчення правил дорожнього руху, потім — екзамен з теорії. Олена каже, що теоретична частина пройшла без проблем — правила вона й так знала напам'ять за стільки років водіння.

А от практика — це зовсім інші відчуття. Олена зізнається, що найважче для неї — не керувати вантажівкою, а просто залізти в кабіну. Висота інша, габарити інші, навіть сидіння розташоване по-іншому.

"Це просто кайф, це найвищий пілотаж! Те, що ми на тих своїх шкаралупках їздимо — це ні в яке порівняння з фурою. Сидиш високо, бачиш усю дорогу, відчуття потужності неймовірне. Кермувати нескладно. Їхати, правила, дорога — це все виходить. А ось залізти в кабіну — це справжній квест", — сміється жінка.

Попри всі труднощі, Олена в захваті від нового досвіду. Вона вже планує продовжити навчання і отримати категорію "Е" — для керування вантажівкою з причепом.

"Як тільки продовжать програму, подамся ще на категорію "Е". Мене війна обнулила вже двічі. Якщо таке станеться втретє — куплю собі велику машину і стану людиною світу. Їздитиму на ній різними країнами, працюватиму і житиму в автівці. Це ж свобода і незалежність", — мріє підприємниця.

Росіянці, яка "опікувалася" дітьми з Маріуполя, світить 10 років. Її арештували за торгівлю дітьми

Двоє українських сиріт стали солдатами армії РФ. Як Росія перетворює дітей Донбасу на окупантів

Проблема в тому, що росіяни не закінчуються. «Східний» про битву за Покровськ і загрозу Дніпру