Я побачив, що Порошенко практично "здав" Донбас. Ексглава Донецької ОДА Сергій Тарута про події 2014
"Ніяких двох Україн не було. Їх намалювали політтехнологи"
Міф про те, що Схід і Захід України — це дві різні країни, Тарута розвінчує особистим прикладом. Його мати з Донецької області розмовляла українським суржиком, батько з Кривого Рогу — російською. У їхньому домі по неділях збиралися гості й співали — і 70-80 відсотків пісень були українські. Сам він ходив до школи у вишиванці.
Сергій Тарута
"Це почали ділити політтехнологи, — каже Сергій Тарута. — Є такий персонаж — Манафорт. Він спочатку розділив Україну, а потім Америку. Коли його запросили як консультанта на вибори, він зробив зріз: на що реагують люди. І побачив, що Схід реагує на Бандеру, на мовне питання. Він зрозумів, що цим можна маніпулювати. На Заході паралельно створювали образ, що схід — це шахтарі й п'яниці".
Великої шкоди, на думку Тарути, завдав і перший президентський приїзд Ющенка на Донбас після Помаранчевої революції. Замість того, щоб говорити про єдність і спільні інтереси, той, за словами депутата, фактично сказав місцевим мешканцям: "Ви тут такі, ви тут бандити, я буду з вами боротися". Саме це, переконаний Тарута, й поклало початок реальному розколу.
Що стосується "радянськості" Сходу — так, промисловий Донбас був глибоко інтегрований в економічний простір СРСР і пізніше Росії. Маріуполь, Донецьк, Краматорськ, Луганськ — усі вони працювали на загальний ринок, люди їздили між Україною й Росією, одружувалися, мали родичів з обох боків. Але, наголошує Тарута, це ніколи не означало бажання "піти до Росії".
"Я жив у Маріуполі з дитинства. Я 16 років пропрацював на "Азовсталі". Я ніколи не чув жодної людини, яка б говорила про сепаратизм. Так, люди казали: у Росії зарплати вчителів кращі, пенсії кращі. Але це не означало, що хтось хотів туди. Це була ФСБшна робота — постійно розхитувати і чекати зручного моменту. І момент прийшов, коли Янукович утік", — каже Тарута.
Крим
Втрата Криму в 2014 році, переконаний Тарута, — це не доля і не невідворотність. Це результат конкретних неправильних рішень.
За його словами, Путін почав готувати операцію з захоплення Криму ще після того, як Ющенко "забрав дачу" — маєток на Кримському узбережжі, придбаний через ВТБ. Це була особиста образа, і президент Росії дав команду готуватися заздалегідь. Але виконати план можна було лише за зручної нагоди. І нагода з'явилася, коли в Києві ще "ділили портфелі" після втечі Януковича.
Сергій Тарута під час інтерв'ю
"Треба було терміново скликати парламент, скасувати повноваження автономії Криму, відправити туди спецназ, — каже Тарута. — Я знаю багатьох людей, які сьогодні воюють і тоді казали: "Просто не забороняйте нам — самі все зробимо". Сказали: "Ні, туди їхати не треба".
Боялися спровокувати конфлікт. Хотіли комфорту в Києві. Розраховували, що дипломатія вирішить усе. Але найбільша помилка, впевнений він, — не тиск Обами, а відсутність бодай одного керівника, готового взяти відповідальність.
"Якби ми зберегли Крим, як Кучма зберіг Тузлу, жорстко давши наказ відкривати вогонь, не було б Донбасу. І не було б сьогоднішньої війни", — говорить Сергій Тарута.
Донецьк і Луганськ
У квітні 2014-го Тарута приїхав до Донецька вже після того, як обласна адміністрація була захоплена. Він бачив на місці — будівлю контролюють не просто місцеві активісти, а люди в цивільному, за якими стоїть російський спецназ. За ним самим, за його словами, їздили дві машини — хотіли захопити "легітимного губернатора".
Він зустрівся з начальником міліції. Той прямо сказав: "Те, що ви просите мене зробити — це те, за що нас зараз тягає прокуратура. Ми розганяли Майдан. Там теж були люди, які вийшли на демонстрацію. Наші люди демотивовані".
"Треба було вводити комендантську годину, — каже Тарута. — Відразу блокувати переміщення, перекидати сюди боєздатний спецназ з інших регіонів".
Але парламент не реагував. Яценюк приїхав один раз — і то, коли дізнався, що з адміністрації вийшла колона, його, за словами Тарути, "як вітром здуло".
Прем'єр Ярема привіз тисячу бійців спецназу, і всі відмовилися штурмувати адміністрацію. Законодавство не дозволяло відкривати вогонь по демонстрантах, а проросійська сторона цим активно користувалася: кидала каміння, але у відповідь отримувала тільки затримання на ніч, після яких суд відпускав людей вранці.
Колона Гіркіна: зрада чи договорняк?
Одна з тих найважливіших подій того часу — вихід колони Ігоря Гіркіна зі Слов'янська влітку 2014 року. За словами очевидців, уздовж дороги лежав озброєний український спецназ, і нікому не дали наказу стріляти. Тарута говорить про це відкрито.
Гіркін у Слов'янську
"Моє суб'єктивне розуміння: це був договорняк", — каже Тарута.
Він описує масштаб події — 3500 людей, колона довжиною близько 15 кілометрів, яку будували з 5:30 ранку до 9:00 години. Бронетехніка, автомобілі. Колона рушила через Дружківку й Костянтинівку. І там, між Костянтинівкою та Донецьком, не було жодного села. Україна в той момент мала перевагу в повітрі. Але на останньому блокпосту пропустили.
"Я думаю, що була якась домовленість Порошенка. Муженко слухав тільки верховного командувача і, мабуть, отримав від нього наказ не заважати колоні, яка спокійно зайшла в Донецьк", — розповідає депутат.
Колона бойовиків у Донецьку
Саму поведінку Порошенка в той день Тарута характеризує різко: президент прилетів у регіон, сфотографувався з людьми, роздав гуманітарку, проїхався Краматорськом, Дружківкою, Костянтинівкою, і поїхав. Жодної наради, жодного реального обговорення. Тільки піар переможця.
Маріуполь — "Новоросія", яку вдалося зупинити
Коли восени 2014 року Тарута разом із директорами Азовсталі зустрівся з представником Глітея, той поклав на стіл карту — і вся Донецька область була позначена як ДНР. Це означало одне: без Маріуполя відкривався сухопутний коридор до Криму. «Нова Росія» з Маріуполя до Криму — три дні ходу.
"Я побачив, що Порошенко практично здав Донбас, — каже він. — Я приїхав, викликав командувача сектора "М", намалював схему. За 10 днів ми побудували 18 бліндажів від Павлівського водосховища до Азовського моря. Зі сталі, під землею. Якби ми цього не зробили, "Новоросія" існувала б уже у 2014-му. Тоді б і Європа, і Америка звиклись би із цим фактом і думали б лише про те, як зупинити наступ на Одесу".
"Сіра зона", Мінські угоди і торгівля крізь лінію фронту
Після підписання Мінських угод — "поганих угод", як називає їх Сергій Тарута, мільйони людей на окупованих територіях опинилися між двох вогнів. Виїхати було складно: не було грошей, не було де облаштуватися. А влада замість того, щоб простягнути руку, почала клеїти ярлики сепаратистів.
Уздовж лінії розмежування, за його словами, процвітала контрабанда. Керівник місії ОБСЄ, з яким він тоді контактував, особисто розповідав: стрілянина з обох боків нерідко велася спеціально подалі від дороги — щоб каравани з тютюном, горілкою і цукерками проходили вільно. Рошен, до слова, був представлений у всіх магазинах Донецької та Луганської областей.
"Влада не справилася зі своїм завданням: максимально протягнути руку кожному українцю на окупованій території і дати можливість виїхати. Стокгольмський синдром — це не виключно українська проблема. Якщо тебе захоплюють, ти починаєш думати, як вижити, і підлаштовуєшся", — каже Тарута.
Маріуполь 2022 — 100 тисяч загиблих, яких не рахують
Тарута — один із небагатьох, хто публічно говорить про реальні втрати Маріуполя в 2022 році. Офіційна статистика його обурює.
Житель Маріуполя Коля Око зняв з даху багатоповерхівки, як російське військо навесні 2022 року обстрілювало та бомбило житлові будинки та Центральний ринок міста
На конференції з відновлення, яка відбулася нещодавно, він побачив цифру: 32 тисячі загиблих по всій Україні. У Маріуполі, за його оцінкою, — близько 100 тисяч.
"Люди, які вийшли звідти, кажуть: по всіх вулицях лежали трупи. Їх ніхто не прибирав, бо вийти на вулицю означало бути підстреленим одразу. Стрільба була така, ніби вони тренувалися на живих цілях", — каже він.
В одному лише театрі, за його інформацією, загинуло близько 500 людей — переважно жінки і діти. Там вели журнал присутності, і ці дані є. Але офіційна статистика їх досі не враховує.
Маріуполь, квітень 2022
Хто несе за це відповідальність? Тарута вважає: ті, хто підписував документи про розмінування Чонгарського перешийку і створення "гуманітарного коридору" на півдні — фактично відкрили ворогу прохід. Підписи є в Кабінеті міністрів. Їх можна опублікувати.
"Народна війна закінчилася 2 квітня 2022-го"
Тарута говорить жорстко: справжня народна війна, коли люди відчували, що рятують країну, тривала до початку квітня 2022-го — до оборони Києва і відступу росіян на північ. Далі настало інше.
"Зараз багато хто з військових розуміє, що вони утримують владу, яка грабує. Це відчуття наростає. Поки одні воюють, у Києві народжується ціле нове покоління чиновників-мільйонерів, які заробляють на війні. Ринок озброєння, держзакупівлі — скрізь лобіюють "своїх". А ефективність того, що постачається на фронт, — велике питання", — говорить депутат.
Не менш гострою є проблема ветеранів. Він нагадує: коли на фронті твоє завдання — вбивати, після повернення людина потребує психологічної реінтеграції. Якщо суспільство не готове — наслідки непередбачувані. Черкаський інцидент він наводить як приклад того, що на нас чекає після війни, якщо не займатися цим системно вже зараз.
Маріуполь повернеться, але це залежить від влади
На фінальне запитання — чи вірить він, що Маріуполь повернеться — Тарута відповідає без вагань.
"Безумовно. Як і Крим. Але це залежить від розумної влади. Нам не треба чекати смерті Путіна. Треба чекати смерті системи, яку він створив. А для цього Україна має бути економічно сильною, безпечною і справедливою — щоб ця система сама розвалилася під тиском порівняння".
Сам він залишатися в політиці не відмовляється, хоча бізнесу після 2014 року фактично не залишилося — все, що було на окупованих територіях, захопили одразу. Каже просто: або виїжджати з країни, або намагатися на неї впливати. Він обрав друге.
Свої в Telegram 
