Коротко

«Я думав, що помру». Француз-історик кинув Париж і вивозить людей із прифронтових міст Донеччини

Самюель Ферте "Суспільне Донбас"

Сьогодні о 14:46

26-річний Самюель Ферте приїхав в Україну після початку повномасштабного вторгнення, і залишився. Про це пише «Суспільне Донбас». Понад рік він евакуює мешканців прифронтових міст і сіл Донеччини та Харківщини, потрапляє під КАБи й дрони і каже, що їде додому лише у відпустку.

За освітою Самюель історик, викладав у школі. Українську вивчив за чотири місяці після приїзду й тепер продовжує вдосконалювати. Просить називати себе просто — Сем.

Цікавість до України у Сема з'явився ще в підлітковому віці.

«Коли Крим і Донбас були захоплені, мені було тільки 14 років, але мій батько сказав: це дуже важливий момент для Європи», — згадує він.

Семюель (зліва) на евакуаціїАвтор: "Суспільне Донбас"

Відтоді почав стежити за подіями і думати, як може допомогти.

Зараз Самюель живе у Харкові, але постійно виїжджає на евакуації — до Дружківки, Добропілля, Костянтинівки та інших міст.

«Евакуації — це небезпечно. Там багато FPV, багато дронів зараз. І це дедалі більш небезпечно. Наша місія дуже важлива, тому що зараз люди хочуть тікати до безпечного місця», — каже Семюель.

Команда не раз потрапляла під обстріли. Один із найстрашніших епізодів стався під час поїздки до Добропілля.

«Ми були у Добропіллі один місяць тому, і там було багато КАБів. І я думав: о, я помер. Але ні», — розповідає Сем.

На власні очі він бачить, як змінюються прифронтові міста. Дружківка, за його словами, перетворюється стрімко.

Дружківка, пам'ятник закоханимАвтор: Пресслужба 93 ОМБр "Холодний Яр"

«Рік тому це було красиве місто, люди на вулицях. Але зараз там дуже небезпечно: багато дронів, КАБів, ракет. Тиждень тому КАБ прилетів у центр. Скоро буде дуже погана ситуація, як Костянтинівці. Я був у Костянтинівці рік тому, все було нормально. Дружківка стає все більш і більш небезпечною. Там без опалення, без світла — не життя. Я думаю, евакуація дуже важлива, якщо люди хочуть жити», — говорить волонтер.

Найважче — бачити людей, які втратили все.

Я бачив багато людей, які втрачають дім, сім'ю, життя, і це дуже-дуже важко. Коли ти бачиш людей, які втратили життя, втратили все... То просто немає слів

Батьки переживають, але розуміють.

«Мої батьки думають: це дуже небезпечно. Але вони думають — це небезпечно і важливо».

Самюель зрідка повертається до Парижа — востаннє був там кілька місяців тому. Але залишати Україну не планує. Каже, що саме освіта історика допомагає йому розуміти масштаб того, що відбувається.

Сем з друзямиАвтор: "Суспільне Донбас"