Я закінчую школу в епоху тотального карантину. Історії п’яти випускників зі Старобільска
Понад два місяці українські школярі вчаться онлайн. Як випускники зі Старобільська на Луганщині в такому режимі готуються до зовнішнього незалежного оцінювання та як планують святкувати випускні вечори, дізнавалися Свои.City.
Карантин через пандемію коронавірусу COVID-19 сильно змінив навчальний процес. Випускники, багато з яких змінять статус школяра на статус студента, відчули це як мало хто інший. Традиційні останні дзвінки на шкільних подвір’ях для них не пролунають. Чи відбудуться традиційні випускні вечори і, якщо відбудуться, коли й у якому форматі – невідомо. А головне – ускладнилась підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання.
Про проблеми і переваги навчання на карантині розповідають випускники навчальних закладів Старобільська.
«Майже весь час я витрачаю на підготовку до ЗНО і спорт»
У школі №3 в Старобільську Микола Любімов, учень 11-Б, навчається не з першого класу. Він – переселенець із Луганська, і перша його школа знаходиться в нині окупованому обласному центрі. Однак старобільська школа №3 за п’ять років стала для Миколи рідною. Школа спеціалізована: тут поглиблено вивчають англійську й німецьку мови. Ця спеціалізація стала одним із факторів, що допомогли Миколі рік провчитися в одній із шкіл США – для вдосконалення англійської в мовному середовищі.
Микола Любімов під час стажування у США
Однією з дисциплін, які хлопець складатиме під час ЗНО, є англійська мова. Крім того, Коля готується до тестів з української мови, історії та географії. Планує подавати документи до кількох столичних вишів.
Хлопець зізнається, що жодних суттєвих проблем із підготовкою до тестування карантин йому не створив.
– Вчителі завжди знаходяться на зв’язку і завжди допомагають нам, – каже він.
Те, що доучуватися у випускному класі довелося в режимі онлайн, Микола не сприймає як проблему, натомість вважає новим і цікавим досвідом.
Щоб готуватися до ЗНО поза шкільними стінами, Микола організував свій графік – як на тиждень, так і на день.
– Під час робочого тижня майже весь час я витрачаю на підготовку до ЗНО і спорт, – зізнається він. Останнім часом Микола бігає. У минулому ж займався боротьбою.
Щодо святкового випускного вечора – невизначеність настрою не підіймає.
Микола взагалі не схильний сприймати ті чи інші ситуації як проблеми – він їх долає та рухається далі. У ситуації з карантинним навчанням є тільки один виняток.
– Проблема – це якість інтернету в Старобільську, – каже випускник. – Але вчителі були лояльними і завжди нам допомагали.
«Ми навчилися бути більш відповідальними»
Єлизавета Жердєва, 11-класниця зі старобільської школи №4, планує вступати до Харківського національного університету внутрішніх справ. На цей вибір вплинуло те, що дівчина займається спортом – вона чемпіонка України й рекордсменка з пауерліфтингу RAW100. Тренується в місцевому спортклубі «7’я».
Для зовнішнього оцінювання дівчина обрала такі предмети: математика, українська мова, англійська мова, історія України. Готуючись до складання іспитів з деяких предметів, працювала з репетитором.
– Мабуть, результати ЗНО будуть трішки гіршими, ніж були б, якби заняття проходили в школі, – вважає випускниця. – Адже за умови дистанційного навчання неможлива така сама допомога з боку вчителя, як у школі. І все ж досвід дистанційного навчання вважаю корисним для нас. Ми навчилися бути самоорганізованими, самодисциплінованими і більш відповідальними.
Під час карантину максимум свого часу Єлизавета приділяла підготовці до ЗНО та спорту.
– У вільний час допомагала батькам, дивилася фільми, – розповідає вона.
Дівчина шкодує, що останні тижні шкільного життя не вдалося провести у стінах школи, зі своїми викладачами й однокласниками.
Щодо святкування випускного Єлизавета каже:
– Поки тема випускного у нас взагалі відсунена, ми її не розглядаємо. Особисто я, до речі, не встигла купити собі святкову сукню.
«Новина про те, що у нас не буде випускного, дуже засмутила»
11-класник зі Старобільська Едуард Гаврилюк захоплюється літературою, пише вірші й планує отримати професію юриста. Він – випускник старобільської ЗОШ №4.
– Дуже пишаюся тим, що навчаюся, на мою думку, в одній із найкращих шкіл нашого міста, – каже хлопець.
Зовнішнє оцінювання Едуард складатиме з української мови та літератури, історії України, англійської мови та географії. Планує вступати до Cхідноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, який наразі розташовується у Сєвєродонецьку.
– Мій робочий день складний: щоденне ще не зовсім освоєне дистанційне навчання та наполеглива підготовка до ЗНО, – ділиться хлопець. – Інколи беру додаткові уроки з тих тем, які мені незрозумілі. На жаль, спортом займаюся доволі рідко. Бракує часу. Але намагаюся щодня робити якісь фізичні вправи. Майже весь мій час іде на підготовку до іспитів, тому вільних хвилин практично немає.
Попри високе навантаження, Едуард вбачає в дистанційному навчанні й переваги.
– На мою думку, дистанційне навчання було вкрай необхідне, особливо для випускників, – пояснює він. – У цей час я став більш організованим та дисциплінованим. Навчився приділяти особливу увагу самоосвіті.
Едуард вважає, що дистанційна освіта – це шанс на поглиблене вивчення потрібних дисциплін.
– Новина про те, що у нас не буде випускного, дуже засмутила мене та батьків, – зізнається випускник. – Зараз складно навіть сказати, як ми з родиною й однокласниками будемо святкувати останній день навчання. Хочеться, щоб ситуація з COVID-19 якнайшвидше вирішилася. І щоб ми разом з родиною та шкільними друзями змогли відсвяткувати випускний.
Але в будь-якому випадку ми з друзями й нашими улюбленими вчителями обов’язково побачимося на щорічних зустрічах випускників.
«Живе спілкування набагато краще і простіше, ніж спілкування через екран»
Цьогорічну випускницю Галину Куліченко карантин «усадив» вдома – в селі Половинкине на Старобільщині. Навчається ж вона в одній зі шкіл Старобільська.
– Дистанційне навчання дало зрозуміти, що живе спілкування з вчителями та з однокласниками набагато краще і простіше, ніж спілкування через екран, – запевняє дівчина.
Галина довго обирала, які дисципліни складатиме на ЗНО.
– Зрештою обрала українську мову і літературу, історію України, біологію та англійську, – розповідає вона. – А ось куди поїду вчитися, ще не визначилась. Знаю лише, що хочу отримати професію логопеда.
На карантині робочий день Галини виглядав так: зранку уроки в режимі онлайн, після того вона одразу намагалася виконати домашні завдання та готувалася до тестування.
Нудьгувати під час карантину не доводиться.
– Я встигала і батькам допомагати, і приділяти час спорту, і гратися з молодшою сестричкою – у неї, першокласниці, теж був карантин, – перераховує випускниця.
А ось чого не вистачало – так це можливості провести ці останні навчальні тижні зі шкільними друзями.
– У цей період я зрозуміла, що треба цінувати всі ті теплі моменти, що були в нас з однокласниками, – зізнається Галина.
Як святкуватимуть випуск, Галина та її друзі ще не вирішили.
– І свою випускну сукню я теж ще не купила – хотіла це зробити наприкінці навчання, – каже дівчина.
«Через карантин, вважаю, мої шанси зменшилися»
Андрія Донченка, учня 11-Б класу Старобільської гімназії, карантин змусив змінити плани.
– Предмети, які складатиму, обрав ще в десятому класі, – каже він про підготовку до ЗНО. – Усього вирішив написати тести з чотирьох предметів: українська мова і література, математика, англійська мова та географія. Чому саме чотири, коли достатньо трьох? Відомі випадки, коли один із тестів учні складали не так успішно, як вони розраховували, і тоді запасний варіант допомагав.
Через дистанційне закінчення школи Андрій вирішив вступати до іншого вишу вишу. Хлопець говорить:
– До карантину я планував вступати в один із київських вишів. Конкретно не знав, бо все залежить від результатів ЗНО. Але через карантин я розумію, що мої шанси зменшились. Можливо, мені вдасться вступити в один із університетів Харкова. Наразі мене приваблює або Харківський національний університет імені Каразіна, або Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця.
Андрій зізнається, що під час вимушеного карантину його продуктивність помітно впала.
– З початком карантину мій робочий день кардинально змінився, і не в кращій бік, – додає випускник. – Раніше за день я встигав доволі багато, причому конкретного розпорядку в мене не було. Головне було – це відвідати уроки з 9.00 до 13.00. А потім готував уроки, іноді читав художню літературу, дивився серіали, допомагав батькам...
Навчання на карантині вимагало абсолютно іншого режиму.
– Досвід навчання на карантині виявився складним для мене, як і для всіх, – розповідає Андрій Донченко. – Учням необхідно було засвоювати знання через монітори, а вчителям потрібно було ці знання подати в зрозумілій формі.
Хлопець зізнається, що йому не дуже сподобався такий спосіб навчання.
– Але я вдячний за те, що в школі зробили усе можливе, щоб вчителі могли пояснювати навчальний матеріал для учнів, – каже Андрій. – Досвід дистанційного навчання можна назвати корисним і новим, але я не можу сказати, що в ньому багато позитивного. Хіба що в плані самоорганізації та самоконтролю… Але й тут можна сперечатися.
У підготовці до ЗНО виникли самі лише труднощі. Особисто я, наприклад, перестав ходити до репетиторів, а це може сильно вплинути на мої результати. Нас запевняють, що всі тести та завдання можна виконати, просто проходячи шкільну програму. Але на мою думку, з існуючою програмою неможливо скласти всі іспити на високому рівні без допомоги репетиторів. На дистанційних уроках з математики, наприклад, ми самі повинні розв’язувати вправи, бо немає дошки, щоб вчитель нам пояснив усе, як у школі.
Про традиційне святкування випускного Андрій говорить:
– Ми з однокласниками збираємося відсвяткувати випускний. Можливо, це буде зустріч у кафе або на природі. Але це дуже приблизні плани, і я не знаю точно, як усе відбудеться. З батьками ж не плануємо якось святкувати таку подію.
Водночас сумно, що значну частину одинадцятого класу мені довелося провести вдома, а не з однокласниками. Як кажуть, школа – це найкраща пора. Щоправда, я вважаю, що попереду є ще три місяці не менш чудової пори, і я зможу провести її з людьми, які дійсно хочуть мене бачити.
Свої в Telegram 
