Як капелан із Золотого створив дитбудинок сімейного типу, де всі ладнають одне з одним

Минулого року, напередодні Різдва 25 грудня, родина Печених переїхала у будинок, куплений за державні гроші. На першому поверсі там вітальня, кухня та їдальня, на другому – три дитячих і батьківська спальні. У новому будинку ми і спілкуємось з Юрієм і його рідними.

Новий будинок родини Печених у Золотому Луганської області Сергій Окішев

Працював на шахті, потім «прийшов до Бога»

Юрій – місцевий. Працював, як і більшість чоловіків Золотого, на шахті. Намагався відкрити свою справу. Їздив на заробітки. На початку нульових познайомився з протестантською церквою.

– Я ніколи не замислювався на тему релігії. У мене були люди, на яких я хотів бути схожим, брав з них приклад. Але завжди щось не виходило. Ми звертаємось до Бога зазвичай у скрутну хвилину. Так вийшло і в мене, – згадує Юрій Печений.

Юрій Печений Сергій Окішев

Капелан побачив, що таке будинок сімейного типу, у своїх братів по церкві. З того часу не полишав думки створити те саме на Луганщині. Роздуми, вивчення питання, бюрократія та війна відтягнули цей момент.

Через бюрократію не встигли переїхати до Первомайська. А місто окупували

У 2013 році у родині Печених вже були діти на вихованні, але не було просторого житла. Вони жили у трикімнатній квартирі.

У Первомайську держава побудувала житло під дитячий будинок сімейного типу, Юрій оформив необхідні документи. Залишався останній крок – внутрішній ремонт приміщення. Проте державні органи затягували цей процес, а потім почалася війна.

З початком бойових дій сім’я Печених зайнялась волонтерством. Збирали гуманітарну допомогу, готували їжу, надавали прихисток людям, чиї будинки були розбиті. Про просторий будинок у тоді окупованому Первомайську забули.

Місцеві приходять до отця Юрія за допомогою. Військові – поспілкуватися

Юрія дивує запитання, чи впливає конфесія на роботу капелана.

– Знаєте, у 2015-му я допомагав родині місцевого православного священика. Досі не знаю, якого він патріархату. Проте я точно знаю, що у нього п’ятеро дітей, і їм не було що їсти тоді, – згадує капелан.

Діти Юрія Печеного: Діана, Віктор, Марко та Ганна Сергій Окішев

Юрій співпрацює з міжнародними благодійними організаціями, волонтерами та військовими. Місцеві приходять до отця Юрія за допомогою. Військові – поспілкуватися.

Священик каже, що кожна бригада, яка після ротації заходить до Золотого, знає, що там є капелан Юрій. Коли переїхали у будинок ближче до лінії розмежування, захисники приходять частіше.

Церкву відвідує молодь. Там окрім богослужіння, їх вчать іноземним мовам, допомагають вирішувати побутові проблеми, пов’язані з бойовими діями, влаштовують розважальні вечори.

Влітку Юрій та Світлана організовують дитячій табір для дітей Золотого та найближчих селищ.

Усі в родині ладнають між собою і добре готують

Родина Печених виховує чотирьох дітей, яких взяли з дитбудинків. Найстарший – Віктор, живе в родині 9 років. Коли його забрали з інтернату, у Юрія та Світлани були троє власних дітей. Двоє старших жили окремо. Марко жив із батьками та був молодший за Віктора.

– Дивлячись, в яких умовах живуть діти в інтернатах, я не міг вчинити інакше. Діти – це наше майбутнє. Ми маємо формувати здорове суспільство через правильне виховання дітей та молоді, – переконаний Юрій Печений.

Марко та Віктор швидко знайшли спільну мову, потоваришували, вже і не пам’ятають себе порізно. Зараз хлопці спілкуються в одній компанії, разом щось майструють і мріють про майбутнє.

Марко і Віктор Сергій Окішев

Віктор каже, що погано пам’ятає життя в інтернаті. Сім’я Печених для нього стала рідною. Він, як і решта дітей, називає Юрія та Світлану татом і мамою. Разом із Діаною, яку теж виховують Печені, вчиться на кухаря.

– Хочу відкрити сімейне кафе. Це моя мрія. Ми ж – родина кухарів. Всі вміють добре готувати. Взагалі часто мрію про майбутнє, і всі мрії так чи інакше пов’язані з родиною, – зізнається Віктор.

Ганна та Сашко переїхали до родини Печених минулого року з інтернату в Сєвєродонецьку. До того Ганна жила зі своїми родичами. Каже, змалку часто доводилося залишатися вдома самій. З п’яти років почала готувати їсти, у 10 – вмикати духовку та випікати перші смаколики.

– Коли я дізналася про те, що Вітя й Діана вчаться на кухарів, зраділа. Це ж моя мрія! Я хочу бути шеф-кухарем у ресторані, – ділиться Ганна.

Ганна Сергій Окішев

Щовечора родина вечеряє за одним столом

Всі діти родини Печених займаються творчістю та спортом. Грають на фортепіано, малюють, займаються настільним тенісом, футболом і баскетболом.

Щовечора діти та дорослі вечеряють за одним столом, спілкуються та дивляться фільми. Дорослі дають дітям поради, діти цікавляться планами батьків. За всім цим спостерігають собака Лея та кіт Укроп.

Собака Лея Сергій Окішев

Юрій Печений каже, що перш за все хоче дарувати дітям затишок і віру в людей. І неважливо де – у двоповерховому будинку чи квартирі.

Навесні капелан разом із дружиною планують взяти у родину ще двох дітей.

Щовечора родина Печених вечеряє за одним столом Сергій Окішев

"Дети – не мороженое, чтобы их выбирать". Как спасались от войны многодетные приемные семьи

Стенами помогают: какое жилье получают многодетные семьи на Донбассе

Отпуск, которого ждали 24 года: открываем запад Украины вместе с многодетными родителями из Макеевки

***

Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці.