“Cправа Василя Стуса” на Донбасі. Що каже про схід, окупацію і поета автор книги Вахтанг Кіпіані

Про зміни на Донбасі

“Я практично не бачу людей які є проти нас. Вони не приходять на ці зустрічі. Втім, у Білокуракиному прийшли двоє людей з ОПЗЖ на презентацію. Одна пані навіть купила книжку про Стуса, пішла читати і думати. І це означає, що крига може скреснути, і людина, прочитавши цю книжку, зрозуміє, яким нікчемним був і залишається лідер її партії. Є й тут люди, що були активними в 2014, вони вішали прапори т.зв. «ЛНР», вони проводили т.зв. референдуми. При цьому вони такі самі громадяни, з такими самими паспортами, які так само впливають на формування нашої політики. І якщо завтра ОПЗЖ прийде до тотальної влади, то дуже ймовірно, що у системі освіти з'являться нові «табачники», які викинуть [з навчальних програм] вже тепер не тільки Крути. Вони можуть викинути і Стуса”.

“Луганщина, так само як і Донеччина, потребують більше уваги. Від держави - само собою, але і від громадянського суспільства, діячів культури, істориків, журналістів. Треба активніше нав'язувати свій порядок денний, чітко розставляти акценти, фіксувати факти українофобії і відверто підривної діяльності. Щасливий, що супровід книги про Стуса став нагодою краще пізнати цей край. Далі буде”.

Про деокупацію сходу

“Питання деокупації, питання відновлення територіальної цілісності — це питання номер один для України. Це не менш важливо, ніж реформи. Тому що спроможність повернутись туди, де наша земля, і де наші громадяни — це ще і ресурси для цього [для проведення реформ].

Вахтанг Кіпіані в Луганській області біля знаку "Нехай щастить"Фото: Facebook Вахтанга Кіпіані

Українська держава зможе повернутися, і повернути собі контроль над Донеччиною, Луганщиною і Кримом тоді, коли у нас всередині країни буде консенсус щодо того, що це наше, і консенсус щодо того, що ми не маємо пробачити те, що сталось тим, хто у цьому винен.

Ненавиджу Росію. І чим далі - тим більше. Від цього місця 800 метрів до окупованої території. За останні дні наслухався історій про те, що наробили росіяни. Не маємо права пробачити”.

Про колаборантів

“Там є люди, які не є творцями, вони є жертвами — вони наші громадяни, ми за них боремось, і хочемо, щоб вони повернулись у всеправʼя громадян України. Але той, хто засідає у "народному совєті ЛНР", той, хто катує в "Ізоляції" у Донецьку — нам не треба таких громадян. І ми маємо так ставити питання: "Путин должен забрать своих". Тих, хто прийняли російське громадянство, хто вступив у "МҐБ", "збройні сили" тощо — вони мають піти до Росії. Я не хочу, щоб ці люди топтали нашу землю, коли вона знову буде українською, глумились над прапорами на цвинтарях, де будуть поховані наші солдати”.

Про шахтарські протести на Донбасі

“Я б не перебільшував проукраїнськості шахтарських протестів. Головний чинник був економічним. Ми часто сприймаємо ці мітинги як проукраїнські тому що вони були антикомуністичними. Але в певний момент українські патріотичні сили і шахтарський рух були попутниками. І ця соціально-економічна хвиля добре пошарпала комуністичну владу і зробила її слабшою. І, вочевидь, протести шахтарів Донбасу, Кузбасу, Республіки Комі — це були тектонічні зміни, які наблизили крах Союзу”.

Книга Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" на презентації на ЛуганщиніФото: "Зміст"

Про видатних людей зі сходу

“Якщо говорити про такий віртуальний, світоглядний пантеон, то там будуть багато вихідців зі сходу України. Там безумовно був би Микола Руденко — письменник, дисидент, голова Гельсінської групи. Там був би генерал Петро Григоренко з Приазовʼя. Там будуть Іван і Надія Світличні з Половинкиного Луганської області. Там буде поет Василь Голобородько, там буде Іван Дзюба. Там буде Володимир Сосюра при всіх сладнощах і конфігурації біографії. Там будуть футболісти "Шахтаря" — Старухін і інші, які приносили славу Донецьку. Там буде напевно ворошиловградська "Зоря", яка виграла Чемпіонат СРСР з футболу, і це була сенсація, коли команда з невеликого міста виграла такий турнір. Проблема хіба в тому, що якщо вийти на вулицю у Сєвєродонецьку, і запитати, хто така Надія Світлична — я думаю, що не так багато людей зможуть відповісти. І тому це могло б бути місце, куди можна прикласти силу вчителів, краєзнавців, журналістів, громадськості”.

Про вірші Василя Стуса

“Стус — це така інтелектуальна задача, через яку треба прорватись. Як один з дисидентів сказав "важкі як камінюка стусові вірші". Це праця. Є попмузика, а є класика. Попмузика простіше, і без неї теж не можна. А Стус важливий як класика. І прорвавшись або впустивши в себе його поезію, ми станемо кращими. Але навіть я не можу здолати цей шлях. Я не можу оцінювати Стуса [як поета], це не моя справа”.

Донецькі місця Василя Стуса. Що з ними сталося після окупації

Задовго до Кіпіані. Хто з донецьких журналістів писав про Стуса ще за СРСР

Як студентка ДонНУ імені Стуса Дарія Нишпорська завдяки вишу вчиться впливати на життя країни